Мешканця Макіївки Григорія Сінченка в окупації засудили до 26 років ув’язнення без врахування попередніх років неволі
Вчора, 19 березня, Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону засудив мешканця Макіївки Григорія Сінченка до 26 років колонії суворого режиму. При цьому суд не зарахував попередні пʼять років незаконного утримання в неволі, тому 33-річний чоловік відбуватиме покарання повністю. Росіяни звинувачують українця у скоєнні понад 40 злочинів, пов’язаних з виготовленням вибухівки, замахом на поліціянтів, шпигунством, диверсіями, втечею з-під варти тощо.
Про це виданню ZMINA розповіла його мати Тетяна Гулевська.
Григорій СінченкоЖінка сподівалась, що під час оголошення вироку Григорію зарахують ті пʼять років, які він вже провів у в’язницях на окупованій території Донецької області.
“Він відсидів ці всі роки в одиночних камерах, але йому їх не зарахували. Я думала, що його переведуть до колонії, де нібито мають бути трішки кращі умови. Але він деякий час (росіяни пишуть близько 5 років. – Ред.) має перебувати у СІЗО. Суд відхилив всі клопотання, подані адвокатом Григорія”, – з сумом коментує мати.
Тетяна Гулевська вважає, що, оскільки за три роки з 16 тисяч цивільних обміняли лише 168, то на звільнення всіх може знадобитись десь 99 років.
“Це всього лише один відсоток від кількості викрадених людей на окупованих територіях”, – додає вона.
Зазвичай листування в’язнів з родичами у російських тюрмах відбувається через систему “Зонателеком”. Згідно з правилами, ув’язнений може як отримувати листи, так і відповідати на них, але за умови, що його родичі сплатять за це. До цієї платні входить вартість конверта та спеціального бланка для зворотної відповіді. Однак за словами матері, вона не може листуватись з сином, оскільки її листи йому не передають. Відповідно, він не може отримати бланк, щоб їй написати.
“Посилки можна передавати двічі на місяць з урахуванням продуктів у їхніх інтернет-магазинах”, – пояснює Тетяна.
За інформацією російського видання “Зонамедіа”, під час суду Сінченко визнав провину лише за однією статтею – втечею. При цьому чоловік наголосив на тому, що всі свідчення надавав під тортурами.
Росіяни зазначають, що у матеріалах справи йшлося про те, що в день затримання Григорія відправили до ізолятора тимчасового тримання в Донецьку. Однак, як зауважив українець під час судового процесу, перші два тижні його тримали у невідомому місці “в кімнаті розміром близько одного квадратного метра і без вікон”. Там його морили голодом та не давали спати.
“Мене періодично звідти діставали, катували струмом, били з метою примусу до дачі показань“, – розповідає він.
За версією так званого слідства, у період із 2016-го до 2019 року Сінченко нібито скоїв 47 злочинів, пов’язаних з придбанням і виготовленням вибухівки (ст. 222.1 КК РФ, ч. 1, ст. 223.1 КК РФ), носінням зброї (ст. 222 КК РФ), замахом на поліціянтів (ст. 317 КК РФ), шпигунством (ст. 276 КК РФ), участю в терористичній організації (ст. 205.4 КК РФ), вчиненням диверсій (ст. 281 КК РФ), втечею з-під варти (ч. 1 ст. 313 КК РФ), умисним знищенням чужого майна (ст. 167 КК РФ), участю у вимаганні (ч. 2 ст. 205.4 КК РФ) та незаконним перетином кордону (ч. 2 ст. 205.4 КК РФ).
Нагадаємо, до окупації Криму у 2014 році мешканець Донецька Григорій навчався в Таврійському національному університеті на факультеті політології. У 2016 році він поїхав до Донецька, щоб відновити документи про інвалідність, але був незаконно затриманий та звинувачений у шпигунстві та партизанській діяльності. У грудні 2017 року Сінченка разом із 74 іншими бранцями обміняли.
У жовтні 2019 року Григорій повернувся до окупованого Донецька, де через місяць його знову затримали “спецслужби ДНР”, але в травні 2020 року йому вдалося втекти з Донецького ізолятора тимчасового тримання. У червні того ж року його втретє затримали та ув’язнили в СІЗО №5.
Після спроби самогубства в донецькій в’язниці його перевели до лікарняного пункту. Перед цим Сінченка жорстоко побили “слідчі” за небажання відмовитися від послуг найнятого родичами адвоката й замінити його на “державного”. У лютому 2022 року чоловік оголосив голодування.
У травні 2023 року його етапували до СІЗО №1 у Ростові-на-Дону, а потім СІЗО №5. А у вересні 2024 року – вивезли до Таганрозького СІЗО №2, де систематично катують, не дають зустрітися з адвокатом та не привозять на судові засідання. У таганрозькій вʼязниці, яка підпорядковується ФСБ, утримують українських військовополонених та цивільних.
