Медіа стикаються з бар’єрами в гендерночутливому висвітленні відновлення України – дослідження

Українські медіа дедалі активніше розповідають про відновлення країни – як інфраструктурне, так і соціальне. Журналісти намагаються залучати різні голоси й дотримуватися інклюзивного підходу. Утім, на заваді цьому стоять як внутрішні, так і зовнішні бар’єри.

Про це йдеться в дослідженні “Залучення медіа до гендерно-відповідального та інклюзивного підходу у програмах відновлення України: рекомендації для міжнародних організацій”, що підготувала громадська організація “Жінки в медіа”.

Фото: Екодія

На основі глибинних інтерв’ю з редакторами загальнонаціональних та регіональних медіа дослідники виокремили кілька основних викликів.

Так, у багатьох редакціях існують задекларовані гендерні чи інклюзивні політики. Проте їх часто не впроваджують у щоденну роботу. Зокрема, у медіа бракує експертних коментарів від жінок. Деякі редакції намагаються це змінити, наприклад вимірюють баланс експертів і експерток у різних темах і щомісяця обговорюють результати з колегами. Іноді навіть розглядають можливість запровадження додаткової мотивації для редакторів, які активно залучають експерток.

Водночас інші редакції відверто зізнаються, що гендерний баланс не входить до переліку їхніх пріоритетів. Вони пояснюють, що зосереджуються на фаховості спікерів і не готові затримувати публікацію матеріалу заради пошуку коментарів від жінок, якщо таких немає під рукою.

Одна з медійниць визнала: хоча підтримує ідею квот для жінок у контенті, це складно реалізувати на практиці. Адже в багатьох темах, пов’язаних з відновленням, – від керівництва регіонами до бізнесу – серед спікерів переважають чоловіки.

Інша журналістка зазначила, що, коли йдеться про висвітлення таких критичних тем, як розмінування чи водопостачання, редакція фокусується на самій проблемі, а не на гендерному контексті. За її словами, в подібних матеріалах важко впровадити принципи гендерного підходу.

У дослідженні наголошується: орієнтація на компетентність важлива, але систематична гендерна нерівність часто пов’язана не з відсутністю експерток, а з недостатніми зусиллями редакцій з їхнього пошуку. Йдеться не про “заміну” чоловіків жінками, а про розширення бази джерел і  об’ємніше представлення теми. У багатьох сферах є кваліфіковані жінки, але вони залишаються поза увагою медіа.

Крім того, часто поняття “відновлення” зводиться до фізичного будівництва – доріг, будівель, комунікацій – без урахування соціальних аспектів чи потреб різних груп. Одна з медійниць зізналася, що не зовсім розуміє, що саме вважати відновленням. Для неї це – майже все, що позитивне, зокрема нові підземні школи або відродження освіти.

Ще одна респондентка звернула увагу, що під час відновлення населених пунктів не враховують потреб військових чи людей з інвалідністю. Наприклад, в Ірпені в проєктах не передбачили пандуси, з’їзди чи спеціальні ліфти. А між тим, після війни таких потреб буде дедалі більше.

Також у медіа інклюзивність часто зводять лише до фізичної доступності, забуваючи про ширше розуміння – включення вразливих груп: жінок, ветеранів, ВПО, ЛГБТІК+-людей, людей з інвалідністю тощо.

Дослідження показує: щоб відновлення країни було справді справедливим і ефективним, медіа мають систематично враховувати потреби різних груп і змінювати редакційні підходи – поступово, але цілеспрямовано.

Нагадаємо, що в Україні почали розробляти новий національний план “Жінки, мир, безпека” до 2030 року. Серед стратегічних цілей, які планують у ньому закласти, – посилення захисту постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною.