Охоронця ЗАЕС Олега Морочковського, якого росіяни незаконно засудили до 11 років, постійно катували в ув’язненні

Мешканця Енергодара та охоронця ЗАЕС Олега Морочковського росіяни викрали на блокпосту 3 серпня 2022 року. 32-річного чоловіка звинуватили в “шпигунстві” та засудили до 11 років позбавлення волі. Спочатку його тримали в Енергодарі, а потім вивезли до Сімферополя. Наразі Олега незаконно утримують у місті Пугачов Саратовської області.

Про це виданню ZMINA розповіла мати чоловіка Оксана.

Олег Морочковський. Скриншот із пропагандистського відео

Під час повномасштабного вторгнення Олег проживав з колишньою свахою в приватному будинку, оскільки після розлучення не встиг переїхати до нового житла.

Морочковський не підтримував російської окупації Енергодара та не хотів брати ворожий паспорт. До того ж на ЗАЕС, де він працював охоронцем, росіяни психологічно на нього тиснули. 

“Він казав, що навіщо йому кудись їхати, коли в нього є робота. Тобто він не хотів виїжджати з міста”, – зазначає мати.

3 серпня 2022 року росіяни викрали Олега на блокпосту під час в’їзду до Енергодара, коли той їхав на роботу. Чоловік перебував за кермом своєї автівки, яку потім окупанти повернули, але в розбитому стані.

“Мені зателефонувала колишня невістка і сказала, що Олега затримали, а колег, з якими він їхав, відпустили. Його тримали в СІЗО в місцевому “поліцейському відділку” та постійно катували”, – розповідає жінка.

Після викрадення Олега росіяни приїхали до нього додому, щоб зняти відео про його буцімто затримання. Свекруху вигнали з будинку, поставили обличчям до стіни й наказали не рухатися, погрожуючи розстрілом.

“Тоді до них на “камазі” чи “кразі” приїхали російські журналісти з військовими, у яких на формі було написано “Росгвардія”. Було десь чоловік шість”, – розповідає Оксана.

11 серпня 2022 року на пропагандистських каналах опублікували відео з нібито затриманням Олега, у якому він зізнається в скоєному. Чоловік розповідає, що працював у воєнізованій відомчій охороні ЗАЕС. Після повномасштабного вторгнення з ним нібито зв’язався його знайомий, з яким вони вчилися та служили в ЗСУ. За словами Морочковського, знайомий запропонував передавати координати військової техніки Росгвардії і чоловік нібито погодився. Після цього Олег нібито декілька разів надсилав йому дані розташовування підрозділів окупантів навколо станції.

“Встиг передати близько 10 цілей. Однією з них стала база “Уют”, на якій, за його словами, не було військових. Водночас під час удару він сам був на базі: “Я там був на посту, у відрядженні. Десь годині о третій або на початку четвертої туди був приліт міни або ракети. Не можу знати, тому що був вибух. Мене склом посікло (зі слів матері, голову та руки. – Ред.)”, – йдеться в сюжеті російських пропагандистів.

Також у відео Морочковський говорить, що Україна буцімто не має звинувачувати Росію в обстрілах ЗАЕС без прямих доказів. 

“Мені надіслала відео колишня невістка. А пізніше Олег у записці, яку передали свасі, написав, що це фейкове відео. Що він не винний, і його змусили таке сказати. Потім свасі сказали в “поліції”, щоб вона принесла для Олега чисті речі, що вона і зробила. Їй віддали синові джинси зі слідами крові“, – пригадує мати.

Фото: Джинси Олега Морочковського зі слідами крові

За словами Оксани, її син, як і більшість хлопців, проходив строкову службу на Київщині й не є кадровим військовим. Також він закінчив Харківський національний університет МВС, однак жодного дня не працював у правоохоронних органах.

Коли Олега утримували в енергодарському окупаційному відділку поліції, він мав змогу передавати свекрусі коротенькі записки, у яких писав: “Зі мною все нормально. Передайте батькам, де я. Постійно моліться за мене”.  

Представники окупаційної поліції сказали свекрусі, щоб вона приносила їжу, бо їм немає чим годувати бранців. Але вона точно не знає, чи насправді там утримували Олега і кому саме вона носила продукти.

У березні 2023 року “поліцейські” сказали свекрусі, що Морочковського відпустили додому. Вона його прочекала три дні, але ніхто так і не прийшов.

“Після цього вона знову пішла до “поліції”, де їй сказали, що його вивезли до Мелітополя”, – пригадує Оксана.  

5 грудня 2023 року Оксані написала сваха, що росіяни привозили Олега додому для обшуку. Нічого не знайшовши, вони забрали із собою його документи. Після цього жінка поїхала до Мелітополя, щоб передати чоловікові продукти та речі.

“Пізніше його вивезли до Сімферополя, де і судили. Там же йому дали російського адвоката”, – стверджує жінка.

За інформацією російських ЗМІ, 22 березня 2024 року в окупаційному Запорізькому обласному суді оголосили вирок Морочковському. Його звинуватили за статтею 276 КК РФ (“Шпигунство”) та засудили до 11 років колонії суворого режиму.

У листопаді 2024 року Олег зателефонував Оксані й повідомив, що він перебуває у виправній колонії № 4 в місті Пугачов Саратовської області. За його словами, з березня по грудень 2023 року його утримували в підвалі в Маріуполі. Там його жорстоко катували, застосовуючи фізичне насильство та електричний струм.

“У цей період мене знайшла жінка, чоловік якої сидить разом з моїм сином. Вона не вдавалася в подробиці, лише сказала, що він живий та здоровий. Так я дізналася, де він перебуває”, – додає вона.

Також рідні отримали від Олега декілька листів, у яких він писав українською мовою: “Зі мною все добре. Подзвонити не можу, тому пишу. Чекаю на передачу, але поки тихо. Без підтримки тяжко, тому що в мене нічого немає – ані речей, ані продуктів. У столовій годують не дуже (мало), та і їжа погана. Морально тяжко, хочу додому”.

Попри те що чоловік перебуває в неволі три роки, його статус досі не підтверджений Міжнародним комітетом Червоного Хреста. Оксану обурює цей факт, оскільки її сина незаконно засудили до тривалого терміну ув’язнення і невідомо, коли він повернеться до України.

Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, – напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу ys@zmina.ua. Наш представник зв’яжеться з вами. 

Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо, для  документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні й притягнення винних до відповідальності.