Незручний клієнт чи захист своїх прав?

#FeelYourRights

“Захищати свої права – це дуже складно, але можливо. Але для цього, в першу чергу, потрібно знати, що ж є правами і не давати себе в образу”. Про це говорить наша переможниця конкурсу #FeelYourRights в соціальних мережах Ксенія Чубук.

Ксенія – журналістка-розслідувачка, феміністка і ЛГБТ-активістка. На її рахунку вигране в суді справу проти корпорації з еко-активізму.

Як розповіла нам Ксенія, “ми назвали рейдерів рейдерами, а вони образилися”. Судовий процес був довгим і виснажливим.

“Якби запрацювали “диктаторські закони”… У мене навіть виникали думки про імміграцію з України – настільки ситуація була серйозною для мене і моєї родини”, – ділиться Ксенія.

Зрештою журналістка виграла справу.

А ось і її історія на конкурс.

“… Деякий час тому у мене погіршився слух. На тлі простуди і закладеності горла, та ще й погіршився слух, спілкуватися зі світом трохи складніше, ніж зазвичай. Але історія моя, як не дивно, про “Приватбанк” і його дискримінаційну політику.

Отже, одного разу я заходжу у відділення. Каса закрита. Залом ходить дівчина, яка і виявилася операціоністом-касиром. Цікавиться, якої послги я потребую. Кажу, що поміняти гроші. І чую раптовий відповідь: “А чого ви кричите?”.

Друзі, нагадую, що горло-то закладене, тому намагаюся говорити чіткіше.

Поки мені проводили валютну операцію, я все роздумувала: чи сказати, що така поведінка є некоректною.

Все ж звернулася до касира, пояснюючи ситуацію: я не кричу, а єдино можливим чином спілкуюся зі світом, а якщо недочуваю чого і голосніше скажу, так в тому немає проблеми. Є ж люди з порушеннями слуху, в кінці-то кінців.

Прозвучала “Ой, вибачте!”. Незручний клієнт виявився незручним хворим клієнтом.

Повернувшись додому, я, звичайно ж, фіксую подію, звернувшись на “гарячу лінію” банку. Серед іншого, повідомляю: претензії до голосу клієнта, який спокійний, який не загрожує своєю поведінкою життю співробітників та інших клієнтів, неприпустимі і дискримінаційні за своює суттю щодо людей з тимчасово зниженим слухом, людям, які погано чують з народження або ж втратили слух в ході АТО.

Декілька днів потому.

Історія з банком закінчена. О восьмій вечора мені дзвонили з головного офісу міста Дніпропетровська з вибаченнями за дискримінаційну поведінку щодо мене.

Людина, що дзвонила, запитала, чи не було інших висловлювань, крім зазначеного в моїй скарзі. Пообіцяли, що проведуть роз’яснювальні роботи щодо недискримінаційного спілкування з клієнтками та клієнтами.

Сподіваюся, я більше не зіткнуся з образливою поведінкою”.

Знайома ситуація? А як ви її дозволяли?