КЖЕ винесла попередження за новину про фанатів Лепса, що підбурила до образ переселенців у коментарях

9 травня видання “Українська правда” опублікувало новину під заголовком “У Львові вручили повістки любителям Лепса, які агресивно реагували на зауваження”, у якій містилися персональні дані ймовірних правопорушників, а саме позначення того, що вони приїхали з південного та східного регіонів України. У коментарях до матеріалу хлопців називали “малоросами” та радили повернутися туди, звідки вони родом. Після отримання скарги КЖЕ дійшла висновку, що видання дійсно порушило вимоги пункту 15 Кодексу етики українського журналіста. 

Про це йдеться в рішенні Комісії з журналістської етики.

У новині йшлося, що 7 травня в центрі Львова журналіст Роман Гурський зробив зауваження двом хлопцям, які гучно слухали пісні російського виконавця Григорія Лепса. Перехожий знімав інцидент на відео, і після зауваження пасажир автомобіля намагався вибити з його рук телефон та вдарити в обличчя. Згодом хлопці припаркували автомобіль та втікли з місця події.

Наступного дня патрульні зупинили цю ж автівку. Хлопцям, вік та місце проживання яких оприлюднила спочатку Нацполіція, а потім передрукувала “Українська правда”, вручили повістки. 

Заявниця та незалежна експертка з питань недискримінації Яна Салахова вважає, що вказівка місця проживання потенційних правопорушників має дискримінаційний характер, адже після її публікації на фейсбук-сторінці онлайн-медіа почали з’являтися коментарі, переповнені ворожнечею щодо внутрішньо переміщених осіб.

Скриншот обговорення новини на сторінці “Української правди”

Тим часом головна редакторка “Української правди” Севгіль Мусаєва заявила, що інформацію щодо віку та місця проживання хлопців узято з посиланням на Національну поліцію, яка опублікувала її у своїх джерелах.

Як відомо, згідно з пунктом 15 Кодексу етики українського журналіста, ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні вподобання. Отже, вказувати на відповідні ознаки особи чи групи людей слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу. 

З одного боку, як пояснює КЖЕ, вказівка на цю інформацію не дозволяє безпосередньо ідентифікувати ймовірних порушників. З іншого – у контексті проблеми реінтеграції ВПО наголошування на регіональній належності людей, що гучно слухають російську музику в центрі Львова, до теренів Причорномор’я та Донеччини може погіршити ставлення на переселенців. Така вказівка може підсилити стереотипи, що вже існують у суспільстві, та сприяти їхньому вкоріненню.

“Окрім того, важко обґрунтувати загальну мету розміщення цієї інформації в матеріалі та її додану вартість. З огляду на це комісія вважає публікацію даних про регіональну належність молодих хлопців невиправданою та такою, що порушує вимоги пункту 15 Кодексу етики українського журналіста”, – пише установа.

Комісія з журналістської етики оголосила виданню попередження і надала такі рекомендації:

• у публікаціях про правопорушення не згадувати ознак, які визначають ідентичність людини, оскільки злочинність не має національності або прив’язування до певного регіону;
• не розділяти українців на “ми” і “вони”, особливо в часи війни;
• критично опрацьовувати та аналізувати матеріали, що публікують офіційні сторінки держорганів;
• зважати на те, чи не сприяє опублікована інформація збільшенню соціальної напруги внаслідок стигматизації певної групи людей, що мають спільну захищену ознаку.

Нагадаємо, що у квітні цього року Комісія з журналістської етики оприлюднила три нових ролики в продовження серії пояснювальних відео про журналістські стандарти з роз’ясненнями, чому дотримання етики є запорукою хорошого матеріалу.

Одне з цих відео дає відповідь на питання “Як медіа відповідально виправляти свої помилки”. Повідомлення медіа впливають на життя людей і суспільства, можуть спричинити паніку, травмувати, налякати, зруйнувати чиюсь репутацію або спонукати когось ухвалити хибне рішення. Тому медіа повинні, по-перше, ретельно перевіряти будь-яку інформацію, перш ніж її поширити. А по-друге, якщо припустилися помилки, визнати й виправити її відкрито.