У Раді хочуть ввести додаткові обмеження прав людини під час воєнного стану. Що з цим не так?

У лютому цього року парламент ухвалив в першому читанні законопроєкт 4210, який поміж іншим вносить зміни до закону про правовий режим воєнного стану, що додатково обмежують права людини. Наразі законопроєкт готується до другого читання. Водночас запропоновані зміни суперечать Конституції, самому закону, до якого вносяться зміни, а також не узгоджені з низкою інших законодавчих актів. Нижче розберемось, чому.

Отже, 16 лютого 2023 року Верховна Рада ухвалила за основу законопроєкт №4210 під назвою “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань національної безпеки і оборони щодо зміцнення демократичного цивільного контролю над Збройними силами України, удосконалення об’єднаного керівництва силами оборони держави та планування у сферах національної безпеки і оборони”.

В цілому законопроєкт передбачає внутрішні зміни в системі керівництва сил оборони України, проте також містить зміни до Закону “Про правовий режим воєнного стану”.

Що нового пропонує законопроєкт?

Документ пропонує доповнити статтю 16 згаданого закону про залучення військових формувань та правоохоронних органів до здійснення заходів правового режиму воєнного стану новою частиною.

Наводимо її текст:

“Законні вимоги посадових осіб військових формувань і правоохоронних органів, залучених до запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, є обов’язковими для громадян і посадових осіб. З метою забезпечення життєво важливих інтересів суспільства і держави під час запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану на територіях, на яких введено воєнний стан, військовослужбовці, працівники правоохоронних органів та особи, залучені до запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, відповідно до Конституції та законодавства України мають право: 

1) застосовувати у разі крайньої необхідності зброю і спеціальні засоби до осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану або дії, пов’язані з несанкціонованою спробою проникнення в район здійснення зазначених заходів;

2) затримувати і доставляти осіб, зазначених у пункті 1 цієї частини, до органів Національної поліції України; 

3) перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що посвідчують особу, а в разі відсутності документів – затримувати їх для встановлення особи; 

4) здійснювати особистий огляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться;

5) тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях та дорогах, не допускати транспортні засоби, громадян на окремі ділянки місцевості та об’єкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об’єктів, відбуксировувати транспортні засоби; 

6) входити (проникати) в житлові та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, перевіряти транспортні засоби запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану; 

7) використовувати із службовою метою засоби зв’язку і транспортні засоби, у тому числі спеціальні, що належать громадянам (за їхньою згодою), підприємствам, установам та організаціям, крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав та міжнародних організацій.” 

Які проблеми створюють ці зміни?

1. Запропоноване розширення статті 16 створює суперечності з самим Законом “Про правовий режим воєнного стану”, а саме зі статтею 8, яка вже регулює ці питання.

Так, стаття 8 Закону “Про правовий режим воєнного стану” містить перелік заходів з обмеження прав людини під час режиму воєнного стану. Наприклад, у цій статті вже визначений порядок перевірки документів у осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, враховуючи обмеження Конституції України.

2. Запропоновані зміни створюють правову невизначеність, суперечать Конституції України, Кримінальному процесуальному кодексу України і Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до порядку у статті 8 Закону “Про правовий режим воєнного стану”, встановлений перелік посадових осіб, а також їхні повноваження щодо перевірки документів і порядку затримання у разі відсутності документів згідно з КУпАП (тобто не більше ніж на 3 години, статті 261-263). Але запропоновані зміни до статті 16 вносять суперечність у цей механізм, оскільки не встановлюють строків затримання і доставлення осіб до поліції. Таким чином, статтею 16 представникам влади надається необмежений час для затримання і доставлення особи до поліції.  

Також статтею 8 закону і відповідною постановою Кабінету Міністрів України вже врегульований порядок в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування, руху транспортних засобів,  а також порядок входження (проникнення) уповноважених осіб на територію та у приміщення підприємств, установ та організацій, у житлові та інші приміщення, на земельні ділянки, використовування ними із службовою метою засобів зв’язку і транспортних засобів, що належать особам (за їх згодою), підприємствам, установам та організаціям.

Ці порядки, затверджені Кабміном, в цілому ґрунтуються на Законі “Про Національну поліцію”, КУпАП та КПК і містять посилання на них. Але стаття 16 не містить таких посилань, чим створює паралельне регулювання і конкуренцію норм всередині закону. 

Порядок застосування вогнепальної зброї правоохоронними органами і військовими формуваннями вже регулюється законами України “Про поліцію”, “Про Статут внутрішньої служби Збройних сил України”, “Про Державну прикордонну службу України” тощо, а зміни до статті 16 Закону містять власні формулювання для підстав застосування зброї.

Отже, запропоновані зміни до статті 16 не відповідають Конституції та чинному законодавству України. Правова невизначеність призведе до хибного розуміння своїх повноважень військовослужбовцями, поліцейськими, Добровольчими формуваннями територіальних громад та представниками інших формувань, що може потягнути за собою перевищення влади і повноважень, а також порушення прав людини.

3. Законопроєкт має низьку законодавчу техніку 

Крім створення паралельного регулювання у кількох статтях одного закону, законопроєкт №4210 містить й інші суттєві недоліки.  Наприклад, він передбачає здійснення особистого огляду “громадян”, а не “затриманих”. Це означає, що іноземці і особи без громадянства не можуть бути оглянуті представниками військових і правоохоронних органів. 

Також законопроєкт містить вимогу доставки затриманих виключно до органів Національної поліції, що важко виконати на практиці через відсутність розгалуженої мережі поліційних відділків. 

4. Зміни порушують логічну структуру Закону “Про правовий режим воєнного стану” 

Стаття 16 закону регламентує процедуру залучення військових і правоохоронних формувань, проте стаття 8 визначає перелік обмежувальних заходів. Внесення змін до статті 16 із визначенням заходів обмеження прав людини і повноважень військових і правоохоронних формувань порушують логічну структуру закону. 

5. Необгрунтованість змін

Автори законопроєкту не пояснюють необхідність введення додаткових обмежень прав людини зараз, після року воєнного стану, не вказують, чому наявні законодавчі механізми у військових і правоохоронців не дозволяють забезпечувати захист національної безпеки і суверенітету. Отже, впровадження цих змін є недостатньо обґрунтованим. 

Висновки

З огляду на викладені вище аргументи, законодавці мають виключити частину 2 статті 16 з законопроєкту №4210. А у разі необхідності вдосконалення механізмів реагування зміни потрібно вносити у статтю 8, яка передбачає порядок обмеження прав людини, КПК, КУпАП, а також у чинні підзаконні акти КМУ з цих питань.