Італійський уряд обмежив батьківські права одностатевих пар
Уряд Італії обмежив визнання батьківських прав тільки для біологічного батька в одностатевих родинах. Активісти за права геїв засудили такі кроки влади, назвавши їх гомофобними.
Про це пише AP.
Фото: APУ Мілані уряд наказав міській владі припинити автоматичну реєстрацію обох батьків в одностатевих парах у міських реєстрах. Це було останнє велике місто, яке продовжило практику, що на короткий час була запроваджена в Римі, Турині, Неаполі та інших містах після того, як у 2016 році Верховний суд Італії спростив для геїв можливість всиновлення біологічної дитини партнера.
Оскільки процедура є основною для визнання батьківських прав у низці повсякденних ситуацій, як-от дозвіл на медичне лікування або участь у шкільних екскурсіях, то що це рішення уряду вплине на сотні сімей.
За відсутності визнання батьківських прав за одним з партнерів в одностатевій родині нерідні мати чи батько дитини повинні пройти через процес усиновлення, щоб установити батьківські права. Це може тривати багато років.
Президентка Rainbow Families Алессія Крочіні заявила, що рішення Риму припинити автоматичну реєстрацію обох батьків в одностатевих сім’ях викриває гомофобію уряду.
“Цей уряд є максимальним вираженням гомофобії… Мелоні каже, що для того, щоб дитина добре зростала, їй потрібні мати і батько, навіть якщо десятиліття досліджень свідчать про протилежне. Це образливо для сотень тисяч сімей із двома одностатевими батьками“, – додала Крочіні.
Юрій Гвіана з активістської групи All Out заявив, що цей крок “кидає тисячі сімей у невизначеність”.
Мер Мілана Джузеппе Сала сказав, що поважає рішення уряду, але пообіцяв боротися за закон, який надавав би рівні батьківські права одностатевим парам.
За оцінками Італійської гей-партії, створеної у 2020 році для надання політичної ваги боротьбі проти дискримінації геїв, близько 150 тисяч дітей страждають від того, що в Італії не визнають права обох батьків в одностатевих шлюбах.
Нагадаємо, наприкінці лютого Касаційний суд Італії ухвалив рішення, що право бабусь і дідусів на спілкування з неповнолітніми онуками не може переважати над інтересами самих дітей, які відмовляються від такої комунікації.
