Пастка евакуації: Росія використала катастрофу на Каховській ГЕС для депортації, паспортизації та пропаганди
Захист цивільного населення та його евакуація є надважливими завданнями в умовах кризових ситуацій та війни. Оскільки йдеться про безпеку та життя мирних громадян, такі дії не мають використовуватись у політичних цілях.
Натомість Росія перетворила це на інструмент досягнення своїх цілей. Йдеться про використання людей як щита, обмеження доступу гуманітарних організацій та пропаганду.
Нижче розглянемо, як Росія використовує евакуацію як засіб політичного тиску та чому це становить загрозу для безпеки та гідності громадян.
Наочні приклади
У перші години після підриву Каховської ГЕС проросійські телеграм-канали та новинні ресурси майже нічого не транслювали щодо ситуації в регіоні та навколо самої ГЕС. У той час, коли українські рятувальники, волонтери та місцеві жителі вже на повну силу займались евакуацією та порятунком людей, з російської сторони лише почали з’являтися перші коментарі.
Вони покликані були запевнити всіх, що, по-перше, все під контролем, окупаційна “МНС” стежить за рівнем води в Дніпрі – тож ніякої загрози для життя людей немає; а по-друге, що “велика евакуація” взагалі не потрібна: звісно, транспорт буде відправлений для тих, хто захоче поїхати, але більшість людей “залишаться на своїх місцях”. Тобто перші дні після катастрофи окупанти просто витратили на те, щоб переконувати весь світ у тому, що все добре та допомога тут не потрібна.
Так, перші два дні російська центральна влада взагалі ніяк не організовувала допомогу людям, всі коментарі Кремля стосувалися спроб відкинути звинувачення в підриві Каховської ГЕС, а місцеві окупаційні політики обіцяли “займатися наслідками” та “врятувати від “екологічної катастрофи”. Водночас жодних звітів про те, що відбувалося на місцях насправді, не було.
Інформація про гуманітарні ініціативи почала з’являтися в російських офіційних та окупаційних джерелах лише за 10 днів після катастрофи, коли партія “Єдіная Росія” повідомила, що організовує доставлення питної води, продуктів та засобів гігієни до пунктів тимчасового розміщення евакуйованих людей. Тоді ж російська православна церква заявила про відкриття ініціативи зі збору коштів на купівлю помп для відкачування води та на потреби евакуйованим людям.
Проте за ці 10 днів інформаційного вакууму щодо ситуації на окупованій частині Херсонщини не було жодних повідомлень про проведення підготовленої евакуації місцевих жителів, так само як і не було повідомлень про координацію евакуації від окупаційної влади в місцевих каналах зв’язку. Водночас окупаційна влада та російські військові в регіоні перешкоджали доступу до затоплених місць як місцевим волонтерам, так і міжнародним гуманітарним місіям, зокрема місії ООН. Люди на окупованій частині Херсонщини опинилися в пастці, яку росіяни спочатку створили, а потім не дали вибратися, прикриваючи все брехнею та обіцянками врятувати.
Росіяни поводяться так само не тільки з українцями на окупованих із 2014 року територіях, але й з власними громадянами. Наприклад, на прохання про евакуацію від жителів російського Шебекіно у зв’язку з бойовими діями там центральна влада РФ взагалі ніяк не відреагувала. За даними російського видання “Вьорстка”, жителі цього населеного пункту евакуйовувалися суто власними зусиллями чи зусиллями волонтерів.
Варто згадати також, що 24 лютого 2022 року, у день початку повномасштабної війни проти України, у донецьких новинах з’явилося повідомлення від Деніса Пушиліна про те, що евакуація місцевого населення призупиняється, хоча до цього вона тривала кілька днів. Тобто все припинилося саме тоді, коли ця евакуація стала актуальною для місцевих жителів, тому що через ескалацію воєнних дій жителі непідконтрольних Україні районів Донеччини стали найбільше її потребувати.
Для чого вони це роблять
У випадку з евакуацією є декілька причин, чому все відбувається саме так. По-перше, шантаж місцевих жителів та української влади. Адже в момент, коли людям загрожує смертельна небезпека й вони ослаблені, значно менше шансів, що вони чинитимуть активний опір, відмовлятимуться зніматися в пропагандистських відео та відмовлятимуться від допомоги росіян. Росіяни це успішно використовують для власних цілей – пропаганди та поширення дезінформації. Вони видають паспорти, переконуючи в тому, що це українська сторона наробила лиха, та створюючи штучну картинку добробуту “русского міра”.
Шантаж та прикривання життями людей – відома практика росіян, вони намагаються деморалізувати українців, змінити плани нашого військового та державного керівництва, змусити людей тиснути на рішення, які ухвалює влада, та посіяти паніку серед українців.
По-друге, така псевдоевакуація – це можливість вивезти людей на територію Росії. Примусова депортація – ще один відомий сценарій дій росіян. Утім, попри спроби Росії силою впливати на місцевих жителів вони часто все одно не виїжджали з місця проживання на окупованих територіях. Тому створення таких умов, у яких у цивільних не залишатиметься варіанту “залишитися”, – це один зі способів депортувати людей углиб Росії, вивільнити українські території від населення та ще й отримати можливість маніпулювати кількістю українців, які виїхали на територію Росії за час війни.
Навіщо Росії вивозити українців? Відповідь така сама, як і в разі будь-яких депортацій: по-перше, “зачистити” території для заселення “своїми” людьми – лояльними до влади, армії. По-друге, для безперешкодного розміщення військових на цивільних об’єктах. По-третє, для збільшення обсягу робочої сили в російських регіонах. Переміщені особи – це завжди вразлива група, яка має потреби в хоча б мінімальному облаштуванні побуту. Тому ці люди не гребуватимуть роботою, що Росія може радісно використати, як робила це ще за часів СРСР.
По-третє, примусова паспортизація. Юридично та етично складне питання примусової паспортизації населення ТОТ росіянами порушується в нашому громадському та правозахисному дискурсі постійно. Ця тема неоднозначна, і багато людей не хочуть брати російські паспорти, навіть розуміючи “гуманітарні наслідки” для себе. Наприклад, що росіяни не даватимуть їжі, води, грошей на життя. Та коли відбуваються подібні масові катастрофи, коли щосекунди на території, тимчасово контрольованій росіянами, людям загрожує смертельна небезпека, вибору в людей “брати чи не брати” паспорт не залишається, як і часу на обдумування, кооперацію з кимось із сусідів чи щось подібне.
Тобі треба взяти паспорт, оскільки без нього – ти мертвий. Така ситуація – це повне позбавлення будь-якої суб’єктності індивіда. А потім росіяни знімають відео з місць тимчасового перебування тих, хто виїхав із затоплених місць, та показують, що “от, люди паспортизуються, дивіться – вони хочуть стати росіянами”.
Це підіймає ще один пласт воєнних злочинів Росії, які мають своє коріння в “поділі” людей буквально “на сорти”, про що вже згадувалося вище. Поки українські служби, які займалися порятунком жителів Херсонщини, намагалися врятувати кожне життя, російська сторона намагалася витягнути з кожного врятованого ними життя вигідну для себе картинку – не більше.
Пропагандистська складова
У результаті іноземці часто впевнені, що частина українців з ТОТ дійсно хоче жити в Росії, бути частиною російського суспільства. Оскільки відео та наративи, які продукує російська пропаганда, завжди висвітлюють лише гарні та красиві, однак поодинокі приклади того, як щасливі евакуйовані люди радіють отриманню російського паспорта. Ба більше, левова частка таких відео є постановними, відзнятими за написаним сценарієм та з підготовленими акторами.
Водночас російські телеграм-канали після підриву ГЕС майоріли токсичним позитивом. Там не було безлічі новин про масштаби трагедії, про те, скількох людей треба евакуювати, скільки там насправді було населення. Натомість вони лише констатували: “сьогодні ми евакуювали 30 людей” або ж “сьогодні ми доставили 100 літрів води”. Такі формулювання та способи подання інформації – спроба окупантів замилити всьому світу очі та применшити масштаби того, що вони зробили. Пересічні ж росіяни, сприймаючи всі події в Україні через таку призму, вірять та продовжують підтримувати дії влади та армії.
Для західної аудиторії завдання складніше. Адже “вічнопозитивна” інформація від росіян завжди вступає в конфлікт із фактами, які поширює українська сторона. І споживачам інформації треба вирішувати, де правда, а де – ні. Це часто призводить до нівелювання правдивої інформації про події та поширення думки, що треба “дослухатися до обох сторін”. У той час, коли українські соцмережі повнилися повідомленнями про нагальні потреби херсонців та з’являлося багато логістичних ініціатив, російська сторона постила раз на день такий собі “звіт” про те, як і що вони сьогодні зробили, без прив’язування до реальності.
Це знецінення людського життя – коли все підраховано та написано наперед так, щоб ні в кого не виникало підозри в тому, що людям потрібна допомога. За свідченнями волонтерів з ТОТ, російські рятувальники працювали суворо за робочим графіком, не докладаючи додаткових зусиль: виходили на “зміну” о 10-й та суворо після 18-ї відмовлялись евакуйовувати людей. Так само, якщо комусь потрібна була додаткова допомога, наприклад привезти драбину, щоб можна було вибратися з хати чи забрати речі або тварину, вони відмовлялися та пропонували чекати наступного робочого дня, щоб вони “одразу це взяли із собою”.
Тож росіяни використовують ситуації, коли евакуація населенню необхідна, повністю на свою користь, лише так, як вигідно їм. Жахливі події та умови, у яких люди чекали на евакуацію від росіян, – яскрава цьому ілюстрація.
Якщо Росії не вигідно людину евакуйовувати – то людину залишать на даху власного будинку. Якщо людина відмовляється брати російський паспорт – то її життя перестає хоча б щось означати для російської влади. Якщо Росії треба буде використати людей, які потребують евакуації, – людей заберуть стільки, скільки треба для знімання постановного відео. Привезуть на локацію наляканих людей, які чекали на евакуацію, прощаючись із життям, дадуть гарячого супу і запишуть відео про “щасливих бути на російській землі” українців.
Тетяна Павлюк, аналітикиня Школи політичної аналітики НаУКМА
