Правозахисники представили інтерактивну мапу місць утримання Росією українських полонених. Їх там може бути кілька тисяч
Медійна ініціатива за права людини створила онлайн-мапу, на якій зафіксовано місця, де Росія незаконно утримувала та утримує українських полонених. Таких місць більш ніж сотня, вони є на тимчасово окупованих територіях України, у Білорусі та в самій Росії.
МІПЛ вдалось ідентифікувати 948 цивільних полонених, яких утримує РФ, проте реальні цифри, за оцінками правозахисників, можуть бути в п’ять-сім разів більшими.
Про це Медійна ініціатива за права людини повідомила під час презентації інтерактивної мапи.
Кого забирає Росія?
Правозахисники протягом року опитували потерпілих, яким вдалося повернутися з місць утримання, та свідків. За цими даними вони склали перелік з більш ніж ста пунктів утримання українських цивільних та військовополонених Росією. Повну мапу можна переглянути тут.
Тетяна Катриченко, координаторка “Медійної ініціативи за права людини”, зазначає, що це далеко не всі місця, де росіяни тримають заручників з України. І хоча МІПЛ вдалося зафіксувати та ідентифікувати майже тисячу випадків захоплення цивільних російськими військовими, реальна кількість полонених може бути значно вищою.
За словами правозахисників, російські військові, ймовірно, керуються певними списками щодо затримань: активісти, журналісти, колишні учасники АТО, місцеві лідери думок.
Проте зазвичай затримання цивільних відбувалися безпідставно та повністю незаконно. Наразі правозахисники не можуть назвати чіткого критерію, за яким би Росія, набирала собі заручників. Часом затримання видаються випадковими. Так, людей затримували на вулиці, на власних подвір’ях, у будинках.
Свідкиня, яку опитала МІПЛ, розповіла, що її батька затримали вдома у його друга:
“Його забрали навіть не в себе вдома, а в сусіда. Вони там сиділи, грали в шахи. Увірвалися в будинок, зав’язали їм очі, кинули їх у багажник і вивезли”.
Керівниця напряму документування МІПЛ Анастасія Пантелєєва також навела приклад, коли росіяни затримували цивільних фактично за те, що ті жили навпроти аеродрому в Чорнобаївці.
Велику частину заручників затримують під час так званих “фільтрацій”. Пантелєєва наголосила, що наразі в мешканців окупованих територій Херсонської області є тільки один шлях для евакуації – через Крим. Росіяни на півострові розгорнули спеціальні перевіркові пункти в Чонгарі та в Армянську. Тих, хто не пройшов фільтрацію, затримують.
Найбільше цивільних полонених росіяни захопили в Херсонській, Харківській, Донецькій, Луганській та Київській областях, зазначають правозахисники.
Час від часу Росія звільняє полонених. Жодної системи, за якою б це відбувалося, правозахисникам встановити не вдалося.
Інколи людей випускають з місць утримання просто так, без жодних пояснень. За даними правозахисників, бували випадки, коли росіяни перевдягали українських цивільних у військову форму та обмінювали на своїх солдатів. Інколи росіяни просто передають цивільних на обмін разом з військовими.
Експерти МІПЛ зазначають, що нерідко звільненим людям на окупованих територіях наказують виїхати з їхнього населеного пункту, щоб “не заважати росіянам”.
Саме через звільнених полонених часто вдається дістати хоч якусь інформацію про інших затриманих. Катерина Огієвська, представниця ГО “Цивільні у полоні”, зазначає, що трапляються випадки, коли люди рік не знають, де тримають їхніх близьких, а потім інша людина виходить з полону і передає інформацію про того, якого шукають.
Де та як тримають українських полонених?
Росіяни розгорнули пункти утримання заручників на тимчасово окупованих територіях – найбільше їх у Донецькій та Херсонській областях. Часто такі місця облаштовують у захоплених відділках поліції, СІЗО, колоніях. У південних областях України росіяни часто утримують полонених у приміщеннях санаторіїв, пансіонатів, дитячих таборів. Це, наприклад, дитячий табір “Слава” у Скадовську або готель “Орхідея” в Генічеську.
Нерідко полонених переміщують углиб окупованих районів чи взагалі – до Росії.
Так, у СІЗО №2 міста Новозибков Брянської області утримують понад 600 українських заручників.
Здебільшого полонених вивозять до російських областей, що межують з Україною. До прикладу, МІПЛ вдалося підтвердити, що українських заручників утримують щонайменше в п’яти місцях у Бєлгородській області. Чотири місця утримання виявили у Воронезькій області. У Курській та Ростовській областях наразі вдалось ідентифікувати по три місця утримання в кожній.
Крім того, українських заручників завозять і вглиб Росії. Так, експерти МІПЛ зафіксували, що українських полонених утримують, зокрема, в СІЗО №1 Іркутська та у в’язниці в місті Єнисейськ.
Правозахисники також зафіксували випадки, коли полонених вивозили до Білорусі.
“Ми спочатку переночували в Гостомелі на території аеропорту. Потім нас везли двома “уралами” в Білорусь. У кожному з “уралів” було по 35–37 людей. Було кілька військових, але десь 90% – цивільні. Змушували підписувати якісь документи із заплющеними очима. Звичайно, ніхто не розповідав, що там у тих документах. Нас просто викрали, немов річ. Привезли в іншу країну, де влаштовували свої допити. Там законом і не пахне”, – розповів МІПЛ Володимир Хропун, волонтер Червоного Хреста України.
Росіяни регулярно переміщують полонених. До прикладу, одного з цивільних заручників із Запорізької області утримували в Токмаку, у Мелітополі, в Оленівці, а згодом вивезли до Курська.
Українських цивільних Росія звинувачує в “тероризмі”, “державній зраді”, “перешкоджанні спеціальній військовій операції” тощо. Та більшість заручників утримують без жодних звинувачень. Правозахисники припускають, що в такий спосіб Росія набирає собі обмінний фонд.
За словами Алли Жуган, дружини звільненого цивільного, у полоні росіяни взагалі не розділяють цивільних та військовополонених. Їх утримують в одних місцях, що не дає можливості точно підрахувати кількість затриманих цивільних.
Правозахисники наголошують, що нерідко заручники часто перебувають у місцях утримання без жодних законних підстав – Росія не висуває їм звинувачення, не веде процесуальні дії. Як наслідок, російська сторона не підтверджує, що такі люди взагалі в полоні. Це суттєво ускладнює пошук заручників.
“Щоб зрозуміти, кого Україна має повертати, мають бути чіткі верифіковані списки заручників. Ми маємо простежувати, куди людей перевозять, де утримують”, – наголошує Катриченко.
Правозахисники зазначають, що ці дані потрібні також для того, щоб притягнути до відповідальності винних, адже неправомірні утримування та переміщення цивільного населення – це воєнний злочин.
Нагадаємо, на початку квітня Україна повернула 12 заручників з російського полону, двоє з них були цивільними. Росіяни захопили їх у селі Липці Харківської області та в Маріуполі Донецької області.