Вирвати землю з-під ніг кримчан. Права для окупаційної влади і безправ’я для людей

Дата: 18 Лютого 2022 Автор: Микола Семена
A+ A- Підписатися

Кремлівський куратор в Криму Сергій Аксьонов нещодавно у своєму телеграм-каналі повідомив, що окупаційна влада готує проєкт змін до російського закону, щоб вилучати земельні ділянки, на яких є самобуди, без рішень судів. “Пропонується робити це (вилучати земельні ділянки. – Авт.) за рішенням органів влади без судового рішення… Прийняті акти про вилучення землі повинні одразу вступати в дію. За потреби підрядник може звертатися за оскарженням цього рішення”, – написав Аксьонов.

Це могло б здатися разовим актом свавілля окупаційної влади, якби за ним не простежувалась ціла система поведінки влади. Нагадаємо подібні події за останні роки.

Я свідок того, як ще в 90-х роках учасники національного руху кримських татар, очільником яких була ОКНД (Організація кримськотатарського національного руху), на різних зборах, зокрема на Курултаї 1991 року, казали про тодішню Комуністичну партію Радянського Союзу: “Питання депортації 1944 року – це питання землі. Ми повернулися на Батьківщину. Поверніть нам землю”. КПРС, до зникнення якої залишалось кілька місяців, просто мовчала. Утім, проросійська влада, що самостверджується в Криму після окупації 2014 року, не просто мовчить, вона, як це видно з повідомлення Сергія Аксьонова, продовжує справу Сталіна, відбирає тим чи іншим способом землю і тепер уже не лише в кримських татар, але й в українців та кримчан інших національностей, тільки робить це іншим способом. В той же час щедро заманюючи в Крим переселенців з Росії, яким за пільгами надається не тільки житло, а й ділянки землі. Отже, питання окупації – це питання про позбавлення кримчан права на землю.

Спочатку вся територія Криму при збройній підтримці тисяч “зелених чоловічків” була оголошена російською. Відразу після окупації в 2014 році почався широкий наступ на права конкретних кримчан володіти землею. Дійшло до того, що влада хоче робити це своїми свавільними рішеннями без рішення судів.

Цей процес уже пройшов кілька етапів. Україна станом на 2014 рік була близька до остаточного вирішення проблеми землі для репатріантів. Однак законодавчий український процес був перерваний військовим захопленням Криму Росією. Відразу після окупації влада фактично ліквідувала всі ділянки землі, самоповернуті кримськими татарами-репатріантами. Всі, хто тоді намагався відстоювати свої права на землю, як наприклад, член правління організації “Себат” Сейдамет Гемеджи, потрапили під арешт, суд та політичні звинувачення “у махінаціях із землею”, незважаючи ні на голодування активістів, ні на протести громадськості.

При цьому найбільшим махінатором у питанні кримської землі була сама окупаційна влада. Вже перші проєкти росіян такі, як будівництво нової об’їзної дороги навкруги Сімферополя або ж проєктування сумнозвісної траси “Таврида”, прокладалися так, щоб зачіпати сотні тисяч вже виділених людям земельних ділянок, на багатьох з яких вже були щойно з любов’ю зведені житлові будинки репатріантів. Ніякі скарги, громадські обговорення, протести, навіть суди не подіяли, новобудови знесли, виплативши мізерну компенсацію, за яку звести нове житло нереально.  

20 березня 2020 року президент Росії Володимир Путін видав указ, за яким іноземці не мають права володіти землею в прикордонних регіонах, до яких був віднесений за невеликими винятками весь Крим. Не секрет, що цими іноземцями в Криму виявилися здебільшого українці та кримські татари. Знову ж тисячі земельних ділянок у таких кримчан були конфісковані та продані новим власникам, звичайно росіянам, протягом 2021 року. Таким чином, проблема землі в Криму вийшла знову на політичний рівень і є дискримінацією за національною ознакою в такому вогненебезпечному регіоні як Крим. Знову питання землі – це питання політики. Завдання, яке поставила Росія, – вирвати кримську землю з-під ніг українців і кримських татар, всіх незгодних кримчан. Звичайно, “найкращим” рішенням була б депортація, але часи не ті. Депортація неможлива, але гібридна депортація вже навіть “законна”…

Багато прикладів персональних. Наприклад, 24 листопада 2021 року в селищі Морське під Судаком російська влада знесла будинок ветерана кримськотатарського національного руху Рустема Усеїнова через те, що через його будинок якісь горе-геодезисти проклали дорогу на Севастополь. Рустема, який своїм тілом перекривав шлях бульдозерам, забрали силою, незважаючи на те, що він подав апеляцію на рішення суду. Чоловікові стало погано, його забрали лікарі швидкої допомоги. На захист його прав на маленьку земельну ділянку стали адвокати, Меджліс кримських татар, МЗС України, Представництво Президента України в АРК, які засудили знесення будинку, його єдиного житла, закликали “припинити репресії” проти людей у ​​Криму. Нічого не допомогло. Будинок зруйнували. Сам Усеїнов же заявив журналістам, що не планує залишати Морське і після виходу з лікарні має намір встановити намет на місці свого колишнього будинку, де продовжуватиме “боротьбу за право жити на рідній землі”. А підконтрольний Росії суд Судака ухвалив рішення стягнути з Усеїнова ще й витрати на знесення його будинку у Морському.

Але наразі Сергій Аксьонов, як бачимо, має намір вивести суди зі всіх проблемних питань і все вирішувати одноосібно. Наприклад, кілька років тому він відстояв право Ради Міністрів, а фактично своє одноосібне право, не проводити тендери при підборі підрядників для зведення об’єктів ФЦП. Зрозуміло, що після цього цілком “законно” всі підряди віддавались “своїм” фірмам. В результаті на лаву підсудних через зловживання цим правом та через отримання хабарів потрапили десятки чиновників. Серед них “міністр екології” Криму Геннадій Нараєв, “міністр палива та енергетики” Євген Рукавішніков, “міністр будівництва” Михайло Храмов, “віце-прем’єр з питань федеральної цільової програми” Євген Кабанов. Протягом осені прибрали з посад “міністра транспорту” Євгена Ісакова, “міністра охорони здоров’я” Олександра Остапенка, а також “глав адміністрацій”: Джанкоя – Едуарда Селіванова, Судака – Ігоря Степікова, Сімферопольського району – Діоніса Алексанова, Феодосії – Сергія Бовтуненка. До кінця осені затримали за підозрою у хабарництві “голову Білогірської адміністрації” Ігоря Іпатка. За таким самим звинуваченням взяли довгожительку російського уряду Криму, “міністра культури” Криму Арину Новосільську.

Але якщо законодавча ініціатива Криму про самобуди буде прийнята, для того, щоб забрати землю, достатньо буде заявити, що на ділянці є самобуд – якщо не сам будинок, то якась дріб’язкова прибудова, сарайчик, майстерня, альтанка тощо. Звісно, “своїх” це стосуватися не буде…   

Як бачимо, рішення без суду і без тендерів – надзвичайно корупціогенні, однак вони розв’язують руки російській окупаційній владі і перш за все Сергію Аксьонову, який за 8 років не відмовився від звички вирішувати все самовільно, яку набув ще в лютому-березні 2014 року на практиці керованої ним “Кримської самооборони”. Утім, в Криму говорять, що кожна кримінальна справа проти кримських чиновників – це тільки окрема сторінка чи окремий том кримінальної справи проти самого Сергія Аксьонова, і це лише справа часу, бо сваволя не може бути безкінечною.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: