Гендерне насильство у потягах: що вже робить “Укрзалізниця” і як зробити це ефективнішим

Як побороти гендерно зумовлене насильство у поїздах? Чому це трапляється і що потрібно зробити, щоб пасажири та провідники відчували себе у безпеці?

Впевнений, що ви чули про випадки харасменту у потягах далекого сполучення. Жертвами домагань ставали жінки, які опинилися в одному купе з агресивним сусідом. Домагання, побиття, агресія – все це вночі в обмеженому просторі.

Ми з командою почали досліджувати цю проблему ще минулого року. Нас ніхто не просив, просто ця соціальна проблема – про безпеку, повагу до особистості та її кордонів, про право бути захищеним від ідіотів, право не терпіти чиїхось знущань та не бути об’єктом домагань. Це все про те, що ми в департаменті (департамент сталого розвитку та внутрішніх комунікацій “Укрзалізниці”. – Ред.) вважаємо власною цінністю. Це про гідність і про безпеку. Це про права людини.

Ми провели внутрішнє опитування співробітників компанії, зокрема провідників і провідниць потягів, під час якого знайшли дуже багато інсайтів. Так, згідно з результатами цього дослідження, конфлікти у потягах між пасажирами відбуваються майже кожного рейсу, про це повідомили 80% опитаних. Серед причин: п’яні люди, непорозуміння через неносіння масок, діти, які комусь заважають. Наші співробітники стверджують, що ініціаторами конфліктів частіше стають жінки, а до фізичної агресії вдаються саме чоловіки. Зі свого ж досвіду знаю, що конфліктні ситуації стаються не лише на залізниці, це актуально і для автобусів, і для літаків.

Чи знаєте ви, що робити, якщо самі стали об’єктом чиєїсь агресії у купе?

Кличте провідника. Це найближча до вас людина, яка зможе вплинути на ситуацію. Щонайменше – пересадити вас на інше місце в потягу, в інших випадках – покликати начальника поїзда. Його втручання може допомогти владнати конфлікт. Начальник поїзда має право викликати поліцію і висадити агресора на найближчій станції, навіть якщо маршрут поїзда не передбачає зупинки. Протягом нинішнього року до цього вдавалися десятки разів.

У деяких потягах з серпня 2020 року з’явилася охорона (після жахливої історії, яка сталася з Анастасією Луговою). “Укрзалізниця” забезпечила нею ті потяги, в яких раніше найчастіше фіксувалися випадки спроб насильства, або які не обладнані камерами відеоспостереження. Одразу зазначу, що системами відеонагляду відтепер забезпечуються всі пасажирські вагони: і нові, які “УЗ” закуповує в межах масштабної програми оновлення рухомого складу, і старі, по мірі того, як вони проходять капітальний ремонт. Чи допомагає це? Провідники “Укрзалізниці” кажуть, що так. У потягах з відеонаглядом або охороною їздити в рази спокійніше. Сам факт наявності людей у формі і зі спецзасобами справляє на потенційних порушників терапевтичний ефект.

Які прояви психологічного або фізичного насильства у вагонах бачили наші співробітники хоча б раз у житті?

В результаті згаданого внутрішнього опитування отримали такі цифри:

• 56% бачили образи, погрози, приниження жінок з боку чоловіків;
• 52% – коментарі сексуального характеру до жінок з боку чоловіків;
• 46% – хоч раз бачили штовхання, кусання, ляпаси жінок з боку чоловіків.

Більшість провідників – жінки. І вони теж хочуть захищеності від агресії та домагань. І мають свою думку про те, як зробити життя безпечнішим.

З натхненням прийняв запрошення гендерної координаторки кампанії “Повага” Анастасії Багаліки на публічну дискусію “Безпека жінок і протидія харасменту у поїздах”. Бо знаю, якою потужною може бути сила партнерства неурядового сектору і державної компанії заради безпеки жінок, чоловіків, дітей і всіх, хто подорожує на будь яких видах транспорту. І дуже радий пропозиціям від ГО “Марш жінок” щодо заходів, які допоможуть боротися з насильством під час подорожей. Тим більше, що половина ідей зі списку вже впроваджені або впроваджуються в “УЗ”.

Запрошую також інших представників громадських організацій до спільної роботи. І анонсую, що “Укрзалізниця” разом з Фондом ООН в галузі народонаселення вже розробляє спеціальну тренінгову програму для провідників. Аби співробітники і пасажири могли покластися не тільки на охорону і відеоспостереження, але й на власні навички поводження у конфліктних ситуаціях для попередження насильства.

 Ігор Котелянець, директор департаменту сталого розвитку та внутрішніх комунікацій “Укрзалізниці”