Незрячого кримського політв’язня Олександра Сізікова звільнили з російської в’язниці

Мінусинський міський суд Красноярського краю РФ звільнив з в’язниці Мінусинська незрячого політв’язня, кримчанина Олександра Сізікова у зв’язку з хворобою засудженого.

Про це 26 травня повідомила правозахисниця Лутфіє Зудієва.

Олександр Сізіков. Джерело: фейсбук-сторінка Муміне Салієвої

“Суддя щойно оголосила рішення. Звільнили Олександра Сізікова. Він полетить додому з Красноярська до Сочі. В’язниця йому придбає квитки”, – повідомила адвокатка, яка представляла його інтереси в суді.

Про судове засідання щодо Сізікова стало відомо в травні нинішнього року. Розглянути подання про його звільнення мали ще 19 травня, але прокурор зажадав явки лікаря, тому засідання перенесли на 26-те.

Захист наполягав на звільненні кримчанина через важкий діагноз – Сізіков повністю втратив зір і потребує спеціального догляду: читає лише шрифтом Брайля й пересувається за допомогою тростини.

Водночас адвокат Еміль Курбедінов у коментарі “Кримській солідарності” зазначив, що це не виправдувальний вирок та не реабілітація. Він зазначив, що Сізіков вийшов з ув’язнення не завдяки торжеству справедливості судової системи — ніхто перед ним не вибачився, не реабілітував, не відшкодував довгі місяці на етапах, ізоляторах, колонії.

“Вийшов через те, що людей, які повністю втратили зір, не можуть утримувати в колонії. Вірю: настане час звільнення політв’язнів не через хворобу, а за скасованими вироками та відновленою справедливістю. Тоді політв’язням повернуть їхню свободу, а адвокатам – “вкрадені” у них виправдувальні вироки”, — підкреслив кримський правозахисник.

Олександр Сізіков – фігурант “четвертої бахчисарайської справи “Хізб ут-Тахрір”. Народився 12 жовтня 1984 року в Сімферополі, згодом з родиною переїхав до села Тургенєвка Бахчисарайського району, де навчався в місцевій школі. У 2002 році вступив до Севастопольського національного технічного університету на факультет ТАМПТ за напрямом “Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології”.

Після закінчення навчального закладу знайшов роботу, щоправда не за фахом: працював на будівництві. Пізніше влаштувався помічником оператора на заправці в Севастополі. 2006 року прийняв іслам.

У червні 2009 року Сізікова збила автівка, коли він їхав на велосипеді. Того ж року Олександр отримав першу групу інвалідності. Відтоді в повсякденному житті йому допомагали односельці та імам Едем Смаїлов, аж допоки самого імама не затримала ФСБ і не звинуватила в тероризмі.   

З арештом імама Сізіков не міг змиритися, тому він з допомогою двох пенсіонерок виходив на одиничні протести у квітні 2019-го, травні 2020 року та відвідував судові процеси.

Олександра затримали 7 липня 2020 року після обшуків у помешканні його друзів. ФСБ вважає, що Сізіков “заснував 2015 року терористичний осередок “Хізб ут-Тахрір”, а Алім Суф’янов і Сейран Хайредінов стали членами цього осередку. Як докази провини Сізікова російська спецслужба наводить знайдені під час обшуку книжки релігійно-політичного об’єднання. Утім, вони не надруковані шрифтом Брайля.

Незаконна “суддя” Київського районного суду в Сімферополі Ольга Кузнецова в день затримання громадянина України обрала домашній арешт як запобіжний захід.

14 жовтня того ж року “суд” ухвалив рішення відправити Сізікова на місяць на стаціонарну судово-психіатричну експертизу в Севастопольську міську психіатричну лікарню.

Співробітники окупаційної поліції забрали Сізікова з дому 14 вересня 2024 року і відвезли його в невідомому напрямку. До цього чоловік перебував під домашнім арештом.

Напередодні, 13 вересня, апеляційний військовий суд підмосковної Власихи ухвалив політв’язню вирок у 17 років ув’язнення. Проте документів з мокрою печаткою силовики під час арешту Сізікова не показали.

У медсанчастині СІЗО-1 Сімферополя відмовилися прийняти документи про стан здоров’я політв’язня.

ZMINA повідомляла про те, що Сізікова, попри протести адвокатки Сафіє Шабанової та її вимоги призупинити етап за медичними показаннями, етапували з Криму до російської в’язниці. 

Згодом стало відомо, що чоловіка доправили до в’язниці міста Мінусинськ Красноярського краю Росії: це понад 5 тисяч кілометрів від Криму.