Більшість луганських переселенців не отримали жодної допомоги від держави
Рік тому Верховна Рада України прийняла закон “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, але проблеми переселенців досі не вирішені.
Про це говорили експерти, посадовці та громадські активісти під час зустрічі, присвяченій річниці ухвалення закону, повідомляє кореспондент Центру інофрмації про права людини.
Координаторка Благодійного фонду “Восток-SOS” Олександра Дворецька нагадала, що більшість нормативно-правових актів, які б регулювали соціальну сферу, так і не було прийнято. Активістка ставить питання: що робить держава, щоб інтегрувати переселенців у нові громади? Поки виглядає все так, що держава “розраховує”, що всі повернуться додому і проблеми самі собою вирішаться.
Окрім того, експерти зазначають, що переселенці часто відчувають на собі прояви дискримінації. Зокрема, правовий аналітик ВБФ “Право на захист” Сулейман Мамутов наголосив, що переселенці зазнають постійної дискримінації за ознакою місця проживання. Серед ключових проблем – обмеження свободи пересування, обмеження обслуговування в банках, відмова у працевлаштуванні.
Через недолугість інституту реєстрації, який по суті повторює інститут прописки, переселенці фактично позбавлені можливості голосувати на виборах. Микола Козирєв, голова Громадського комітету захисту конституційних прав і свобод громадян (Луганськ), розповідає, що сам двічі подавав документи, щоб зареєструватися в Києві, оскільки проживає понад 17 місяців саме в столиці та ніяк не впливає на розвиток громади Луганська. Однак від держави постійно отримує відмови. “Триває постійна підміна понять з “місцем проживання” і “місцем перебування”, – зазначає Козирєв.
За словами Михайла Чаплиги, представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, принаймні два завдання держава мала би виконати ще вчора: “В Україні досі не розроблена комплексна стратегія щодо внутрішньо переміщених осіб. По-друге, держава має змінити підхід до ВПО і побачити в них потенціал… Поки що складається враження, що півтора мільйони громадян з Криму та Донбасу – це тягар для держави“.
Стратегія реінтеграції та адаптації переселенців уже розроблена і зараз на етапі затвердження. Однак Сергій Марущенко, начальник управління організації соціального захисту постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій Міністерства соціальної політики, зазначив, що вона недосконала і потребує змін, до того ж розрахована тільки на 2015-2016 роки. “Як найбільш можливий варіант – включення питання переселенців в Національний план дій в Стратегії з прав людини“, – зауважив Марущенко.
Активісти відзначають, що держава майже не опікується цією категорією українських громадян. Тетяна Кирилова, голова ГО “Громадська ініціатива Луганщини” розповіла, що наприкінці 2014-го та на початку 2015 року проводилося дослідження щодо використання бюджетних коштів на забезпечення потреб ВПО Луганської області. Виявилося, що 80% опитаних переселенців не отримали жодної допомоги від держави, жоден з тисячі тендерів не був спрямований на вирішення їхніх проблем. Також не вирішувалося питання навантаження на школи, дитячі садки, медицину у зв’язку із збільшенням кількості населення. Значній кількості людей не було забезпечено безкоштовний виїзд із зони бойових дій.
Нагадаємо, на сьогоднішній день в Україні зареєстровано понад 1,5 мільйони переселенців.
За словами Бориса Захарова, правозахисника, керівника відділу адвокації Української Гельсінської спілки з прав людини, скасування інституту прописки вирішить проблему з голосуванням на виборах як переселенців, так і трудових мігрантів, тобто осіб, що виїхали до інших регіонів країни до подій у Криму чи на Донбасі і тепер постійно там мешкають.
