Мешканця села Мокрець на Київщині росіяни вбили на очах у сина та дружини, бо не хотів пускати в дім
Під час окупації села Мокрець на Київщині російські військові на очах у сім’ї розстріляли чоловіка. Підрозділ російських військових розмістився на подвір’ї господаря, якого щойно вбили. Окупанти жили у дворі чотири дні та забороняли поховати тіло.
Про це 23-річний житель села Мокрець Євгеній Мойса розповів журналістам ZMINA під час їхньої польової місії з документування воєнних злочинів у Київській області.
Євгеній Мойса. Фото: Євген ВасильєвРосійська армія окупувала село Мокрець 28 лютого 2022 року. За словами Євгенія, цивільним заборонялося виходити з подвір’я – всі мали сидіти по домівках. Селом ходили патрулі російських військових.
Євгеній Мойса жив разом з батьком та матір’ю у власному дворі. 6 березня двоє молодих військових увійшли до його подвір’я. На думку Євгенія, вони мали бурятське походження, а за віком, ймовірно, були молодші за нього.
“Батько вийшов на ґанок будинку. Буряти хотіли зайти в будинок і щоб усі, хто є в будинку, віддали свої телефони. Батько сказав, що це вони прийшли на його землю і він їм нічого не винен. Перший сказав батьку, що стрілятиме, якщо він не підкориться, і зробив два постріли у фундамент будинку. Другий закричав: “Чого ти возишся з ним?” – і зробив три постріли в груди”, – розповів Євгеній.
Батько впав на ґанку, і двоє військових зайшли в будинок. Там вони побачили Євгенія з його матір’ю. Почали кричати “Давайте телефони!” і зробили три постріли в стіну. Хлопець підняв руки та закричав, що зараз винесе телефони. Виніс свій телефон і телефон батька, телефон матері залишив про всяк випадок. Російські військові забрали телефони та пішли.
Минуло близько 15 хвилин, у подвір’я зайшли вже інші російські військові з червоними пов’язками на руках – їх було приблизно 15. Загнали у двір БТР і почали облаштовуватися. Заселилися в прибудову в кінці подвір’я.
Російські військові не мали ніяких розпізнавальних знаків, шевронів чи чогось подібного, обличчя були відкриті. За визначенням Євгена, з 15 військових приблизно 10, віком близько 20 років, мали слов’янську зовнішність, решта – кавказьку та азійську.
У будинок, де перебували Євгеній з матір’ю, зайшов командир підрозділу. Це був бородатий чоловік років 40. Дав наказ віднести тіло батька за будинок під навіс і накрити ковдрою. Спитав у підлеглих, хто саме стріляв у батька. Йому відповіли, що ніхто з їхнього підрозділу і це були патрульні.
“Командир попередив, що вони не заходитимуть у будинок, де ми живемо. Сказав зачинити двері на замок, мені взагалі з будинку не виходити. Решту часу ці військові стукали у двері, просили води їм нагріти, доки був ще газ, ще щось просили. Мати іноді виходила собакам дати поїсти, спілкувалася з ними. Я з будинку не виходив”, – пригадав Євгеній.
Російські військові не дозволяли поховати тіло батька на цвинтарі. Попередили, що якщо спробують піти ховати тіло на цвинтар, то, найімовірніше, військові їх уб’ють.
Частина росіян жила у своєму БТРі, всі інші – в будинку в кінці подвір’я. Вони буденно займалися своїми справами неподалік убитого чоловіка.
Російські військові виїхали з подвір’я 9 березня. Увесь цей час, із 6 по 9 березня, тіло батька Євгенія лежало за будинком. Тільки після того, як росіяни виїхали з двору, вдалося поховати батька.
“Найімовірніше, у них був наказ забрати телефони, засоби зв’язку. А батька розстріляли тільки за те, що він не захотів впускати цих бурятів у будинок і давати свій телефон”, – підсумував Євгеній.
Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує випадки тортур, скоєних під час російської збройної агресії проти України.
Якщо ви стали потерпілим або свідком тортур, залиште інформацію про себе у формі за або ж напишіть на електронну адресу oh@humanrights.org.ua. Наш представник зв’яжеться з вами.
Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо, для розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні.
