Кияни пройшлися “маршрутом смерті”, вшановуючи загиблих у Бабиному Яру

Дата: 27 Вересня 2015
A+ A- Підписатися

У Києві пройшла хода в пам’ять невинних людей, розстріляних 74 роки тому в Бабиному Яру. Близько 34 тисяч євреїв, ромів, українців, представників інших національностей були вбиті тільки за те, що хтось визначив їх “іншими”.

Голокост – ще досі не переосмислене явище в світовій історії. Вбивство шести мільйонів євреїв тільки за фактом їх народження. І в Україні є своя могила – Бабин Яр.

Як інформує кореспондент Центру інформації про права людини, у пам’ятній ході взяли участь представники єврейської та ромської громад, праведники, свідки подій Бабиного Яру, представники влади, школярі, студенти Києва.

%%GALLERY%%

Пам’ятна хода рухалася за маршрутом “Боричів Тік – Андріївський узвіз – Контрактова площа” (“маршрут смерті”). Чимало киян зупинялися і з подивом спостерігали за процесією. “Цією акцією ми прагнули привернути увагу киян, щоб пом’янули…“, – прокоментував Юрій Ліфансе, організатор акції, голова Спільноти Святого Егідія у Києві.

Сьогодні ми згадуємо киян, які були розстріляні. Це євреї, роми – розстріляна душа Києва…“, – розповідає Юрій Ліфансе.

Уже кілька років поспіль Спільнота Святого Егідія та рух “Молодь за мир” організовують цю акцію. “І кожного разу, запрошуючи тих, хто був свідком страшних подій, ми боїмося почути сумну звістку… що їх вже немає серед живих“, – додає Юрій Ліфансе.

Праведницею Бабиного Яру є Софія Ярова, яка разом з матір’ю в роки війни рятувала євреїв. Виступаючи, 90-річна жінка зверталась у першу чергу до молоді: “Потрібно боротися зі злом і думати про добро. Ніколи не дивіться на людину, якої вона національності. Дивіться, яка вона людина!“. Софія Ярова розповіла історію однієї молодої єврейки з двома дітьми. Жінка ослухалася виконувати вимогу прийти з речами до Бабиного Яру, і лишилася жити вдома. Усі в дворі знали про її присутність. І ніхто її не видав. І тільки одна жінка привела її до штабу. Тоді німецький солдат ударив цю жінку по обличчю й сказав наляканій єврейці: “Іди, матко, додому…“. “Тоді у штабі зустрілася людина, а не фашист“, – наголосила праведниця.

Трагедія Бабиного Яру – це також особиста трагедія ромів. Серед присутніх в акції пам’яті були ромські діти. Спільно з іншими вони намалювали плакат зі словами “Мир – це наша мрія”.

Ольга Макар, активістка руху “Молодь за мир”: “Я дуже багато можу говорити про ромів. Їхня загибель у Бабиному Яру не стала уроком ні для кого. Тому досі роми перебувають у драматичній ситуації… До цьогорічної акції долучилися і ромські дітки“.

Справді, дітей на акції пам’яті було багато.

Нацисти хотіли стерти з лиця землі цілі нації. Ми прагнемо передати вам, молоді, нашу пам’ять про трагедію Бабиного Яру. Щоб наше трагічне минуле не стало вашим трагічним майбутнім“, – зауважив у своєму виступі Борис Забарко, голова Всеукраїнської організації євреїв – колишніх в’язнів концентраційних таборів і гетто.

Інша учасниця процесії, Ганна Бебих, праведниця Бабиного Яру, пригадує: “27 вересня були розвішані листівки, що всі “жиди” міста мають прийти в Бабин Яр. Причому тих, хто їх буде супроводжувати, розстріляють на місці. Як можна було повірити, що вони поїдуть у Палестину, знаючи це? Наш будинок був розташований за адресою вул. Бабин Яр, 1. Ми сиділи в своєму саду, коли почули стрілянину. Разом з іншими дітьми кинулися на звук. Ми побачили, як людей роздягали до голого тіла, забирали в них теплий одяг і цінні речі, і просто стріляли… Крик стояв неймовірний. Дітей вихоплювали в матерів і закопували живцем… Я сказала, що треба повертатися додому, тому що і нас можуть розстріляти…“.

Трагедія Бабиного Яру – це не біль однієї нації чи одного покоління. Це біль всієї України, переконані організатори і учасники акції.

Коли рухалася процесія, один із продавців антикваріату в серцях вигукнув: “Правильно, що пам’ятають! Скільки на Україну випало горя. І ще сьогодні…

Фото Ірини Виртосу, Центр інформації про права людини

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter