Новий закон про медіа: навіщо журналістам кримінальна відповідальність за брехню політиків?

Цього тижня представники влади, відповідальні за сферу медіа, активно презентують концепцію майбутнього закону про ЗМІ, який має ввести в законодавство низку нових понять та регуляторних положень.

Але в певних тезах запропонованої концепції закладено підґрунтя для обмеження свободи поглядів в Україні. Йдеться про анонсовану кримінальну відповідальність для журналістів за поширення дезінформації.

І хоча сьогодні ці тези позначено на слайдах презентації як дискусійні, якщо ми не опиратимемося, нас можуть знищити законодавчо. Саме тому ми з колегами-журналістами та медіаекспертами починаємо збір підписів під заявою щодо неприпустимості такого наступу на свободу слова.

В опублікованих на сайті ВР слайдах щодо нового закону поняття дезінформації наразі виглядає так:

“ОЗНАКИ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ – наявність недостовірних або спотворених фактів; інформація спрямована на широку (масову) аудиторію і є загальнодоступною; інформація є суспільно важливою / є предметом суспільного інтересу; інформація поширена умисно”.

Водночас саме поняття “дезінформація” в цьому анонсі закону виписано нечітко, загально і залишає широкий простір для суб’єктивного трактування інформаційних повідомлень у медіа. А до кримінальної відповідальності за “систематичне умисне поширення дезінформації” пропонується притягувати медіа, а не тих, хто цю інформацію створює.

Зокрема, це означає, що за систематичну публікацію маніпулятивних і неправдивих висловлювань будь-яких політиків кримінальну відповідальність нестимуть журналісти.

Наразі в країні існують невирішені проблеми фактичної залежності судових та правоохоронних органів від інших владних інституцій та масштабної корупції в них. У поєднанні із запропонованим механізмом співрегулювання медіа за участю держави, такі формулювання дезінформації можуть бути використані будь-якими представниками владних інституцій як нині чинного, так і всіх наступних урядів для політичної розправи над небажаними медіа та масштабного згортання свободи вираження поглядів у країні.

Річ у тім, що чинне законодавство вже передбачає відповідальність за поширення мови ворожнечі, заклики до вчинення терористичних чи будь-яких інших насильницьких дій, поширення яких, проте, на сьогодні майже не розслідується, а винні – не притягуються до відповідальності.

Замість впровадження законодавчих норм, які загрожують стати зручними інструментами цензури, влада може спрямувати свої зусилля на забезпечення ґрунтовного дослідження природи і способів поширення дезінформації та її впливу, результати якого мають лягти в основу ефективних заходів протидії, а також підтримувати та сприяти належному розвитку суспільного мовлення та локальних медіа, які мають стати якісною альтернативою будь-яким інформаційним маніпуляціям.

Прочитати повний текст заяви журналістів та медіаекспертів і підписати її можна за ЦИМ посиланням.