Незаконно засуджений у РФ кримчанин Марк Давидов співає в мечеті та пише вірші в ув’язненні

Мешканця Алушти Марка Давидова затримали російські прикордонники у Краснодарському аеропорту 11 листопада 2019 року. Через два роки суд у Ростові засудив кримчанина до 18 років позбавлення волі за статтею “Тероризм”. Нині 52-річний чоловік відбуває незаконне увʼязнення  у колонії суворого режиму у місті Скопіно Рязанської області.

Про це виданню ZMINA повідомила його сестра Ольга Кузнєцова.

Марк Давидов. Фото: з сімейного архіву

Марк закінчив Московське вище командне училище. Наприкінці навчання кримчанин відмовився від російського громадянства, присягнув на вірність України та повернувся до рідного міста Алушта. Маючи диплом юриста, він влаштувався до прокуратури та пропрацював там два роки. З роботи він пішов, оскільки не захотів залишатися у наскрізь корумпованій правоохоронній системі.

“Марк дуже чуйна та добра людина. Він не міг терпіти несправедливість, корупцію та зловживання владою”, – зазначає сестра.

Деякий час чоловік разом з рідними займався дрібним бізнесом, поки не знайшов роботу майстра з озеленення у дитячому таборі “Артек”.

Марк, одружившись з кримською татаркою, познайомився з їхньою культурою, історією та релігією. Згодом він прийняв іслам та почав відвідувати мечеть.

“Йому іслам здався досить привабливою релігією, що дуже потішило дружину. Перехід у їхню віру значно зміцнив їхню сімʼю”, – додає Ольга.

Під час Революції гідності кримчанин приїжджав до Києва, щоб підтримати протестувальників. Разом з Ольгою, її чоловіком та друзями він приносив їжу, речі та гроші. На своєму телефоні Марк зберігав фотографії з того часу, які пізніше і знайшли ефесбівці.

На початку окупації Криму Давидов, не підтримуючи загарбницьку політику РФ, виходив на мітинги, організовані кримськими татарами та українськими активістами.

Згодом кримчанин почав цікавитися війною у Сирії, де під масованими обстрілами гинули дорослі та діти. Чоловік співчував сирійцям, яких знищував їхній колишній президент Башар Асад.

“Він мені весь час казав про жахіття, які кояться в Сирії. Але я йому відповідала, що це чужа війна, яка йде десь далеко. Я ще тоді не розуміла, що до нас вона теж може прийти. А він не міг спокійно спостерігати за тим, як там щодня вбивають беззахисних дітей. Він обожнює дітей. Потім він дізнався, що є люди, які збирали гроші на допомогу сирійським дітям. І він декілька разів відправив їм кошти. Марк постійно казав, що він проти війни в Сирії та окупації Криму”, – розповідає Ольга.

11 листопада 2019 року Марк хотів поїхати з родиною у відпустку до Туреччини. Однак у Краснодарському аеропорту його затримали прикордонники, вилучивши у нього телефон. Чоловікові на голову натягли мішок, скували кайданками руки та передали ефесбівцям. Під час допиту його так сильно били по голові, що у нього стався мікроінсульт і перестала працювати одна рука. Ефесбівці звинуватили Марка у співпраці з організацією “Хаят Тахрір аш-Шам” (його члени воювали у Сирії на боці опозиції) та намірах нібито поїхати на війну до Сирії. У якості доказів вони посилалися на переказ коштів з картки Марка на сирійські рахунки та фотографії з Майдану. Протримавши Давидова три дні у Краснодарі, ефесбівці змусили його під тортурами визнати свою провину. При цьому чоловікові заборонили дзвонити рідним та адвокату.

“Можливо хтось на нього доніс, а можливо це була випадковість. Зараз важко сказати. Росіяни змусили його оббрехати себе, аби отримати зірки на погонах та ордени. Його затримали за вигаданий ними ж “намір”. Тобто повністю сфабрикували справу”, – вважає жінка.

Марка перевезли до СІЗО №3 Ростовської області, де 7 квітня 2021 року засудили до 18 років колонії суворого режиму за статтею “Тероризм” (ч. 5 ст. 33 КК РФі , ч. 1 ст. 205.1 КК РФ, ч. 2 ст. 205.5 КК РФі , ч. 1,3 ст. 30 КК РФі ). В ізолятор, де кримчанина утримували два роки, приїздили мама, дружина та український консул. Усі вони передавали чоловікові продукти, ліки, одяг та предмети особистої гігієни.

“Рідні відвідували судові засідання, аби підтримати Марка. Ми також дуже вдячні українському консулу, який теж до нього приїжджав та спілкувався. Україна усіляко підтримувала брата”, – каже Ольга.

Після апеляції, під час якої адвокату вдалося зменшити термін ув’язнення на один рік, Давидова етапували до колонії №3 міста Скопін Рязанської області. Там він і досі відбуває “покарання” за незаконним та несправедливим вироком. Мати раз на місяць відправляє Марку посилку, яку він ділить разом зі своїми співкамерниками. Адміністрація колонії дозволяє чоловікові інколи телефонувати та писати листи рідним.

“Знаю, що його та інших в’язнів якось надовго залишили під палючим сонцем у дворику для прогулянок. Також Марка довго не виводили на прогулянки та тримали у карцері. Такі умови шкодять його здоров’ю, особливо після тортур та гіпертонії, на яку він давно страждає”, – розповідає сестра.

Маючи від природи гарний голос, Марк співає у тюремній мечеті. Він запрошує інших в’язнів приходити до нього на службу, щоб послухати його молитви. Чоловік також захопився поезією і почав писати вірші. 

“Марку вже 52 роки. 5 років свого життя він провів у незаконному ув’язненні. А все через те, що він дуже емпатичний до чужого горя. Я сподіваюсь, що його обміняють і він повернеться до родини, щоб піклуватися про своїх дітей”, – розповідає Ольга. 

Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, – напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу ys@zmina.ua. Наш представник зв’яжеться з вами. 

Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо, для  документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні й притягнення винних до відповідальності.