Обміни цивільних можуть суперечити міжнародному гуманітарному праву – правозахисники про проєкт “Хочу к своим”

Проєкт “Хочу к своим”, який українська влада презентує як інструмент повернення цивільних з російської неволі, може суперечити міжнародному гуманітарному праву та створювати нові ризики – від стимулювання незаконних затримань до підриву права на справедливий суд.

Про це йдеться в аналітичній записці “Обміни” цивільних. Які наявні та потенційні ризики чинних процедур?”, яку підготували експерти Центру прав людини ZMINA та Ukrainian Legal Advisory Group (ULAG).

Скриншот із сайту проєкту “Хочу к своим”

25 липня 2024 року українська влада презентувала проєкт “Хочу к своим” як інструмент повернення цивільних громадян України, незаконно утримуваних Росією. Ініціативу реалізує Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими за участі Головного управління розвідки Міноборони, Служби безпеки України та Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Проєкт передбачає механізм “обміну”: українських цивільних, яких утримує РФ, пропонують звільняти в обмін на громадян України, засуджених за злочини, переважно проти основ національної безпеки, які погоджуються виїхати до Росії.

Фактично це перший офіційно визнаний державою механізм повернення цивільних через формат обміну. Водночас експерти Центру прав людини ZMINA та Ukrainian Legal Advisory Group (ULAG) у своїй аналітичній записці наголошують, що такий підхід породжує значні правові, гуманітарні та практичні ризики.

Скриншот із сайту проєкту “Хочу к своим”

Ключове застереження правозахисників полягає в тому, що сама концепція “обміну” цивільних суперечить нормам міжнародного гуманітарного права. МГП чітко розмежовує статуси цивільних і військовополонених: цивільні є захищеною категорією, а їхнє незаконне затримання є порушенням правил війни.

Отже, механізми обміну, які застосовуються до військовополонених, не можуть бути перенесені на цивільних осіб. Їхнє звільнення має бути безумовним і не залежати від жодних зустрічних дій.

Правозахисники також застерігають від небезпечного прецеденту – фактичного надання цивільним статусу, близького до військовополонених. Це розмиває межі між категоріями та може підірвати систему міжнародного захисту цивільного населення під час війни.

Одним з найтривожніших наслідків може стати розширення практики незаконних затримань цивільних українців на тимчасово окупованих територіях. Експерти вказують, що наявність офіційного механізму “обміну” створює для Росії стимул формувати “обмінний фонд” завдяки новим затриманим.

“Легітимізація практики “обмінів” цивільними громадянами через підтриманий державою механізм може спричинити низку негативних наслідків. Зокрема, наявність офіційного механізму “обміну” цивільних може призвести до розширення практики незаконних затримань цивільних громадян України на окупованих територіях для поповнення “обмінного фонду” та сприйматися як легітимізація незаконного судового переслідування українських громадян в межах російської системи”, – зазначено в аналітичній записці. 

Експерти звертають увагу і на внутрішні ризики. Очікування можливого “обміну” може впливати на кримінальні провадження щодо злочинів проти національної безпеки. Зокрема, існує небезпека:

• ухвалення поверхневих або формальних судових рішень;
• тиску на обвинувачених з метою визнання провини;
• використання “обміну” як альтернативи покаранню.

Це, своєю чергою, може порушувати право на справедливий суд і створювати відчуття безкарності за окремі категорії злочинів.

Правозахисники також фіксують низку порушень у самій процедурі реалізації проєкту. Серед ключових проблем:

• відсутність прозорих критеріїв, за якими визначають осіб для обміну;
• сумнівна добровільність згоди, адже вона надається в умовах несвободи;
• формальний характер доступу до правової допомоги;
• відсутність повної інформації про наслідки.

Зокрема, людям не пояснюють можливі ризики після обміну: втрату громадянства України, ймовірне примусове набуття громадянства РФ, можливе кримінальне переслідування в Росії, а також невизначеність щодо подальшого місця перебування та шансів повернення до України.

Крім того, залишається відкритим питання, чи мають люди реальну можливість відмовитися від участі в обміні.

Окремо експерти наголошують на потенційних суспільних наслідках. Проєкт може посилити поляризацію та напругу, створюючи уявлення про “правильних” і “неправильних” громадян.

Публікація інформації про осіб, які погодилися на обмін, може призвести до їхньої стигматизації. Ті ж, хто не буде обміняний і відбуде покарання в Україні, ризикують зазнати переслідувань через сам факт згоди виїхати до РФ.

У зв’язку з виявленими ризиками експерти пропонують низку кроків:

• припинити публікацію персональних даних учасників проєкту та видалити вже оприлюднену інформацію;
• запровадити чітку законодавчу процедуру передання цивільних осіб;
• визначити прозорі критерії включення до обміну;
• гарантувати добровільну та поінформовану згоду з належним доступом до правової допомоги;
• виключити практику вимагання відмови від громадянства України;
• забезпечити незалежний моніторинг із залученням міжнародних організацій, зокрема Моніторингової місії ООН;
• переглянути роль Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в реалізації проєкту;
• активізувати міжнародні механізми, зокрема Міжнародну платформу зі звільнення цивільних, незаконно утримуваних РФ;
• розробляти альтернативні способи повернення цивільних, які не суперечать міжнародному гуманітарному праву.

Ознайомитися з повним текстом аналітичної записки можна українською та англійською мовами.

Нагадаємо, ще в липні 2024 року правозахисні організації закликали дотримуватися норм міжнародного права в питаннях пошуку інструментів для звільнення цивільних громадян, які незаконно утримуються на території Росії та тимчасово окупованих територіях України, і припинити широкі інформаційні кампанії, спрямовані на пошук “зрадників” серед своїх громадян.