Кожна третя жінка повідомляє про сексуальне насильство в зоні конфлікту на Донбасі — дослідження

Кожна 3-тя жінка і кожен 4-й чоловік з опитаних осіб, які були в полоні в зоні конфлікту на Донбасі, постраждали або стали свідками сексуального насильства.

Про це свідчать результати дослідження, проведеного Східноукраїнським центром громадських ініціатив і презентованого сьогодні в Українському кризовому медіа-центрі.

Підсумки дослідження викладені  в аналітичному звіті “Війна без правил: ґендерно обумовлене насильство, пов’язане зі збройним конфліктом на сході України”.

“Ми намагались показати вплив конфлікту на ґендерно обумовлене насильство. Ми аналізували таке насильство в місцях несвободи, під час перетину контактної лінії, в територіальних громадах зон конфлікту та територіальних громадах, віддалених від зон конфлікту”, – розповіла дослідниця Східноукраїнського центру громадських ініціатив Ганна Янова.

Основне джерело даних у звіті – інтерв’ю з особами, які постраждали від різних видів насильства або стали його свідками. Всього опитали понад  300 осіб.

“Із цього масиву ми відібрали 76 інтерв’ю, у яких люди безпосереднього говорили про факти насильства. Це ті люди, які постраждали від фактів сексуального, фізичного та психологічного насильства, вчинених на основі тієї соціальної ролі, яку людина виконує в суспільстві у зв’язку з прив’язкою до конфлікту на Донбасі – або людина територіально знаходилась близько до бойових дій, або вона ув’язнювалась незаконними збройними формуваннями, або служила у війську чи в інший спосіб взаємодіяла з військовими”, – деталізував Володимир Щербаченко, голова Східноукраїнського центру громадських ініціатив.

Він додав, що з урахуванням розповідей людей, які стали свідками ґендерно обумовленого насильства, загалом зафіксували 175 таких випадки.

Найбільше фактів фіксували в незаконних місцях позбавлення волі – 40 таких випадків.

“У цьому звіті ми ідентифікували ті місця несвободи, де сексуальне насильство застосовується найбільш інтенсивно – це окуповані обласні центри Луганськ і Донецьк, Кадіївка, у Донецькій області – Макіївка, в Луганській – Алчевськ і Антрацит. У більшості випадків відомо, які збройні формування контролюють ці місця. Це абсолютно не пристосовані для утримання людей приміщення. Як правило, це підвали адміністративних будівель, каналізаційні люки, гаражі, людей тримали в собачих вольєрах, ямах. У кращому випадку – це адміністративні будівлі”, – деталізував Володимир Щербаченко.

“Жертвами цього насильства ставали як чоловіки, так і жінки, як дівчата, так і хлопці. Жінки найчастіше ставали жертвами зґвалтувань та залякувань сексуального характеру, чоловіки – частіше ставали жертвами катувань з елементами сексуального насильства”, – розповіла Ганна Янова.

Аналізуючи кейси, дослідники дійшли висновку, що в більшості випадків сексуальне насилля застосовувалося як своєрідна зброя, свідомо і цілеспрямовано.

“Загальні обставини, у яких воно використовувалось, свідчать про те, що його метою було залякати, принизити, зламати моральний дух тих, кого утримували в неволі. І є відео, в яких представники незаконних збройних формувань говорять про свої мотиви”, — додав Володимир Щербаченко.

Крім сексуального насильства, у місцях незаконного утримування фіксували також інші форми ґендерно обумовленого насильства. 

“Серед форм насильства, які проявлялись у незаконних місцях несвободи – спільне утримання чоловіків і жінок протягом довгого періоду часу (ці чоловіки і жінки були представниками різних сторін конфлікту), не надавався доступ до малолітніх дітей як жінкам, так і чоловікам, жінки і чоловіки утримувалися в антисанітарних умовах. Також однією з форм насильства було перевдягання військовослужбовців у жіночий одяг і змушування їх до жіночих обов’язків”, – розповіла Ганна Янова.

У звіті вказані конкретні виконавці злочинів. Серед них є громадяни України та Російської Федерації. Частина цих людей займають досить високі позиції в ієрархії псевдореспублік.

“Ми зафіксували факти насильства також з боку українських збройних сил, добровольчих батальйонів – ви знаєте найбільш гучну справу батальйону “Торнадо”, у якій троє людей засуджені за цими статтями. […] Але таких фактів менше, тому що система дуже відрізняється на підконтрольних територіях і там, де повне безправ’я”, – додав Володимир Щербаченко.

У свою чергу доцент Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка Антон Кориневич зазначив, що застосування ґендерно обумовленого насилля на територіях збройних конфліктів суперечить низці міжнародних документів, зокрема, Женевській конвенції та Римському статуту Міжнародного кримінального суду (МКС).

“Я думаю, що цінність цього звіту – саме у наявності цієї статистики. Його обов’язково необхідно перекласти англійською мовою, направити в Гаагу до офісу прокурора МКС, де зараз відбувається попереднє вивчення справи. Я думаю, це може вплинути позитивно на рух справи в МКС і відкриття справи для повноцінного розслідування ситуації на Донбасі, яка включатиме ці злочини”, – наголосив він.

Як відомо, з 25 листопада по 10 грудня проходить щорічна міжнародна кампанія — 16 днів активізму проти ґендерно обумовленого насильства.