Партнерка військового з Луганщини Ірина Котлобай опікується ветеранами на Київщині
Дружина військового та переселенка Ірина Котлобай стала однією з тих, хто за час повномасштабної війни перевчився на помічницю ветеранів.
Про це розповіли в Мінветеранів.
Ірина КотлобайРодина жінки до 2014 року мешкала на Луганщині, але відтоді вже двічі була вимушена шукати новий дім.
У 2022 році сім’я переїхала на Київщину, де Котлобай влаштувалася до комунальної установи у Вишневій громаді, а згодом їй запропонували спробувати сили в підтримці ветеранів.
“Я подумала: “Чому б не спробувати?” Я вже вісім років працюю з військовослужбовцями, а мій чоловік сам – учасник бойових дій, тож ця робота мені близька і зрозуміла”, – розповідає жінка.
Котлобай стала однією з понад 1,8 тисячі помічників ветеранів, які нині працюють в Україні, а для цього пройшла спеціальне навчання.
Жінка каже, що сприймає роботу не як просту формальність, тож кожне звернення стає для неї місією.
“Творити добро – це зараз важливо як ніколи”, – вважає вона.
Щоденна робота жінки – спілкування з ветеранами, допомога з оформленням документів на отримання пільг, реабілітації, а також житла. Останнє, як зазначає вона, чи не найпопулярніше питання, з яким звертаються.
Ілюстраційне зображення. Фото: kyivvlada.com.ua“Я обдзвонюю ветеранів, пишу їм про нові можливості. Коли мені повідомляють, що вони вже зареєструвалися і отримали номер у системі, я радію разом із ними, підказую, що робити далі, де перевірити інформацію і коли очікувати рішення”, – розповідає вона.
Кожен день фахівчині не схожий на інший, а власним показником успіху Котлобай вважає ситуації, коли до неї звертаються повторно.
Нагадаємо, що в Україні вже налічують 1,2 мільйона ветеранів, а після війни їхня кількість може зрости до 5–6 мільйонів, за розрахунками уряду. Опитування показують, що чимало цивільних українців не відкидають, що теж можуть стати ветеранами.
Ветеранська політика держави, яка має бути націлена не лише на бійців та бійчинь, але й на їхні родини, не має обмежуватися героїзацією та пільгами, про що неодноразово казали експерти. Якщо політика сфокусована лише на цьому, то бійці та бійчині відчувають невідповідність очікуванням та реальному життю й у підсумку можуть замкнутись у родині, якщо така є.
Якщо військові мають фізичну інвалідність, то родина стає чи не єдиною підтримкою.
ZMINA пояснювала, чому і як треба підтримати партнерів і партнерок військових, щоб ті говорили про досвід, а також чим ветеранська політика корисна материнству.
