Два роки потому: на якому етапі розслідування одеської трагедії 2 травня

Досвіду і методики розслідування масових заворушень такого масштабу, які відбулися в Одесі в Україні немає. Це одна з причин повільного офіційного розслідування кримінальних справ.

Таку думку висловив учасник “Групи 2 травня” Сергій Дібров у спеціальному репортажі-розслідуванні для Радіо Свобода, яка складається з першої та другої частин.

“Події того дня тривали сім годин. У них брали участь тисячі людей. У результаті зіткнень загинули 48 людей, близько 300 були поранені, більше ста затримані”, – резюмує Сергій Дібров.

За його словами, ще одна складність полягає в тому, що події того дня юридично кваліфікуються як масові заворушення. А це означає, що кожен, хто знаходився в центрі подій, теоретично може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.

“Це тисячі людей з обох сторін, більшість з яких є свідками і учасниками важливих подій. І якщо журналісти нашої “Групи 2 травня” за законом мають можливість опитувати їх анонімно або тримати в таємниці джерела інформації, то з офіційним слідством ці люди з цілком зрозумілих причин справу мати не хочуть”, – пише журналіст, припускаючи, що виправити становище може амністія всіх рядових учасників масових заворушень.

Один з командирів “Одеської дружини” Сергія Долженкова (Капітана Какао) затримали через кілька днів. 2 травня він відмовився співпрацювати з міліцією і близько половини четвертого дня скомандував двом сотням людей в масках, з палицями, щитами та бронежилетами рухатися з вулиці Катерининській назустріч двом тисячам футбольних уболівальників. Останні повинні були стати в колону і в супроводі міліціонерів пройти по Дерибасівській до стадіону.

Разом із Сергієм Долженковим на лаві підсудних знаходяться ще 20 активістів Антимайдану – в основному ті, хто був затриманий в торговому центрі “Афіна”. Вони знаходяться за межами Одеської області в СІЗО і зараз їх звинувачують в організації та участі в масових заворушеннях.

Відразу після подій 2 травня з Одеси поїхали Віталій “Боцман” Будько і політичний лідер Куликового поля Артем Давидченко.

Відеозаписи показують, як Віталій Будько о 16:22 кілька разів вистрілив углиб провулку Віце-адмірала Жукова. Автор статті повідомляє, що через п’ять хвилин на вулиці Преображенській машина швидкої допомоги відвезла пораненого Ігоря Іванова, який невдовзі помер у лікарні. З його живота витягли кулю калібру 5,45 мм для автомата Калашникова.

У своєму матеріалі Сергій Дібров зазначає, що політичний лідер Автомайдану Артем Давидченко просив кілька сотень активістів на Куликовому полі розійтися.

“Давидченко, який повернувся з центру разом з Боцманом, прекрасно розумів, що зараз на площу прийде багатотисячний розлючений натовп і нічим хорошим це не закінчиться. Він почав умовляти людей негайно розходитися, але почув у відповідь: “Ми нікуди не підемо, це буде наша Брестська фортеця, і ми будемо стояти на смерть”. Тоді Давидченко запропонував компроміс: чоловіки тримають оборону, жінки йдуть, – і у відповідь отримав звинувачення у зраді. Дійшло до бійки, але вмовити людей розійтися так і не вдалося”, – пише Сергій Дібров.

Більшість затриманих в Будинку профспілок після штурму слідчого ізолятора 4 травня 2014 року відпустили. Під вартою зараз перебуває тільки один – громадянин Росії Євген Нефєдов. Всього за гратами залишаються п’ятеро людей, ще 15 перебувають на свободі і сумлінно ходять на судові засідання, зазначає Сергій Дібров.

Наприкінці травня 2014 року оперативники міліції затримали активіста Євромайдану Сергія Ходіяка. Він підозрюється в тому, що стріляв з мисливської рушниці з балкону Болгарського культурного центру. Йому пред’явлено звинувачення у вбивстві антимайданівців і пораненні міліціонерів.

У зоні обстрілу тоді поранення отримав редактор видання “Думська” Олег Константинов, який фотографував події. Загинули Олександр Жульков, Геннадій Петров і Микола Яворський, а також Євген Лосинський.

“Слідство завершене, прокуратура вимагає засудити його до довічного ув’язнення. Однак розгляд справи поки не почався: судді беруть самовідводи через неминучий резонанс і очікуваний” тиск вулиці”, – пише Сергій Дібров.

Учасник групи “2 травня” відзначає, що теоретично обласне управління МВС мало можливість як мінімум локалізувати заворушення.

“Для цього був заздалегідь розроблений оперативний план “Хвиля”, відповідно до якого в центр міста повинні були стягуватися всі боєздатні підрозділи міліції та Національної гвардії, дозволялося застосування спецзасобів, а при необхідності – і зброї. З незрозумілих причин начальник управління Петро Луцюк не віддав відповідного розпорядження і не підписав наказ, в результаті чого ситуація вийшла з-під контролю і перекинулася на Куликове поле. Як ми з’ясували, в ніч на третє травня він відправив до Києва повідомлення про те, що нібито ввів план “Хвиля” в дію ще о 14:00 (тобто за півтори години до перших сутичок), що, безсумнівно, є брехнею”, – стверджує журналіст.

Заступник Луцюка Дмитро Фучеджі, який може пролити світло на багато обставин, через кілька днів після подій виїхав з України і, за деякими даними, зараз знаходиться в Придністров’ї. В Україні він оголошений в розшук – полковника звинувачують в незаконному звільненні ув’язнених з одеського СІЗО 4 травня 2014 року.

На дії пожежників прокуратура звернула увагу тільки через півтора року після подій. На думку експертів “Групи 2 травня”, пожежники близько 40 хвилин не приїжджали на Куликове поле.

“Я бачив протокол допиту водія першої машини: “Сиділи в депо, довго дивилися по телевізору, що відбувається на Куликовому, поки не прийшла команда виїжджати. Приїхали швидко. Ніхто нам не заважав, шланги ніхто не різав. Підбігли якісь люди в масках, стали на нас кричати, питати, де ми так довго їздили, забрали у нас сходи і потягли до будівлі”… – пише Сергій Дібров.

“Пізніше ми отримали стенограму, а потім і аудіозапис дзвінків на лінію 101 у той вечір. Пожежникам дзвонили десятки разів – і люди, які були в будівлі, і глядачі, які бачили, що відбувається в телетрансляції, і співробітники місії ООН, і активісти Євромайдану. Людям, які горіли в будинку, відповідали: “Нічого страшного, небезпеки немає”, потім обманювали: “Машини виїхали, чекайте”… – додає журналіст.

Обласним управлінням ДСНС керував Володимир Боделан. Він – син відомого в місті чиновника, колишнього першого секретаря обкому КПРС, а потім губернатора і мера Одеси.

За словами Володимира Боделана, це він розпорядився не виїжджати на Куликове поле, тому що в ході зіткнень в центрі міста була серйозно пошкоджена пожежна машина, і він боявся за життя своїх підлеглих.

Кримінальне провадження почалося навесні 2016 року. Чергова по місту, голос якої звучить на аудіозаписі розмов по лінії 101, була взята під домашній арешт, а Володимир Боделан оголошений в розшук. Зараз він знаходиться за межами України.