Дві родини із Запоріжжя заявляють, що їхні рідні померли невдовзі після мобілізації і ТЦК понад тиждень приховував їхню смерть 

У Запоріжжі дві родини заявили, що їхні рідні померли одразу після мобілізації і скерування їх до військової частини А 1363 в місті Самар (колишній Новомосковськ) Дніпропетровської області. Водночас факт смерті чоловіків у ТЦК приховували протягом кількох днів, а тіла померлих мали ознаки побиття та ножових поранень. 

Про це повідомили дружина одного із загиблих Кулачек Марина та донька іншого загиблого Вікторія Півторацька.

Вікторія Півторацька разом з Романом Півторацьким. Фото: з фейсбук-сторінки Вікторії

За словами Вікторії, близько 16:15 22 липня в Запоріжжі біля під’їзду на вул. Демократичній представники ТЦК Заводського району забрали її батька – 52-річного Романа Півторацького. Його посадили в мікроавтобус і дозволили зробити останній дзвінок, під час якого чоловік повідомив дружині, що його везуть до навчального центру в Самарі (колишній Новомосковськ).

Упродовж тижня рідні намагалися дізнатися його місце перебування, звертаючись до навчальної військової частини А  1363, де мав перебувати чоловік. Там їм відповідали, що з ним “усе добре” і що він зараз перебуває на навчаннях. У частині обіцяли, що Роман обов’язково вийде на зв’язок у неділю.

“…Весь тиждень казали, що він зателефонує в неділю, але в неділю сказали, що хтось там “проштрафився” і тому дзвінка не буде”, – розповіла донька загиблого.

Але 30 липня родині повідомили, що Роман помер ще 23 липня. Коли його тіло доставили на впізнання до Запоріжжя, родина побачила ознаки численних забоїв: розбита потилиця, синці на грудях і ребрах, забої на обличчі. Однак у медичному висновку як причину смерті вказано “гостру серцеву недостатність”.  

“Як могли вбити людину менше ніж за сутки, яка начебто вмерла від серцевої недостатності?! Бо забрали його 22-го, а 23-го він вже помер”, – пише донька. 

У родині вважають, що справжню причину смерті Романа Півторацького хочуть приховати й тому протягом тижня не повідомляли про смерть, натомість казали, що чоловік перебуває на навчаннях. 

У коментарі виданню ZMINA Вікторія Півторацька повідомила, що родина найняла адвоката і домоглася проведення незалежної судмедекспертизи, яка підтвердила численні забої. Наразі остаточних висновків експертизи немає, оскільки експерти проводять гістологічне дослідження зразків тканин, узятих з місць забоїв. 

За словами Вікторії, родина також звернулась із заявою в Державне бюро розслідувань, де зареєстрували кримінальне провадження.

Василь Кулачек та Марина Кулачек. Фото: фейсбук-сторінка дружини загиблого Марини

Схожий випадок стався у квітні цього року і з Василем Кулачеком, 1979 року народження.

Як повідомила його дружина Марина Кулачек, 18 квітня чоловіка затримали представники ТЦК у Запоріжжі й скерували до тієї самої військової частини – А 1363 в Самарі. Через два дні зв’язок з ним повністю зник. Рідні намагалися з’ясувати, що сталося з чоловіком, телефонували в частину, де їх запевняли, що Василь на навчаннях і незабаром вийде на зв’язок.

28 квітня родина звернулася на гарячу лінію Генерального штабу, а вже 1 травня до них прийшли представники ТЦК з повідомленням про смерть – як виявилося, чоловік загинув ще 21 квітня.

За офіційною версією, причиною смерті була “сильна кровотеча”, однак родина дізналася, що на тілі були ножові поранення – одне в шию і два в серце. Експертиза показала, що на ножі, яким завдали ударів, не було жодних відбитків пальців. Рідні вважають, що чоловіка вбили, а обставини загибелі намагалися приховати.

Марина Кулачек говорить, що родина подавала заяви в ДБР та прокуратуру. 

Обидва випадки мають спільні риси: людей забирали без пояснень, після чого зв’язок з ними обривався, а інформацію про смерть рідні дізнавалися з великим запізненням. Родини вимагають відповіді від військового керівництва та розслідування дій військової частини А 1363.

Водночас це не перші повідомлення про загибель мобілізованих у вищезгаданій військовій частині. У лютому поточного року видання “Стопкор” з посиланням на адвокатку Людмилу Петрову із Запоріжжя повідомляло про загибель її сина Владислава Петрова. Тоді жінка зазначала, що, на її думку, до Петрова застосовували тортури.

За словами жінки, її 34-річного сина 27 січня 2025 року затримали працівники центрального ТЦК та доправили до військкомату, хоча він мав статус обмежено непридатного. Чоловіка кинули в підвал без можливості виходити до туалету. Вранці наступного дня його без проходження військово-лікарської комісії відправили до військової частини А 1363 в Самарі (Новомосковську).

Звідти Владислав зателефонував матері та повідомив, що знепритомнів і звернувся до лікаря. Однак, за його словами, лікар відмовився надавати допомогу, оскільки в документах було зазначено, що він здоровий. У чоловіка забрали мобільний телефон та обручку, після чого зв’язок з ним обірвався.

31 січня Владислава доправили до психіатричної лікарні в Дніпрі з діагнозом “делірій” та “наркотичне отруєння”. Однак лікарі повідомили матері, що він не перебував під дією наркотиків чи алкоголю. Його стан був критичним: нирки відмовили, на тілі були численні синці, відморожені кінцівки та двостороння пневмонія.

3 лютого, о 6:00, чоловік помер. Людмила Петрова вважає, що висновок ВЛК та діагноз були сфальсифіковані, а її син зазнав тортур.

Нагадаємо, що численні порушення в роботі ТЦК та СП зафіксувала спеціальна парламентська комісія, результати якої представили торік. У відповідь деякі парламентарі звинуватили колег у популізмі. 

За час, поки триває повномасштабне російське вторгнення, у медіа з’явилося чимало новин про порушення прав громадян у ТЦК та СП. Йдеться про силові затримання, побиття та смерті, причини яких часом суперечать заявам керівництва центрів. 

Аналіз показує, що спроби об’єктивно висвітлити тему мобілізації в медіа наражаються на закиди в підігруванні ворогу, тож журналісти обмежуються ретрансляцією офіційних повідомлень. Це так само створює простір для чуток та фейків. 

Цього року зросла кількість випадків порушення прав людини з боку працівників ТЦК під час мобілізації, кажуть в Омбудсмана.