Лік іде на хвилини, або Що насправді відбувається в Херсоні

Так, у Херсоні все настільки серйозно, що ЗСУ херсонці чекають щохвилини. Я не перебільшую і не жартую. Коли кажуть, що Херсон наче опинився в 90-х, не вірте. Це брехня. У 90-х Херсон не був напханий агресивними росіянами з автоматами, а стаціонарний телефонний зв’язок був. І хоча б фізично, але можна було безпечно виїхати з міста куди хочеш. Людей не викрадали з такою силою за проукраїнську позицію – хіба для бізнесових розбірок, не більше.

Зараз херсонці не в 90-х – вони в стані війни. В Херсоні не стріляють? Та ну! Так кажуть тільки ті, хто точно не в Херсоні й навіть не цікавиться, що в місті. В Херсоні стріляють – ще й як: то артилерійські обстріли, то автоматні черги. Скільки людей не доїхали, куди хотіли, скільки волонтерів загинули по дорозі, – на жаль, перелік може зростати.

У Херсоні зникнути може кожен і кожна. Причина? Будь-яка: від української мови до кольору волосся, який не сподобався. А можуть просто вбити – просто так. Ви, мабуть, чули перехоплення СБУ, де росіянам на блокпостах “дали добро” стріляти в усіх підозрілих. Так от – це про Херсон. А далі – кому як. Хто обійшовся “розмовою”, а в кого були допити з катуваннями. Різними. І на тлі цього противно читати “поради” з безпеки від тих, хто навіть Ремарка не читав, щоб дізнатися, що таке війна. Я вже не кажу про практичні кейси.

Херсонці не можуть зараз користуватися мобільним зв’язком майже ніяк. Українські оператори відімкнені, й “спіймати” можна лише ненадовго і в певних місцях. З інтернетом трошки легше, але не набагато. Російські сімки не працюють нормально, а поповнити їх можна лише одним дуже хитромудрим способом: якщо у вас є добрі друзі в певній місцевості й точно знають, як це робити. Ці сім-картки навіть у Криму і росії не належать жодному з операторів. Це вселяє радість, бо таке і росіянам не надто потрібно.

Херсонці не можуть просто піти в аптеку і придбати щось проти головного болю чи краплі для носа. Не можуть замовити щось із доставленням поштою. Ну замовити можуть, але не доставлять їм.

Робота в Херсоні є, але вкрай мало. Так само як чимало роботодавців або виявилися несумлінними, або просто не можуть платити.

Херсонці живуть в очікуванні звільнення. Не уявного зеленого коридору, яким його уявляє влада, а звільнення. Херсонці ненавидять ідіотів, які теоретизують і повчають. Ненавидять тих посадовців, які втікли в перші дні, схоронилися на кілька місяців, а тепер мудрують з теплих бункерів під дупами, абсолютно не розуміючи, що відбувається в місті та області. Херсонці пам’ятають кожне з цих імен, можете не сумніватись.

А головне –  херсонці чекають ЗСУ. Щохвилини. Чесно. Дійсно лік іде на хвилини.

Євгенія Вірлич, редакторка херсонського видання “Кавун.Сіті”