Бородянський не прийшов на дискусію в НСЖУ про регулятивні ініціативи Мінкульту

Міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський не прийшов на обговорення з журналістами нових ініціатив міністерства щодо регулювання медіа, куди його запрошувала Національна спілка журналістів України.

Про це 4 грудня на початку дискусії повідомив голова НСЖУ Сергій Томіленко, передає кореспондентка видання ZMINA.

За його словами, ініціативи Мінкульту, зокрема щодо запровадження кримінальної відповідальності для журналістів та медіа, запровадження посади “омбудсмана з інформації” та наміри контролювати блогерів викликали значний резонанс у журналістському середовищі та в суспільстві загалом.

Тож НСЖУ запросила міністра Бородянського, аби він міг дати компетентні відповіді на запитання журналістів та медіаекспертів з приводу згаданих ініціатив.

“Предметна дискусія дала б змогу знизити рівень напруги в суспільстві та уникнути необґрунтованої критики запропонованих вами ідей”, – йшлося в офіційному листі до міністра, копію якого надали учасникам сьогоднішнього заходу.

Але міністр не прийшов на зустріч, натомість НСЖУ отримала офіційну відповідь на свого листа, яку підписав перший заступник міністра Анатолій Максимчук. З відповіді, зокрема, випливає, що публічні обговорення ініціатив міністерства відбуватимуться на умовах самого міністерства.  

Так, у листі нагадали, що “15 листопада відбулася презентація та публічне обговорення концепції проєкту закону, на яку були запрошені представники НСЖУ і медіаспільноти”.

“Інформуємо вас, що саме зараз ведеться активне обговорення законопроєкту в робочих групах. Після завершення частини роботи МКМС організує ще одну публічну дискусію, на яку обов’язково будуть запрошені представники НСЖУ та інших громадських організацій, журналісти та експерти”, – йдеться в листі.

“Таким чином міністерство демонструє свою задекларовану відкритість до діалогу з журналістами щодо наших прав і змін до медіазаконодавства”, – прокоментував цю відповідь Сергій Томіленко.

Він також озвучив найбільш небезпечні, на думку НСЖУ, пропозиції Мінкульту.

Це, зокрема, ідея запровадження адміністративної, кримінальної відповідальності за так зване поширення фейків, дезінформації та введення суспільства в оману. Адже, за словами Томіленка, такі нечіткі критерії можуть передбачати кримінальну відповідальність для журналістів та ЗМІ.

“Окремо ми стривожені ініціативою запровадити посаду омбудсмана з інформації. Згідно з презентацією Мінкульту, виглядає так, що в державі хочуть створити спеціальне агентство з блокування шкідливої інформації. Ми не хочемо, щоб в Україні створювалася якась надструктура, якийсь нагляд над українськими журналістами та нагляд над українськими медіа аж до блокування та закриття телеканалів і радіоканалів”, – зазначає Сергій Томіленко.

НСЖУ протестує і проти варіанту запровадження ліцензування журналістської діяльності. Адже фактично це призведе до того, що держава або пов’язана з державою так звана “незалежна самоврядна журналістська організація” визначатиме, хто є журналіст, кому варто дати таке посвідчення, а в кого, навпаки, відібрати.

В НСЖУ також вважають сумнівною ідею присвоювання індексу достовірності для медіаконтенту.

“Ми, звичайно, прихильники журналістського саморегулювання і об’єднання, але треба розуміти, що в Україні надзвичайно складний клімат для виживання медіа, українські журналісти розсварені. Дуже часто вони розсварені саме через українських політиків. Тому нинішні ініціативи сприймаються як спекуляція на очевидних проблемах українських медіа та журналістів, а не як варіанти їх розв’язання”, – наголошує Сергій Томіленко.

Натомість НСЖУ пропонує уряду й Міністерству культури сконцентруватися на двох питаннях – це безпека українських журналістів та створення економічних стимулів для розвитку українських ЗМІ.

“Борючись із так званими олігархічними медіа та їхніми журналістами, зі збитковими медіа, держава не вирішує головного. Україна – найбідніша в Європі країна з бідним населенням, де громадянин не може купити дорогу газету чи купити доступ до медіа, де, відповідно, слабкий рекламний ринок, де ключове джерело і проблема країни – це не журналісти, а політична корупція. Тому ми все-таки бачимо, щоб ключові зусилля були – безпека роботи журналіста та економічна свобода”, – підсумував голова НСЖУ.

Нагадаємо, 15 листопада очільники Міністерства культури, молоді та спорту презентували концепцію нового закону, який регулюватиме діяльність медіа та журналістів. У концепції, зокрема, пропонується запровадити індекс, який має присвоюватися самоврядною організацією та визначатиме правдивість розміщеної в ЗМІ інформації. Ця ж організація має підтверджувати статус журналіста, розробляти етичні стандарти журналістської діяльності та контролювати їхнє дотримання. За задумом міністерства, вона може мати часткове або повне державне фінансування. 

Також концепція передбачає створення посади омбудсмана з питань інформації. Його завданням має стати боротьба з поширенням неправдивої інформації в ЗМІ.

Водночас експерт Центру прав людини ZMINA Володимир Яворський назвав ідею зі створенням інформаційного омбудсмана перекрученням функції уповноваженого. Адже омбудсман має захищати права людини, а не займатися натомість обмеженням такого права людини, як свобода слова, шукаючи в інформпросторі дезінформацію і караючи за неї. 

Обмеженням свободи слова, на думку експерта, є й ідея запровадження відповідальності за одноразове чи умисне поширення дезінформації та відсутність вихідних даних про медіа. Аналітик підкреслює, що покарання, про які кажуть автори документа, навряд чи допоможуть домогтися “великих перемог” і, навпаки, можуть призвести до зловживань:

“Наприклад, початок розслідування дозволяє вчиняти багато кримінальних процесуальних дій, спрямованих проти ЗМІ та журналістів, – стеження, прослуховування телефонів та телекомунікацій, а отже, виявлення інформаційних джерел журналістів, обшуки і виїмки та багато іншого. Не потрібно навіть доводити справу до суду, навіть сама справа може бути доволі абсурдною, однак повний арсенал заходів може бути задіяно проти ЗМІ та журналіста. Вже це є суттєвою загрозою свободі слова, хоча на цьому етапі ще навіть не йдеться про винуватість особи та встановлення розміру відповідальності”.

Щодо адміністративного покарання за дезінформацію, то Яворський нагадує, що розгляд справ у суді триватиме довгий час, а тому на момент ухвалення рішення актуальність спростування дезінформації явно втрачається.