22% людей, які ночують на вулицях чи в прихистках, є ВПО – “Depaul Україна”

Серед опитаних осіб, які проживають на вулиці або в притулках, 22% виявилися внутрішньо переміщеними особами.

Про це йдеться в дослідженні, яке провела благодійна організація “Depaul Україна”.

Ілюстративне зображення. Фото: Medium

Так, дослідники зазначають, що повномасштабне вторгнення Росії наразі стало головною причиною бездомності в Україні, оскільки 3,5 мільйона людей є внутрішньо переміщеними особами, а 2 мільйони домогосподарств були знищені або пошкоджені.

Серед інших причин, на які вказували респонденти, найпоширенішими були виселення, сімейні конфлікти, розрив стосунків та втрата роботи.

Щодо потреб бездомних, найпріоритетнішими виявилися гаряче харчування (про це заявив 81% опитаних), гігієнічні послуги (65%), медична допомога (36%), юридичні послуги (33%), довгострокове житло (33%) та можливість знайти роботу (31%).

Водночас внутрішньо переміщені особи, які користуються послугами тимчасового проживання в організації, найбільше потребують допомоги в пошуку довгострокового житла – про це заявив 81% опитаних ВПО. Також 38% внутрішніх переселенців вказали на потребу в медичній допомозі, а третина – у психологічній підтримці.

Крім того, соціологи виявили, що 69% опитаних бездомних людей зазнавали насильства на вулиці. 

В Україні, як зазначають у дослідженні, доступ до послуг для бездомних, особливо для тих, які проживають на вулиці, є надзвичайно обмеженим. Обсяг та різноманіття послуг, що пропонуються по всій країні, не є достатніми для задоволення потреб бездомних. Послуги, які надають цій категорії населення, здебільшого мають екстрений та тимчасовий характер, спрямовані на забезпечення базових фізичних потреб.

Дослідження показує, що бездомні особи в Україні фактично виключені з практично всіх видів необхідної їм допомоги. Респонденти, які користуються послугами “Деполь Україна”, зазначили, що вони не отримували жодної підтримки від інших організацій. Лише одна або дві людини зі 133 опитаних зазначили, що отримували допомогу від інших організацій у вигляді постійного або тимчасового житла, юридичної консультації (для відновлення документів), працевлаштування або лікування залежності.

Жоден респондент не вказав на отримання підтримки в питаннях психічного здоров’я. 

Працівники “Depaul Україна” провели інтерв’ю та організували фокус-групи з 234 клієнтами, які користуються послугами організації, що надає підтримку людям у складних життєвих ситуаціях, і відповідають категоріям 1–4 відповідно до стандартів ETHOS Light, а також людям, які перебувають у зоні ризику.

Категорії охоплюють:

• категорія 1 – особи, що живуть на вулиці;
• категорія 2 – особи, що перебувають у притулках;
• категорія 3 – особи, що живуть у тимчасовому житлі для бездомних;
• категорія 4 – особи, що перебувають у закладах (наприклад, лікарнях, в’язницях) і залишаються там довше, ніж потрібно, через відсутність житла або які не мають житла перед виходом із цих установ.

Організація також провела опитування серед персоналу інших українських організацій, які допомагають людям, що стали бездомними або ризикують такими стати. Співробітники Depaul International провели консультації з працівниками “Depaul Україна”, які надають послуги, та проаналізували зовнішні документи.

Із 200 структурованих респондентів: 94% є бездомними на момент інтерв’ю за категоріями 1–4 згідно з ETHOS Light, 6% – у зоні ризику стати бездомними. 18% респондентів є ув’язненими, а 6% – колишніми ув’язненими. Також 69% опитаних становлять чоловіки, тоді як 31% – жінки.

Що стосується вікової структури, то 0,5% респондентів – віком до 18 років; 48% – від 18 до 45 років; 30% – від 46 до 60 років; і 21,5% – старші за 60 років.

Збір даних здійснювався на територіях, де організація надає свої послуги, в Харківській, Київській та Одеській областях. Серед 200 респондентів 38% перебувають у Харківській області, 23% – у Київській (додатково 1% у Житомирській області, де послуги надає філія організації в Києві), а 38% – в Одеській.

Нагадаємо, що в Лондоні відкрився перший у світі Музей безпритульності, де відвідувачам розповідають про досвід бездомних людей. Музей був заснований 2015 року, але майже 10 років не мав постійного приміщення і переміщувався. Тепер він відкрився в парку Фінсбері на півночі Лондона.

Музей, намагається поєднати історії, освіту та адвокацію, зосереджені на досвіді бездомних людей і має нетрадиційну структуру. Замість колекції предметів у скляних вітринах музей пропонує інтерактивний досвід, де волонтери діляться історіями, демонструючи предмети з колекції – усі вони зібрані через пожертви від їхніх колишніх бездомних власників – для невеликих груп відвідувачів, використовуючи точні цитати колишніх власників. Це не лише потужне та гуманне занурення в досвід бездомних, але й виклик усталеним уявленням про те, що мають демонструвати музеї.