Колабораціонізм під “йолку”
Минулого тижня у Верховній Раді були зареєстровані два законопроекти – “Про захист української державності від проявів колабораціонізму” (№ 7425) та “Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо колабораціонізму та посилення відповідальності за державну зраду” (№ 7426). Ініціаторами обох текстів виступили депутати від “Народного Фронту”, а серед авторів є і громадські активісти.
Чому ці тексти і чому саме зараз?
Попередні спроби ввести криміналізацію колаборації
Звичайно, тема покарання тих, хто “співпрацював” з окупаційною адміністрацією чи афілійованими Росією терористичними угрупованнями є важливою. Тож це далеко не перша спроба ввести у законодавче поле таке сумнівне на неоднозначне поняття “колабораціонізм”. Перші спроби були ще у березні 2014 року. Тоді у проекті Закону “Про забезпечення прав та свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території” з’явилася стаття 10, яка встановлювала, що колабораційна діяльність, тобто умисне, добровільне співробітництво з окупаційною державою на шкоду державним інтересам України, вважається державною зрадою і тягне за собою кримінальну відповідальність. Ця ініціатива була широко розкритикована, а Головне науково-експертне управління Верховної Ради України у своєму висновку зауважило, що саме формулювання “співробітництво” є достатньо невизначеним. Як результат: у прийнятому Верховною Радою законі сьогодні немає “колабораційної” норми.
Наступною спробою криміналізувати колаборацію став проект Закону “Про заборону колабораціонізму” (№6170), який був поданий у березні 2017 року і наразі знаходиться на розгляді у парламенті. Цей законопроект, також ініційований депутатом з “Народного фронту”, містить поняття колаборації, невичерпний перелік її форм (наприклад, формою колаборації автори називають отримання чи використання паспортів або інших документів незаконних організацій) та, звичайно, кримінальне покарання за “співпрацю” – від 12 до 15 років позбавлення волі.
Попри те, що законопроект №6170 досі не розглянутий у парламенті, 20 грудня цього року був поданий та зареєстрований законопроект №7426, який так само пропонує встановити кримінальну відповідальність за “усвідомлену та добровільну співпрацю з державою-агресором”. Фактично, законопроект №7426 за своєю суттю є альтернативним до раніше поданого проекту закону про заборону колабораціонізму, бо регулює те саме коло питань і повторює положення щодо регулювання тих самих суспільних відносин. А відтак, відповідно до регламенту Верховної Ради, його не мали б реєструвати через порушення строку на подання альтернативного законопроекту. Але все ж зареєстрували, і тепер парламент має розглянути вже два проекти, що пропонують встановити кримінальну відповідальність за колабораціонізм.
Аналіз закону “Про захист української державності від проявів колабораціонізму”
Проте ще “цікавішим” є законопроект №7425, який передбачає адміністративну процедуру перевірки осіб щодо наявності у їхніх діях ознак колабораціонізму. Завданням законопроекту є обмеження прав осіб, причетних до колабораціонізму, про це автори чесно говорять у пояснювальній записці.
По суті, це законопроект про люстрацію тих, хто співпрацював із окупаційною владою та її підтримував. Проте запропонований механізм досягнення результату містить забагато ризиків, які будуть значно переважати можливу користь від запровадження цієї системи. І простий перерахунок у тексті принципів верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності тощо, без створення реальної системи стримувань і противаг, не зможуть мінімізувати ці ризики.
Нижче наведений аналіз основних норм законопроекту та можливі наслідки їхнього використання на практиці у разі його прийняття.
Поняття “колабораціонізм” та його форми. У законопроекті №7425 колабораціонізм визначається через інші категорії, а саме: співробітництво з ворогом, сприяння у здійсненні агресивних дій, розгортанні збройного конфлікту проти України, надання ворогу допомоги під час підготовки та проведення агресії, при розгортанні збройного конфлікту. При цьому, форми колабораціонізму, перелік яких міститься у статті 10 законопроекту, здебільшого можуть розглядатися як кримінальне правопорушення відповідно до чинного Кримінального кодексу України. У той же час, автори законопроекту пропонують і зовсім нові форми, і саме вони викликають багато питань.
Наприклад, як може виглядати така форма колаборації, як “окупація та анексія територій України” або “нарощування військових угруповань біля кордонів України та на тимчасово окупованій території України, зокрема розміщення тактичної ядерної зброї”? Або “блокування зусиль”, “торгівельно-економічна війна”, “інформаційно-психологічна війна”, “приниження української мови та культури”? Використання подібних формулювань, безумовно, відкриває безмежне поле для маніпуляцій та зловживань.
Особи, стосовно яких проводяться перевірки щодо колабораціонізму. Фактично, весь законопроект будується навколо ідеї проведення перевірок “з метою забезпечення захисту української державності від осіб, які … здійснювали заходи, спрямовані на нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України”. Ці перевірки у визначених законопроектом випадках проводяться обов’язково, а також можуть проводитись за заявою особи (стосовно неї чи іншої особи), чи за ініціативи уповноваженої комісії. Обов’язковій перевірці підлягають, зокрема, ті, хто планує вступати на публічну службу (державна служба, служба в органах місцевого самоврядування, служба в армії, правоохоронних органах тощо), судді та кандидати на посаду судді та особи, зареєстровані для участі у виборах. Також обов’язково перевірятимуть і тих, хто планує працювати у робочих групах, комісіях при органах влади, і навіть тих, кого призначають на роботу до об’єкта, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. І це насправді дуже велика кількість осіб по всій країні, які вимушені будуть проходити перевірку.
Комісія з питань розгляду фактів колабораціонізму — орган, який проводитиме перевірки щодо колабораціонізму, буде створена при президенті України. Положення про Комісію затверджує президент України, як і її штатний розпис. Членів Комісії (їх всього 50) обирає конкурсна комісія, створена президентом України, через конкурс, який буде оголошено адміністрацією президента. Звичайно, при такій архітектурі, не варто сподіватись на незалежність Комісії, хоча автори законопроекту намагалися закласти гарантії незалежності для її членів. Наприклад, у разі появи загрози своїй незалежності, член Комісії має право звернутися із повідомленням про це до… адміністрації президента, яка зобов’язана невідкладно перевірити та розглянути таке звернення. Також, незалежність членів Комісії забезпечується особливостями їхнього звільнення, тобто члена Комісії не можливо буде звільнити за будь-які зловживання чи порушення, крім набрання законної сили обвинувального вироку суду щодо нього. Хоча передбачається, що адміністрація президента України створює окремий дорадчий орган з питань колабораціонізму при Комісії для здійснення громадського контролю, до складу якого мають увійти представники ЗМІ та громадськості. Але без будь-яких важелів впливу на Комісію, такий громадський контроль перетворюється у імітацію.
Докази та процедури проведення перевірок. Якщо коротко, то доказами колаборціонізму може бути будь-що: від пояснень учасників процесу перевірки до інформації, розміщеної в мережі інтернет. Також в деяких випадках Комісія отримує доступ до конфіденційної інформації про особу без її попереднього дозволу, а Служба зовнішньої розвідки та СБУ повинні сприяти Комісії у зборі даних. Під час цього позасудового процесу “перевірки” на причетність до вчинення колабораційних дій, у особи, яка проходить перевірку, є лише одна форма правового захисту — подання своїх пояснень і заперечень. Хоча і цього права вона може бути позбавлена, зокрема у зв’язку із “очевидною безпідставністю” прохання бути вислуханою. За результатами перевірки Комісія затверджує висновок, який підлягатиме оприлюдненню на сайті президента України, і це, відповідно до законопроекту, не є конфіденційною інформацією.
Обмеження за результатами перевірки. Якщо Комісія дійде висновку про наявність ознак колабораціонізму, особу, щодо якої проводилася перевірка, визнають колаборантом та застосовують до неї обмежувальні заходи строком мінімум на 10 років (у разі щирого каяття та певного “сприяння” роботі Комісії). Ці обмеження включають заборону на заняття будь-яких посад на державній службі і в органах місцевого самоврядування. Також буде заборонено обиратися на виборах, бути правоохоронцем чи військовим, працювати у робочих групах, комісіях при органах влади, тощо. У разі незгоди, рішення Комісії можна буде оскаржити до суду.
Таким чином, система перевірок, яка може бути запроваджена у разі прийняття законопроекту №7425, не містить запобіжників щодо корупційних дій та зловживань, і при цьому буде стосуватися невизначено великої кількості людей. Вся система обмежень, їх тривалість та порядок накладення прямо суперечать рекомендаціям ПАРЄ з цього приводу. А пряма залежність діяльності Комісії від президента України є загрозою для об’єктивності та неупередженості висновків і, як наслідок, позасудових обмежень, які будуть застосовуватися відносно тих, кого Комісія визнає колаборантом.
Безсумнівно, держава має право на захист демократії, особливо під час та після збройного конфлікту, але варто зауважити, що це право має свої межі. Міжнародне право та практика Європейського суду з прав людини допускає вчинення державою певних дій (люстрації, декомунізації) з легітимною метою. Проте, як зазначається у Резолюції ПАРЄ №1096 (1996), цією метою не може бути покарання осіб, які вважаються винними, а лише захист молодих демократій.
Зважаючи на те, що Україна знаходиться у стані війни, надто великою є ціна непоміркованих кроків на довгому шляху до миру. Адже невдалий перехідний процес може призвести до численних небезпек: у кращому разі замість демократії пануватиме олігархія, замість верховенства права – корупція, а замість прав людини – організована злочинність.
