Італійським парламентарям показали фільм про нацгвардійця Марківа

У Римі в стінах італійського парламенту презентували стрічку “Не в тому місці, не в той час”, яка розповідає про переслідування в країні українського військового Віталія Марківа.

Про це повідомляє “Радіо Свобода”.

Стрічка, над якою працювали українська документалістка Ольга Токарюк та троє її італійських колег, розповідає про загибель італійського фотокореспондента Андреа Роккеллі та російського правозахисника Андрія Миронова на Донбасі. 

“Ми взяли до рук матеріали обвинувачення і хотіли перевірити, чи дійсно розвиток подій 24 травня 2014 року був таким, як його представили під час процесу”, – розповів режисер стрічки Крістіано Тінацці.

За вісім місяців, поки готувався фільм, журналістам вдалося поспілкуватися з таксистом, що супроводжував репортерів, та з молодим чоловіком, який тоді випадково опинився біля іноземців. Також у стрічці розповіли про висновок фахових військових експертів, які стверджують, що з місця перебування Марківа і за допомогою його автомата АК74 фізично не можна було бачити людей на відстані понад півтора кілометра і ця зброя не мала оптичного збільшувача.

Автори фільму наголосили, що адвокати сторони обвинувачення відмовилися надати свої коментарі для стрічки. 

Нагадаємо, що Віталія Марківа арештували у 2017 році за підозрою в причетності до вбивства італійського фотокореспондента Андреа Роккеллі 2014 року біля Слов’янська на Донеччині. Там він працював у групі фоторепортерів із напарником-перекладачем, російським правозахисником Андрієм Мироновим.

Італійські прокурори вважають загибель Роккеллі умисним убивством. За їхньою версією, перебуваючи на горі Карачун, Марків передав інформацію про журналістів українській армії. Захист відкидає ці звинувачення, наполягаючи на тому, що журналісти перебували в зоні війни без розпізнавальних знаків і стали жертвами перехресного вогню. Італійська сторона відмовилася від проведення слідчих дій на місці події, а також проігнорувала пропозиції України щодо створення спільної слідчої групи, які висловлювали після арешту Марківа.

Відомо, що в слуханні справи Марківа італійський прокурор використовував публікації з пропагандистських російських медіа як докази винуватості.