“На це було страшно дивитися”: правозахисники розповіли про катівні бойовиків “ЛНР” та назвали імена причетних до тортур

В окупованому Антрациті на Луганщині проросійські бойовики облаштували щонайменше п’ять незаконних в’язниць, де катували людей. 

Про це повідомляє правозахисна коаліція “Справедливість заради миру на Донбасі”. 

Будівля Антрацитівського міського суду, де бойовики облаштували одну з катівень. Фото: jfp.org.ua

У травні 2014 року місто Антрацит захопили “донські козаки” з Росії, які вивісили свій прапор на будівлі міськради. Одну з незаконних в’язниць, де регулярно знущались із заручників, бойовики облаштували за фасадом місцевого суду на вулиці Менжинського. Як розповідають правозахисники, для утримання полонених використовували цокольні приміщення – дві кімнати площею 2,5 х 3,5 метра. В них затримані проводили від кількох днів до місяця, а впродовж цього часу їх майже не годували та не давали досить води. 

У будівлі суду утримували лише цивільних, яких звинувачували в “шпигунстві” на користь України, крадіжках, торгівлі наркотиками та в інших недоказових злочинах. Усіх їх били та тиснули на них психологічно. Часто це відбувалось у присутності інших полонених:

“Привезли чоловіка з мішком на голові, прив’язали його до стільця, відчинили двері… І ось його почали люпцювати: спочатку, там, руками, потім гумовими палицями, а згодом у хід пішли обрізані труби. На це, звичайно, було страшно дивитися, тому що бризки летіли у всі боки. І навіть до мене долітало”, – пригадує один зі свідків. 

Незаконна в’язниця на території шахтобудівного управління №7 на вулиці Свободи в Антрациті. Фото: jfp.org.ua

Ще одну незаконну в’язницю облаштували на території шахтобудівного управління №7 на вулиці Свободи. Там із 12 до 13 серпня 2014-го в підвалі учасники підрозділу бойовиків “Русь” утримували місцевого жителя, якого бив, зокрема, ватажок Сергій Бондаренко. Він забрав у нього гроші, паспорт і вдарив кілька разів по обличчю. Відпустили чоловіка тільки після викупу в сумі 10 тисяч гривень.

Уже у 2015-му на території управління розташовувався так званий “козачий полк Ярга”. Невдовзі терористи утримували там свою ж пресконсультантку. Жінку звинуватили в співпраці з СБУ та відвели до підвального приміщення, де прикували до бильця ліжка і без їжі та води протримали ніч. Потерпіла пригадувала, що всередині кімнати для утримання постійно горіло світло та було дуже холодно й сиро. Весь цей час вона перебувала під вартою громадянина Білорусі, комбатанта Віталія Котлобая. Згодом її перевезли до захопленої будівлі Управління СБУ в Луганську, де функціонувало так зване “МДБ ЛНР”.

Частину затриманих утримували й у приміщеннях районної ради. Полонених поміщали в підвал та підсобні кімнати, де умови, за свідченнями очевидців, були надзвичайно жахливими. Деяких людей тримали прикутими наручниками до ґрат і приносили воду раз-двічі на день. Одного з ув’язнених заштовхали в тісну скриню, замотали голову скотчем та просвердлили ногу, коли закривали. Також охоронці забороняли полоненим говорити. 

“Одягнувши на голову щось на зразок наволочки й примотавши скотчем, мене наручниками, скотчем і мотузками за зап’ястя рук і коліно лівої ноги прив’язали до ґрат, встановлених у простінку під нахилом, так, щоб суглоби були вивернуті максимально незручно, а вся вага тіла припадала на зап’ястя і коліно. Праву ногу з цією ж метою підв’язали до коліна лівої в такий спосіб, щоб я не міг ні на що нормально спертися. Деякий час у мене вийшло протриматися, потім сили скінчилися, я просто повис на руках і коліні… Мене зняли з “розп’яття”, тільки коли стало ясно, що ще трохи – почнеться некроз, і кисті рук можна буде ампутувати”, – пригадував один з бойовиків, якого затримали його ж “побратими”. 

Фотографія бойовиків з підрозділу “Русь” на території невідомого приватного будинку, яку їхній ватажок Сергій Бондаренко виклав на сторінці в соцмережі “Одноклассники”

Однак контролювали бойовики не лише установи й підприємства міста, але й захоплювали будинки цивільних у сусідніх населених пунктах. Так, у селі Зелений Гай полонених тримали в клітці в сараї, не давали води та не годували. Зловмисники з’ясовували інформацію щодо статків полонених, від яких згодом вимагали викуп. 

Облаштувались бойовики й у колишньому офісі Партії регіонів, де в них була так звана “комендатура”. Комендантом був чоловік на ім’я Олександр Петрикін. Полонених тримали в невеликій кімнатці близько 3 квадратних метрів, у якій стояв стіл і два стільці.

“Спочатку Олександр Чорний мене бив гумовим кийком по ребрах, по руках. У мене отак усе було чорне… Я, щоб не втратити свідомості, рахувала удари. 19 разів він мене міліцейським кийком ударив по голові… Били мене, доки не перебилося вухо. Доки з вуха не полилося багато крові”, – пригадує одна з полонених. 

Учасник “Антрацитівської комендатури” Олександр Мещеряков у захопленому офісі Партії регіонів. Фото: Myrotvorets.center

Окрім вищезгаданих осіб серед причетних до затримань і тортур правозахисники називають імена ще щонайменше двох чоловіків: 

• Кичигін Олексій Миколайович (Лєший) – причетний до незаконних утримань на шахтобудівному управлінні в Антрациті.
• Комаров Валерій Валерійович (Комар) – причетний до незаконних утримань та катувань цивільних осіб у захопленій будівлі Антрацитівського міського суду. 

Раніше ZMINA докладно розповідала про те, як проросійські бойовики захоплювали місто Слов’янськ на Донеччині, та про численні злочини, серед яких переслідування релігійних спільнот, затримання, катування та позасудові страти. Досі за містом правоохоронці знаходять рештки людей, які загинули під час окупації.

Відповідальним за прямі накази й злочини, скоєні у Слов’янську у 2014-му, є Ігор Гіркін, який командував бойовиками.