Держава виконує роль вагончика, а не локомотива у подоланні дискримінації – експерт
Роми, гомосексуали, люди з інвалідністю, переселенці – найбільш дискриміновані групи в Україні. Також часто від дискримінації потерпають жінки, люди з ВІЛ-позитивним статусом, нерідко дискримінація відбувається на підставі мови та релігії.
Про це йдеться у звіті “На межі: Вирішення проблем дискримінації та нерівності в Україні”.
Не зважаючи на те, що в Україні прийнятий закон з протидії дискримінації та внесені відповідні рішення – ситуація в Україні залишається критичною, фактично – “на межі”. Про це розповів експерт правозахисного ЛГБТ Центру “Наш світ” Андрій Кравчук кореспонденту Центру інформації про права людини.
“У вирішенні проблем дискримінації наша держава не виконує роль локомотива – скоріш вагончика. Ціла низка факторів стимулює державу вирішувати цю проблему, зокрема Угода про асоціацію України з ЄС і умови виконання плану спрощення візового режиму. Тільки це змушує владу ворушитися”, – коментує представник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Сергій Пономарьов.
За словами експертів, допоки в Україні не буде тисячі судових позовів через дискримінацію, ситуація не змінюватиметься.
Так, доктор Дімітріна Петрова, виконавча директорка міжнародної організації Equal Rights Trust, зауважує, що в Україні дуже мало прецедентів і судової практики щодо дискримінаційних справ: “Або у позивачів немає мотивації. Або це дуже дорого, хоча судочинство має здійснюватися безкоштовно. Можливо, самі судді чи адвокати не доросли до того рівня, що дискримінаційні справи – це дуже серйозно. Впровадження в Україні антидискримінаційного законодавства здійснюється надзвичайно слабко…”.
За словами експертки, можливо, не потрібно читати великі курси з прав людини в школі, якби діти бачили дію законів на практиці.
Натомість Тамара Марценюк, соціологиня, викладачка Національного університету “Києво-Могилянська академія”, зазначає, що на факультативні дисципліни “права людини” запит з боку студентів є.
“Однак такі дисципліни – це здебільшого низові ініціативи з боку окремих викладачів та викладачок. А в освіті має бути системний підхід”, – коментує Марценюк.
Звіт містить свідчення жертв дискримінації зі статистичною та іншою інформацією й надає поглиблене висвітлення проблем дискримінації та нерівності. Як коментують експерти, деякі свідчення збирати доволі складно.
Експертка проекту “Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам в Україні” Олена Виноградова розповідає, що переселенці часто зазнають множинної дискримінації. Вони обмежені в свободі пересування, їм відмовляють роботодавці тільки через місце реєстрації: “Під час оренди житла орендодавці відмовляють, мотивуючи це тим, що переселенці не в змозі будуть заплатити за житло, або через те, що відчувають особисту до них, як до переселенців, неприязнь, або пропонують їм вартість оренди вищу, ніж вартість “не для ВПО”. Утім, такі факти підтвердити неможливо – ці дані збираються нашими моніторами неофіційно”.
Звіт підготували Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ” за участі міжнародної організації Equal Rights Trust та Коаліції з протидії дискримінації за фінансової підтримки Європейської Комісії.
