На Донеччині в селі Рубці російські окупанти вбили сина на очах у матері

На Донеччині в селі Рубці росіяни під час окупації вбили 38-річного Олексія на очах у його матері – Зої Лавроненко.

Про це Харківській правозахисній групі розповіла сама жінка.

Зоя Миколаївна Лавроненко. Джерело: Харківська правозахисна група

У село російські військові зайшли 22 квітня минулого року через вулицю Оскільську. Там зав’язався бій, під час якого окупанти втратили багато своїх людей. Розлючені опором, вони спалили на вулиці 17 хат.

Потім ворожа колона пішла вулицею Лісною й розстрілювала кожну хату. Коли село окупували повністю, російські військові пішли по дворах із перевірками.

Родина Зої Миколаївни не виїхала, бо її чоловік був паралізований після двох інсультів.

Олексій також мав проблеми зі здоров’ям з дитинства: у нього постійно стрибав тиск, йшла носом кров, він часто лежав у лікарні. Ніколи не служив в армії. Перед війною чоловік дуже сильно захворів, навіть був у комі, і до весни 22-го не встиг одужати повністю.

Коли росіяни зайшли в село, мати із сином сховалися в погребі. Всю ніч слухали стрільбу на вулиці. Під ранок жінка піднялася глянути, що коїться надворі. На сходах біля будинку сидів улюблений собака Олексія – пітбуль, а у дворі вже були російські військові.

Жінка вирішила вийти до них. Ті спитали, хто ще є в домі. Вона відповіла, що тільки вона й син. Олексій також вийшов до них, став неподалік від матері.

“Росіяни одразу оточили його, один біля мене залишився. Щось мене спитав. Я навіть не пам’ятаю що. Я відволіклася, а потім бачу: Альоша мій вже на колінах стоїть. По пояс голий. Спиною до мене. А крайній бурят стояв. Всі мовчать, а цей тикає в мого сина автоматом. А в Альоші були наколки, як наче полум’я. І коротко підстрижений був, стрижка наче армійська. Мабуть, вони його прийняли за солдата. Бурят в наколку тикає дулом. Кричить: “Нацик! Нацик! Нацик!” – розповіла Зоя Миколаївна.

Після цього один з військових закричав, що вони втратили 20 своїх військових, і вистрелив у чоловіка. Він впав під ноги матері, й далі вона вже нічого не пам’ятала.

“Росіяни ще заходили по декілька осіб, питали: “Кто ета?” А моя дитина вже прозора. Я сиджу і думаю: “Що ж ти, дурна, не закрила його собою?”. Та чи ж я знала, що таке буде?!! Ця картина переді мною тепер постійно. Тільки очі закрию і бачу…” – згадує Зоя Миколаївна.

Пізніше жінка разом із сусідами викопали неглибоку могилу для вбитого сина в саду під абрикосою. Завернули його у килимову доріжку і поховали. 

До цієї могили Зоя Миколаївна ходила щоранку і щовечора. Аж поки не побачила, що її почали розривати собаки. Жінка заледве випросила у місцевої “влади” землі, щоб присипати могилу.

Від горя мати мало не вмерла, не могла їсти, схудла на 20 кілограмів. Її як могли підтримували односельці.

А пізніше до села приїхали “журналісти” з окупованого Донецька. Хотіли зняти сюжет про вбитого цивільного. Але жінка відмовилася з ними говорити

“Кажуть: “Хочемо у вас інтерв’ю взяти про те, як вашого сина розстріляли”. Я думаю: якщо я вам правду скажу, ви ж усе перекрутите. І відповіла, що їм казати нічого не буду”, – розповіла Зоя Миколаївна.

За пів року село звільнили. У жовтні тіло Олексія повезли на ексгумацію, а потім перепоховали на сільському цвинтарі.

Але свідоцтво про його смерть мати досі не отримала: у висновку експертизи не поставили дату загибелі. Хоч і сама вона, й сусіди готові свідчити, що Олексія застрелили саме 22 квітня 2022 року. Над розв’язанням цього питання працюють юристи ХПГ.

Раніше ZMINA повідомляла про те, що двом військовим армії РФ, які після вбивства місцевого фермера на Харківщині розчленували й спалили його тіло, СБУ повідомила підозри в порушенні законів та звичаїв війни, поєднаних з умисним убивством.

За це їм загрожує позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічне ув’язнення. Раніше правоохоронці ідентифікували третього російського військового, який і застрелив фермера.