Не “інклюзивні люди” і не “сексменшини”: рекомендації Нацради щодо мови ненависті та дискримінації в медіа

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення розробила рекомендації, як медійникам запобігати використанню мови ненависті та дискримінації у своїх матеріалах відповідно до європейських стандартів та норм чинного законодавства.

Про це йшлося на засіданні Нацради 4 березня, передає ZMINA.

Скриншот трансляції засідання Нацради з питань телебачення і радіомовлення

В українському законодавстві немає універсального визначення мови ворожнечі, і це дає простір не тільки для дискусій, але часто і маніпуляцій, звернув увагу член Нацради Максим Онопрієнко:

“Ми неодноразово стикалися з випадками, коли мову ворожнечі й дискримінацію в медіа виправдовували правом на свободу слова, свободу переконань. Але ми завжди наголошували, що свобода слова не має дорівнювати приниженню гідності інших людей за ознаками належності – етнічної, релігійної, вікової, гендерної, будь-якої”.

Онопрієнко розповів, що в Нацраді реагували на такі випадки, зокрема, щодо ромської національної спільноти, ЛГБТІК+-людей: 

“Часто мова ворожнечі маскується під гумор чи сарказм або просто думку. Але треба пам’ятати, що, якщо результатом цього є стигматизація чи розпалювання ненависті, це вже проблема”.

У Нацраді розробили рекомендації, як медіа звірятися, чи містить матеріал наративи, які є ознаками мови ворожнечі. Зазначається, що універсальний характер поняття “мова ворожнечі” забезпечується переліком категорій, захищених від мови ворожнечі, які в міжнародному праві збігаються з тими, що визначено в Законі України “Про медіа” (стаття 36). Це категорії за ознакою статі, віку, громадянства, релігії, національності, вірування, раси, інвалідності, етнічного та соціального походження, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.

Водночас не є мовою ворожнечі дезінформація, наклеп, критика держави чи органів влади, підбурювання до терористичних актів, сатира.

Автори рекомендацій визначили 20 форм та механізмів поширення мови ворожнечі, серед яких – виправдання негативних дій, приниження, дискримінація, підбурювання, стигматизація, демонізація або узагальнене негативне ставлення.

“Всі ці методи розпалюють ненависть, ворожнечу і дискримінацію. Дуже часто ці інструменти можуть поєднувати, щоб посилити вплив мови ворожнечі та замаскувати її”, – зазначила директорка департаменту контролю, аналізу і стратегічного та регіонального розвитку Нацради Марина Ткачук.

Скриншот презентації рекомендацій

У рекомендаціях також наведено приклади, як форми мови ворожнечі застосовують на практиці. Зокрема, негативне узагальнення приписують усій групі, наприклад “усі українці – бандерівці” або “мусульмани – терористи”.

Автори рекомендацій звертають увагу на наративні маркери мови ворожнечі. Якщо загальні наративи стосуються будь-якої захищеної категорії, то спеціальні наративи застосовуються до однієї або кількох захищених категорій.

Наприклад, щодо захищеної категорії “інвалідність” можуть бути використані некоректні терміни, застарілі вислови і ярлики: “візочник”, “колясочник”, “ПТСР-ник”, “травматик”. Також у медіа можуть використовувати образливу лексику, яка вказує на “інакшість”, викликає асоціації з жертвою: “інклюзивні люди”, “людина з особливими потребами”, “людина з особливостями”.  

Скриншот презентації рекомендацій

У Нацраді зазначили, що рекомендації не є фінальними й будуть доповнюватися. Це інструмент, який стане в пригоді медійникам під час підготовки матеріалів, водночас за недотримання цих рекомендацій санкцій не буде.

Нагадаємо, торік Національна рада двічі застосовувала приписи до онлайн-медіа за статтею 36 закону про медіа – про заборону певного контенту, зокрема мови ворожнечі й дискримінації. Обидва рази приписи стосувалися гомофобних висловлювань. Про це розповів член Нацради Олександр Бурмагін.

Також ZMINA повідомляла, що Комітет Верховної Ради з питань євроінтеграції підтримав законопроєкт № 13597, який оновлює підхід до протидії дискримінації. Документ пропонує розширити перелік ознак дискримінації, запровадити адміністративну відповідальність за дискримінаційні дії без насильства та окрему кримінальну статтю – за публічні заклики до насильства з мотивів нетерпимості.