Коаліція правозахисних організацій закликає владу визначитися, що робити з мільйонами незаконних майнових правочинів на окупованих територіях

Коаліція правозахисних організацій закликає державу розробити механізм захисту майнових прав громадян України в окупації. 

Про це йдеться в аналітичній записці “Якими можуть бути підходи щодо “документів”, виданих в окупації?”, яку надала Коаліція правозахисних організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України.

Новобудови в тимчасово окупованому Криму. Фото російського пропагандистського агентства РИА Новости

У коаліції пояснюють, що, відповідно до частини 6 статті 11 Закону “Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території (ТОТ) України”, в окупації будь-який правочин щодо нерухомого майна, зокрема й щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог законодавства України, вважається недійсним з моменту вчинення. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

“Тобто будь-який правочин щодо нерухомого майна, вчинений на окупованій території України, є недійсним, оскільки законодавство України встановлює дуже чіткі вимоги щодо форми вчинення подібних правочинів та щодо державної реєстрації таких правочинів”, – пояснюють правозахисники коаліції.

Вони зауважують, що примус до відчуження майна, перереєстрації майна за російським законодавством – поширене порушення на ТОТ України

Утім, за інформацією Представництва президента України в Автономній Республіці Крим, на території півострова, згідно з даними російських пропагандистських ресурсів, протягом 2018–2022 років окупанти провели 469,5 тисяч правочинів. А за іншими даними окупаційних статистичних джерел, на території півострова протягом 2014–2022 років росіяни незаконно провели понад 1,2 млн правочинів щодо житлових приміщень, як-от купівля-продаж, спадщина, дарування, приватизація.

Правозахисники пояснюють, що, якщо і далі продовжувати ігнорувати цей виклик, це може призвести до непередбачуваних наслідків і повного колапсу ринку нерухомості на півострові після його деокупації.

“Це стане значною проблемою для запровадження деокупаційних заходів у сфері відновлення й захисту майнових прав громадян, місцевих громад і Держави Україна”, – коментують автори документа коаліції.

Правозахисні організації вказують, що серед іншого йдеться про такі правочини та фактичне набуття майнових прав, зокрема:

• купівля-продаж нерухомого майна;
• дарування, спадкування майна за заповітом або за законом;
• приватизація нерухомого майна;
• набуття прав на об’єкти незавершеного будівництва, безгосподарне та новостворене майно;
• отримання прав на об’єкти внаслідок звернення стягнення на майно, поділу або виділення частки спільного майна;
• отримання права користування майном.

Правозахисники пояснюють, що документи про власність на майно на ТОТ України є критично важливими для обліку пошкоджень і руйнувань, які відбулися внаслідок збройної агресії росіян проти українського народу починаючи з лютого 2014 року.

Під час напрацювання підходів щодо визнання правочинів, учинених на ТОТ України, правозахисники закликають владу враховувати такі важливі моменти:

• значна кількість правочинів вчинена громадянами РФ, які прибули на ТОТ України самостійно чи були переселені внаслідок цілеспрямованої політики Росії;
• оформлення правочинів щодо нерухомого майна та реєстрація права власності на “російські” документи власників;
• на ТОТ поширена практика націоналізації майна, визнання його безгосподарним з подальшою експропріацією, що фіксують українські правоохоронці в межах кримінальних проваджень та у звітах Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду;
• існує ризик знищення архівів бюро технічної інвентаризації та обмеження можливості підтвердження наявності права власності до початку окупації територій;
• на ТОТ також з’явилася значна кількість об’єктів, наприклад, “відбудови” Маріуполя та подальше визнання права власності на них, зокрема й за громадянами РФ, переселеними в межах цілеспрямованої політики держави-агресора з колонізації окупованих територій.

Правозахисники закликали державу напрацювати загальний підхід до правочинів, учинених на ТОТ України. Вони вважають, що може бути обраний один з двох підходів: або повне невизнання правочинів, або часткове визнання. Утім, обидва ці підходи мають підкріплюватись аналізом впливу на подальші дії держави й на політику реінтеграції звільнених територій України.

“На наш погляд, доцільно обрати презумпцію часткового визнання правочинів. Правочини за участі фізичних осіб – громадян України, окремих юридичних осіб можуть визнаватися чинними, якщо жодна зі сторін у встановлений строк не заявила про інше. У разі заяви про незгоду з визнанням у встановлений строк питання має вирішуватися, ймовірно, в судовому порядку”, – пропонують автори аналітичної записки.

Водночас правозахисники вважають, що мають бути чітко визначені правочини, які не визнаються в будь-якому разі, наприклад у результаті націоналізації майна.

Вони наголошують, що цей підхід вимагає розроблення та ухвалення відповідного законодавства щодо захисту й відновлення майнових прав осіб в умовах впровадження деокупаційних заходів. Відповідне законодавство має бути ухвалене до деокупації та частково набути чинності після деокупації.

Для забезпечення майнових прав жителів ТОТ, які покинули окуповані території, можуть бути запроваджені спеціальні механізми реституції і та віндикації і .

Коаліція правозахисних організацій закликає владу:

• розробити та ухвалити відповідне законодавство щодо захисту й відновлення майнових прав осіб в умовах впровадження деокупаційних заходів;
• забезпечити постійний моніторинг порушень майнових прав жителів ТОТ України, осіб, які покинули ТОТ України;
• створити можливість фізичним і юридичним особам протягом окупації повідомляти державу про добровільну зміну майнового стану, передавати державі інформацію та копії відповідних “документів”, що підтверджують зміну статусу майна і прав власності на окупованій території.

Аналітична записка Коаліції правозахисних організацій містить також пропозиції підходів щодо: 

• актів цивільного стану – факти народження, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу;
• освітніх “документів”;
• російських паспортів;
• медичних “документів”;
• судових рішень, ухвалені в окупації;
• “документів”, що підтверджують страховий трудовий стаж і заробітну плату;
• правочинів щодо майна та документи, що посвідчують право власності на нього. 

До складу Коаліції організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, входять Центр прав людини ZMINA, громадська організація “Донбас SOS”, “Крим SOS”, Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, благодійний фонд “Право на захист”, “Схід SOS”, Stabilization Support Services, Кримська правозахисна група. Пріоритетні кроки для Верховної Ради та Кабінету Міністрів України у сфері захисту прав людини в умовах збройної агресії проти України коаліція презентує щороку.

Нагадаємо, 21 січня 2025 року Коаліція правозахисних організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, оголосила 13 пріоритетних кроків для Верховної Ради та Кабміну у сфері захисту прав людини в умовах збройної агресії проти України на 2025 рік.

Правозахисна спільнота в Україні закликала владу, зокрема, розбудувати систему підтримки зв’язків зі своїми громадянами в окупації, які країна-агресор систематично намагається розірвати. Серед інших рекомендацій у документі також міститься пункт про запровадження програм підтримки для дітей та молоді задля сприяння їхній адаптації та інтеграції після виїзду з окупації, зокрема для проходження навчання.

Крім того, напередодні коаліція оприлюднила до 13-ї сесії Верховної Ради чергову дорожню карту законопроєктів щодо постраждалого населення з метою консолідації зусиль, формування послідовної законодавчої політики та забезпечення ефективної допомоги.

За підсумками аналізу законопроєктів, представлених у дорожній карті, правозахисники вважають важливим звернути увагу народних депутатів України на окремі питання, які виникають у процесі підготовки та розгляду законодавчих ініціатив із цієї тематики.