Міграційна служба запустила опитування про міграційну амністію: в чому вона полягає та чому важлива

Державна міграційна служба України запустила на офіційному сайті соціологічне опитування щодо ставлення громадян України до міграційної амністії.

Пройти опитування можна на офіційному сайті відомства. 

Опитування, яке триватиме з 24 лютого до 31 березня 2020 року, за задумом чиновників, має показати ставлення українців до питання міграційної амністії та доцільності її проведення на території країни. 

Міграційна амністія – це державна програма, відповідно до якої держава надасть можливість іноземцям, що перебувають на її території з порушенням законодавства, отримати законний статус. В Україні запровадження міграційної амністії передбачено Планом заходів з реалізації Стратегії державної міграційної політики України до 2025 року (за планом таку амністію має бути запроваджено до 2021 року) та Національною стратегією у сфері прав людини до 2020 року. 

Наразі достеменно не відомо, скільки людей потребують міграційної амністії в Україні, адже в країні вони перебувають нелегально, а тому для держави залишаються фактично невидимими. Однак, за словами адвокаційної координаторки благодійного фонду “Право на захист” Дарини Толкач, йдеться про тисячі осіб. 

“Запровадження міграційної амністії в Україні є актуальним питанням із часів проголошення незалежності. Сьогодні на території країни проживає значна кількість людей, міграційний статус яких не вдалося врегулювати через наявні механізми. Якщо таких людей виявляють, то відповідні служби мають видворити їх за межі України, однак це порушує їхні права”, – розповідає експертка в коментарі виданню ZMINA.

Про запровадження міграційної амністії неодноразово говорили правозахисники та міжнародні партнери України. Легалізація іноземців, які наразі перебувають у країні з неврегульованим статусом, також продиктована практикою ЄСПЛ, що вимагає створити такий механізм для тих, хто, зокрема, встиг за час проживання в країні завести сім’ю.

“Певні дії держави щодо видворення та поміщення людей до пунктів тимчасового тримання є незаконними, зважаючи на права, передбачені в Конвенції про права людини. Люди не завжди мають змогу отримати статус біженця, використовуючи національні механізми. Про це нам говорить малий відсоток задоволених заяв від таких осіб”, – продовжує Толкач. 

До цього ДМСУ відмовлялася запроваджувати міграційну амністію, аргументуючи це безпековими питаннями та поглядами держави на політику міграції. Однак, як додає Толкач, міжнародна практика свідчить, що саме міграційна амністія є дієвим механізмом врегулювання цих процесів, адже держава має розглядати міграцію як ресурс, а не небезпеку. Також у країні, яка фактично перебуває в стані війни, потреба знати про людей, що проживають тут нелегально, є вкрай важливою, вважає Толкач. 

Водночас, висилаючи шукачів притулку до країн, де їм загрожує небезпека, Україна діє всупереч практиці ЄСПЛ, яка містить у собі так зване правило невидворення.  

 

“Громадська думка щодо цього питання не є показовою, адже наразі для більшості людей не зрозуміло, навіщо проводити таку амністію та які потенційно позитивні результати може отримати держава, запроваджуючи цей механізм”, – підсумовує Толкач. 

Нагадаємо, за словами правозахисників, Україна не може вважатися безпечною третьою країною (країна, яка не є країною походження іноземця або особи без громадянства), адже система надання притулку тут демонструє низку порушень прав людини.

Новини про видавання владі різних держав людей, що шукають притулку в Україні, з’являються доволі часто. У 2018 році Генеральна прокуратура України екстрадувала інгуша Тимура Тумгоєва до Російської Федерації за запитом ФСБ. Чоловіка затримали українські прикордонники в аеропорту Харкова в червні 2016 року, куди він прибув з Туреччини. У липні 2017 року його звільнили з-під варти після закінчення терміну екстрадиційного арешту. Російські силовики підозрюють Тумгоєва в участі в ІДІЛ на території Сирії. Європейський суд з прав людини двічі відмовляв адвокатам Тумгоєва в припиненні екстрадиції, але Комітет ООН з прав людини зобов’язав українську владу припинити її.

Про тиск із боку СБУ повідомляла й низка турецьких дисидентів, які переховувалися в Україні від переслідувань влади Реджепа Ердогана.

Також 2018 року трансґендерний активіст Сольдаду Ковалісіді поїхав шукати притулку в Нідерландах. Із 2016 року він намагався пройти цю процедуру в Україні, але, навіть вигравши суд у ДМСУ, в нього не вийшло це зробити. Представники відомства прямо на засіданнях погрожували йому повторними відмовами. Після тривалого судового розгляду активіст розповідав, що в нього почалися проблеми зі здоров’ям, зокрема він писав, що часто замислюється про самогубство, а також заявив про переслідування та спробу невідомих викрасти його.