Гуманітарну допомогу на місцях в Україні досі розподіляють несистемно – правозахисники

В Україні влада на місцях за майже чотири роки не організувала системи розподілу гуманітарної допомоги між мешканцями громад.

Про це розповіла керівниця програми “Прозорі міста” у Transparency International Ukraine (TI Ukraine) Олеся Коваль у Медіацентрі “Україна”. 

Жінка в автівці з гуманітарною допомогою в Україні. Фото: АрміяInform

Відкритість міських рад і взаємодія з громадськістю, за словами дослідників, є ядром прозорості та демократичного врядування. Вони вивчали відкритість Києва та десяти обласних центрів, серед яких Дніпро, Запоріжжя, Кропивницький, Луцьк, Львів, Одеса, Полтава, Харків, Хмельницький та Чернігів.

Лише одне з них мало в адміністрації підрозділ, який називався “гуманітарна допомога”. 

“Решта не забезпечили цієї точки входу для громадян… Містяни не мають уявлення, про перелік отримувачів, звіти чи принципи розподілу. Четвертий рік повномасштабної війни, а міські ради продовжують ігнорувати це”, – каже Коваль. 

Ще однією проблемою є збір даних про руйнування та відновлення. Коваль зазначає, що міста не ведуть узагальненої статистики, хоч мова йде про суспільно важливу інформацію. 

“Це величезні бюджетні кошти. Громади мають право знати, кому і скільки надали допомоги. А з цим багато питань”, – додала керівниця програми “Прозорі міста” у TI Ukraine.

У підсумку за відкритістю та взаємодією з громадськістю жодне місто не набрало більш як 66 балів зі 100 максимальних. Трійка лідерів – Дніпро, Одеса та Львів, а закривають перелік Луцьк, Харків та Полтава. 

Столиця, за підрахунками аналітиків, набрала 55 балів та опинилась у середині списку. 

Водночас є сфери життя, в яких Україна обігнала країни ЄС у питанні відкритості. 

“До прикладу, судова влада. У Німеччині знайти прізвище судді майже неможливо з фотографіями та біографією”, – наводить як один з прикладів виконавчий директор TI Ukraine Андрій Боровик.

Нагадаємо, що кожен третій опитаних в Україні вбачає корупцію у процесі відбудови. Розкрадання та зловживання впливом руйнівно впливають на права людини будь-де у світі, але боротьба з розкраданнями в Україні є одним з найнебезпечніших видів активізму.