“Зі знищенням логістики можливості будуть зменшуватися”: як ГО “Humanity” допомагає українцям виїжджати з окупації та проходити фільтрацію

Стефан Воронцов повернувся у рідну Нову Каховку з навчання у Польщі напередодні повномасштабного наступу Росії. Хотів бути з родиною, коли почнеться небезпека. Після швидкої окупації міста став координатором волонтерської ініціативи “Humanity”, яка сьогодні вже набула статусу громадської організації та допомагає українцям виїжджати з тимчасово окупованих територій.

Через його проукраїнську позицію та активну волонтерську діяльність Стефана почали розшукувати російські силовики. Тож він був змушений терміново виїхати.

Чоловік був одним із перших, хто ризикнув скористатися маршрутом через Крим, хоча ймовірність затримання на адмінкордоні для проукраїнських активістів, волонтерів та журналістів була дуже високою.

Пройшовши через всі складнощі самостійно, Стефан вирішив допомагати з виїздом іншим.

Про те, які є маршрути виїзду з окупації сьогодні, як підготуватися до перевірок на блокпостах та фільтрації, з яких регіонів надходить більше запитів на виїзд, а також де команда шукає ресурси для безплатного вивезення українців, Стефан Воронцов розповів у розмові зі ZMINA.

 Власний шлях через Крим та місія “Humanity”

У 2022 році виїхати з окупованої Херсонщини було практично неможливо через активну лінію фронту, бойові дії, заміновані дороги, обстріли цивільних автівок, тож Стефан вирішив скористатися маршрутом через Крим, а далі через Росію та Грузію. Інформації про проходження такого шляху практично не було, тому рішення доводилося ухвалювати практично навмання.

Стефан не знав, скільки блокпостів доведеться пройти, яких запитань чекати і як поводитися під час фільтрації. У Криму його допитували близько п’яти годин, ще кілька годин він провів на співбесіді під час перетину кордону з Грузією. Особливо психологічно важким було усвідомлення, що він перебуває на території Росії, де будь-якої миті все могло піти не за планом. Попри це, йому вдалося виїхати, хоча під час перевірки росіяни виявили інформацію про його волонтерську діяльність.

Після виїзду з окупації Стефан почав систематизувати власний досвід і створювати інструкції для інших. Команда “Humanity” збирала інформацію про проходження блокпостів, фільтрацію, перевірку телефонів, питання, які ставлять російські силовики, та правила підготовки до виїзду.

Спочатку ініціатива займалася гуманітарною допомогою, але з літа 2023 після підриву греблі ГЕС повністю переорієнтувалася на допомогу людям у виїзді з тимчасово окупованих територій. Волонтери консультують, готують людей до проходження фільтрації та супроводжують процес виїзду з окупації. Саме індивідуальна підготовка людей стала однією з головних переваг ініціативи.

За словами Стефана, в Україні досі немає єдиної системи повернення дорослих з окупації. Існують державні та громадські механізми повернення дітей, зокрема організація, з якою вони співпрацюють із 2023 року, однак підтримки для дорослих практично немає. Тому команда працює з усіма категоріями людей, а також допомагає евакуйовувати тварин.

Місія ініціативи полягає не лише в організації виїздів, а й у тому, щоб нагадувати: в окупації досі залишаються українці, багато з яких не мають можливості виїхати самостійно. Волонтери переконані, що держава та міжнародні партнери мають підтримувати ініціативи, які допомагають повертати всіх українців, незалежно від віку.

Нещодавно волонтерська ініціатива Стефана Воронцова офіційно зареєструвалася як громадська організація “Humanity”. Це дало можливість легально залучати допомогу, співпрацювати з донорами та державними структурами, хоча водночас додало бюрократичних процедур.

За словами Стефана, зареєструвати ГО було непросто через специфіку роботи на окупованих територіях, де кошти доводиться витрачати в російській валюті. Але зрештою команда стала однією з небагатьох організацій Херсонщини, створених під час окупації та зосереджених виключно на допомозі людям в окупації.

Зміни в логістиці евакуацій з 2022 року і маршрути виїзду, які працюють сьогодні

Перші звернення щодо евакуації почали надходити волонтерам ініціативи у травні 2022 року. Спочатку вони просто оплачували людям місця в автомобілях, які виїжджали з окупації. Згодом вони об’єдналися з херсонськими волонтерами, допомагаючи фінансувати пальне, ремонт транспорту та роботу водіїв. Завдяки цій співпраці вдалося організувати масові евакуації жителів Херсонщини через Василівку, коли цей маршрут ще залишався відкритим.

Після закриття Василівського напрямку росіяни поступово перекривали інші пункти пропуску, через що евакуація ставала дедалі складнішою. До кінця 2022 року команда “Humanity”, співпрацюючи з іншими ініціативами, допомогла виїхати понад 7 тисячам людей, серед яких було понад 2,5 тисячі дітей. Крім того, евакуювали близько 500 тварин, зокрема мешканців цілих притулків.

Стефан наголошує, що допомога тваринам є важливою частиною роботи організації. Волонтери не лише вивозять домашніх улюбленців, а й передають їх партнерам, які лікують тварин та знаходять їм нові родини.

Однією з найемоційніших історій стала евакуація службового собаки українського прикордонника, який три роки перебував у російському полоні. Після звільнення військовий розпочав пошуки свого собаки. Волонтерам вдалося знайти, таємно вивезти тварину з окупації та повернути господарю. Зараз цей пес допомагає колишнім військовополоненим проходити психологічне відновлення.

Такі історії показують людям, що евакуація можлива навіть у найскладніших умовах.

Водночас наразі жоден пункт пропуску між окупованими територіями та підконтрольною Україні територією не працює. З окупації можна виїхати за наявності російського паспорта літаком до Вірменії, Туреччини, Молдови, Грузії. Якщо, крім російського, є також діючий український закордонний паспорт можна виїжджати з Росії через країни Балтії. 

Інший варіант, з яким допомагають “Humanity”, – це виїзд через пункт пропуску “Мокрани – Доманове” на білорусько-українському кордоні, використовуючи можливості українського консульства в Мінську. Дістатися туди можна лише після тривалої подорожі через Росію та Білорусь, яка триває три-чотири доби і є надто складною для літніх людей.

Стефан не погоджується з тим, що цей маршрут називають гуманітарним коридором. За його словами, це звичайний пункт пропуску, який працює за стандартними правилами, без жодних спрощень для громадян України.

“Наприклад, люди з простроченими документами змушені оформлювати нові паспорти в Мінську, що може тривати близько місяця. Крім того, пункт працює лише на в’їзд в Україну”, — говорить він.

Як підготуватися до фільтрації та перевірок під час виїзду: практичні поради

Волонтери не можуть гарантувати, що людині вдасться перетнути кордон, адже рішення залежить від російських силовиків. Але вони максимально підвищують шанси на успішний виїзд завдяки ретельній підготовці. Перед поїздкою команда з’ясовує історію людини, наявність документів, можливі фактори ризику, допомагає підготувати телефон і пояснює, як поводитися під час фільтрації. У складних випадках рекомендують використовувати новий телефон із мінімальною кількістю особистої інформації.

Водночас команда “Humanity” принципово не використовує слово “евакуація”. На думку Стефана, воно створює хибне відчуття безпеки.

Волонтер розповів про ключові моменти, які мають знати ті, хто хоче виїхати з окупованої території.

Перш за все потрібний російський паспорт. Без нього людину можуть не пропустити навіть через перший блокпост. Українські документи чи тимчасові посвідчення окупаційна сторона не визнає.

Далі потрібно визначитися, як саме людина виїжджатиме: сама з перевізником чи за допомогою волонтерів. Важливо заздалегідь знати маршрут, умови поїздки, можливі зупинки та форс-мажори. Також потрібно мати готівку — приблизно 5–10 тисяч російських рублів на непередбачені витрати, воду, харчування тощо.

Якщо людина хоче потрапити в Україну, бажано мати український паспорт. Але до моменту, коли людина опиниться біля КПП “Мокрани”, цей документ потрібно сховати й не діставати, щоб було менше питань.

Якщо ж український паспорт прострочений або втрачений, може знадобитися оформлення так званого білого паспорта в Мінську. З цим також допомагають волонтери.

Якщо з окупації їде дитина, до документів є додаткові вимоги. Наприклад, для дітей до 14 років потрібен російський закордонний паспорт. Багато людей цього не знають, і через це їх розвертають на кордоні з Білоруссю, змушуючи залишатися в Росії ще на місяць для оформлення документів.

Перед самим виїздом обов’язково потрібно проконсультуватись — з волонтером або перевізниками. Загалом краще отримати інформацію з кількох джерел. Людям з окупації бажано мати когось на підконтрольній території — родича, друга чи волонтера, який допоможе моніторити інформацію, бо в окупації небезпечно шукати її самостійно. Часто волонтери створюють спільні чати, де всі учасники можуть координуватися.

Важливо також морально підготуватись до фільтрації, адже незалежно від обраного маршруту виїзду  доведеться проходити через кілька перевірок.

“Ми радимо читати історії тих, хто вже виїхав. У спеціальних проукраїнських групах люди описують свої маршрути, перевірки, проблеми та способи їх вирішення. Це допомагає підготуватися психологічно”, — радить Стефан.

Окремий етап — підготовка телефону. Потрібно заздалегідь видалити матеріали, які можуть свідчити про проукраїнську позицію людини: світлини, листування, підписки, чати, історію переглядів та інші дані, які можуть створити небезпеку.

Однак не можна просто видалити все чи скинути до заводських налаштувань — це видаватиметься окупантам підозрілим. Все має бути як у звичайному активному телефоні: із нейтральними чатами, підписками, застосунками тощо.

“Наприклад, можна мати звичайні теми на кшталт хобі, мистецтва, риболовлі… Також дивно, якщо людина взагалі не має жодних інформаційних каналів, тому можуть бути кілька нейтральних або російських пабліків”, — розповідає Стефан.

Потрібно пам’ятати, що під час перевірок можуть знаходити навіть старі дії в телефоні. Волонтер згадав випадки, коли людей затримували через донати, зроблені кілька років тому. Тому потрібно уважно ставитися до соцмереж: старі дописи, підписки, фотографії, чати — усе це може становити ризик.

“Ми пояснюємо людям: уявіть, що ви віддаєте телефон співробітнику ФСБ, і його завдання — знайти будь-яку причину, щоб звинуватити вас. Тому потрібно заздалегідь перевірити телефон, навіть якщо це кнопковий апарат — там теж можуть бути повідомлення чи контакти”, — розповів чоловік.

Під час фільтрації можуть ставити провокативні питання: про ставлення до Бандери, війни, партизанського руху тощо. Важливо відповідати нейтрально, коротко і не додавати зайвого. Наприклад: “Війна — це завжди погано”. Не потрібно сперечатися чи пояснювати свою позицію.

“Підготовка завжди індивідуальна. Для людини без ризиків і проблем із законом вона буде простішою. Для молоді чи людей, які мали проукраїнську активність, потрібна значно серйозніша підготовка”, — наголосив Стефан.

Водночас навіть якісна підготовка не усуває всіх ризиків. Людина може розгубитися під час допиту, а російські силовики — відмовити у пропуску через будь-яку дрібницю. Підставою для додаткових перевірок може стати, наприклад, збережений у телефоні український номер, який належить військовослужбовцю, хоча власник телефону може про це навіть не знати.

Утім, попри ризики виїзду, багато людей вважають, що залишатися в окупації ще більш небезпечно.

Чому зараз виїжджають ті, хто не виїхав раніше

Основні причини виїзду різні. Молодь часто говорить про відсутність майбутнього: немає нормального навчання, роботи, доступу до інформації, вони бачать, як живуть їхні однолітки в інших країнах, і хочуть іншого життя.

Дорослі виїжджають через відсутність роботи, перспектив і безпеки. Старші люди — через проблеми з лікуванням, бажання побачити дітей та онуків.

Ще люди хочуть виїхати через втрату житла, бізнесу, роботи, відсутність води та нормальних умов життя. Люди, які раніше трималися за домівку, зараз бачать, що жити стає неможливо, і починають шукати можливість виїхати.

Дуже вагома причина для виїзду — тиск окупаційних силовиків, доноси колаборантів тощо.

Так само існують різні причини для того, щоб залишитися. Багато хто залишався через догляд за літніми родичами, а після їхньої смерті вже хоче виїхати, але не знає як.

Є люди, які залишаються в окупації через відповідальність за тварин.

“Наприклад, одна жінка має десятки котів і собак. Ми вже вивозили частину тварин, але вона знову їх забирає, хоча сама хвора і хоче виїхати. Через це евакуювати її складно”, — розповів Воронцов.

Він додає, що останнім часом отримує багато звернень від молоді з Донеччини та Луганщини. Це люди, які виросли в окупації, не мають українських паспортів, отримують російські документи після повноліття і хочуть виїхати. 

 “Зараз працюємо з усіма окупованими територіями — як новоокупованими, так і захопленими з 2014 року. Близько 70% звернень досі приходить із Херсонщини, але багато людей звертаються із Запорізької області, Мелітополя, Маріуполя, Донецької та Луганської областей. Часто буває так: одна людина виїхала, розповіла знайомим — і з’являється нова хвиля звернень”, — пояснює волонтер.

Через посилення ізоляції та нові “кіллзони” виїзд з певних територій стає складнішим

Водночас є території, куди вже не їдуть перевізники чи таксі. Це, наприклад, Олешки, які зараз фактично ізольовані: у місцевих жителів немає нормального доступу до продуктів, води, електрики.

“Наразі українська влада говорить про можливий режим тиші та евакуацію через Крим, але ми ставимося до цього обережно через слабку комунікацію та відсутність узгодженості з усіма, хто займається цим напрямком”, — стверджує Стефан.

За його словами, волонтери зверталися до представників влади з пропозицією допомогти організувати евакуацію людей з Олешок.

“Але вони діють окремо від нас і навіть не попросили поширити контакти чи записи на виїзд. Загалом ми давно намагаємося працювати з Офісом омбудсмана: ми їм передаємо дані дорослих з ТОТ, яким немає, де жити, або складні випадки на реінтеграцію, в яких волонтери безсилі. Але ставлення до таких волонтерів, як ми, у них складне”, — каже він.

Тим часом через ізоляцію окупованих територій звернень до волонтерів стало більше. Наприклад, з окупованого Енергодара за тиждень — два було близько 30 звернень, уточнив Стефан.

“Люди пишуть, що все, що рухається, знищується дронами. Ми перевірили інформацію через перевізника: у місті залишилося лише два таксисти, в одного в машині вибиті вікна, у другого автівка також пошкоджена. Людей фактично нікому вивозити”, — розповів чоловік.

Зараз починають формуватися нові “кіллзони” — території, де через знищення логістики неможливо нормально пересуватися, пояснює Стефан. Там зникають продукти, медицина, можливість евакуації. Водії бояться їхати туди, бо автівки стають цілями.

Якщо в окупованих Олешках цей процес відбувався поступово: мінування, блокування доріг тощо, то в Енергодарі ситуація змінилася різко — дороги є, але заїхати чи виїхати практично неможливо. Така ж ситуація в будь-який момент може скластися й на інших територіях.

“Тож людям, які зараз живуть у більш спокійних, так би мовити, районах в окупації, варто думати про виїзд заздалегідь. Коли зникає логістика, стає неможливим завозити їжу, ліки та організувати евакуацію”, — говорить Стефан.

За його словами, часто люди самі виїжджають із небезпечних зон углиб окупації, а вже звідти звертаються до волонтерів. 

Волонтер стверджує, що його ГО намагалося комунікувати з Херсонською військовою адміністрацією, щоб працювати над евакуацією з окупації разом, але влада не дуже зацікавлена в такій співпраці.

“Зацікавленості в цьому немає. Їхня офіційна позиція — що всі, хто хотів виїхати, вже виїхали. Але це твердження не відповідає реальності”, — говорить Стефан.

В окупації люди досі залишаються в маленьких селах, переважно літні. Деякі фактично заблоковані без води та нормального доступу до продуктів. Волонтер згадав випадок, коли жителі одного села передавали гроші людині, яка їздила велосипедом до райцентру по продукти. Але таким способом неможливо забезпечити всіх.

В окупації росіяни перестали регулярно привозити воду в маленькі населені пункти, її отримують лише великі населені пункти. Масштаб гуманітарної катастрофи зараз важко уявити, бо немає зв’язку та інформації. Справжні наслідки стануть зрозумілими після звільнення територій, наголосив керівник “Humanity”.

“Сарафанне радіо” і благодійні збори: як працює команда та де шукає ресурси

Найчастіше люди дізнаються про ініціативу “Humanity” завдяки “сарафанному радіо”. Ті, кому вже вдалося виїхати, передають контакти родичам і знайомим, які залишаються в окупації. Крім того, команда активно співпрацює із медіа, регіональними телеграм-каналами та бере участь в інтерв’ю й телевізійних ефірах, щоб якомога більше людей дізналися про можливість отримати допомогу.

Після підриву греблі Каховської ГЕС кількість звернень різко зросла — інколи волонтери отримували до 500 повідомлень на день, що значно перевищувало їхні можливості. Сьогодні таких звернень менше, однак близько 80% нових запитів і досі надходять через родичів, друзів або знайомих людей, які вже скористалися допомогою організації.

Вони підтримують контакт із людьми в окупації. Для безпеки краще, щоб не було прямого зв’язку з волонтерами.

“Ми спілкуємося через тих, із ким вони вже давно мають контакт — без нових номерів у телефонній книжці. Здебільшого це працює через “сарафанне радіо” та медіа”, – уточнює Стефан.

Близько 20% звернень надходить безпосередньо від українців з окупованих територій. Повідомлення від них зазвичай короткі та швидкі, бо люди мають обмежений зв’язок і не можуть довго писати. Основний канал — телеграм, інстаграм більше використовують рідні, уточнив Стефан.

Дізнаються люди про “Humanity” і через інші організації. Наприклад, партнери Safe Ukraine, які займаються евакуацією дітей, передають контакт сім’ям із дітьми. Якщо звертаються дорослі, вони також рекомендують “Humanity”. Волонтери не приховують свої контакти — навпаки, краще, щоб люди зверталися по допомогу.

“Усі ми маємо спільну мету. Якщо не можемо допомогти людині виїхати з конкретної території, передаємо запит тим волонтерам, які можуть. Ми не відмовляємо людям, а шукаємо можливості організувати виїзд зараз або зафіксувати кейс і допомогти, коли з’явиться можливість”, — каже Стефан.

Працюють волонтери безплатно.

“Проте, якщо люди мають можливість оплатити перевезення, ми допомагаємо організувати виїзд напряму з перевізником. Це може коштувати близько 400 доларів. Якщо грошей немає, шукаємо безплатні варіанти, однак це може зайняти час”, — пояснив волонтер.

Стабільного фінансування у ГО немає. Перші роки волонтери працювали без адміністративних витрат, бухгалтерії чи постійної підтримки — усе, що збирали, витрачали на евакуацію.

“З 2023 року ми почали співпрацювати з партнерами, які компенсують витрати на кейси з дітьми. Зберігаємо всі чеки та звіти й отримуємо компенсацію саме за фактичні витрати”, — розповів Стефан.

Якщо в машині є діти, іноді волонтери можуть додатково вивезти дорослих, погодивши це з партнерами. Виходить дешевше і дозволяє допомогти більшій кількості людей.

На виїзд дорослих кошти “Humanity” продовжує збирати самостійно: через організацію зборів, благодійних заходів, концертів.

Найбільше ресурсів у волонтерів іде на важкі випадки: вивезення людей, яких тримали “на підвалі”, колишніх військових, родичів військових або тих, хто має ризики через проукраїнську позицію.

“Таких не можна просто додати до звичайного рейсу, бо це створює небезпеку для інших пасажирів. Часто машину доводиться відправляти за однією людиною, і це може коштувати близько 1500 доларів”, — розповідає Стефан.

Держава має краще взаємодіяти з організаціями, що займаються евакуацією з окупації

Стефан каже, що волонтери неодноразово зверталися до державних структур і партнерів із пропозицією: вони вже мають налагоджену систему евакуації, від влади потрібно лише компенсувати витрати, але поки безрезультатно.

“Ми багато разів зверталися до влади та великих організацій по допомогу, але підтримки майже не отримували. Наприклад, під час підриву греблі Каховської ГЕС ми допомагали евакуювати людей, купували пальне, організовували техніку самостійно”, — стверджує Стефан.

Крім фінансової допомоги, волонтерам, що працюють з окупацією, також часто потрібні інші види підтримки, наприклад, юридична чи психологічна. Але її вони також не отримують.

“Жодного разу не було ситуації, щоб державна структура звернулася і запитала: чи потрібні нам психологи, юристи, координатори, додаткові люди чи інша допомога. Держава не вибудувала системної роботи з волонтерами, які займаються евакуацією з окупації”, — говорить Стефан.

Мало того, в Україні досі немає однієї структури, яка б відповідала за питання окупованих територій. Є різні міністерства та органи, але немає з ким системно говорити, планувати чи обговорювати рішення. Діалогу з державою фактично немає, стверджує волонтер.

Але проблема не тільки у фінансуванні, хоча це й великий виклик, а й в тому, що змінюються умови окупації. 

“Стає менше водіїв, зникають маршрути, волонтерів затримують. Через дії окупаційної влади, знищення логістики, пропаганду та ізоляцію територій стає все важче вивозити людей”, — каже керівник “Humanity”. 

З іншими організаціями співпраця поступово покращується. Але важливо, щоб великі структури поважали роботу маленьких волонтерських команд, які без великих ресурсів виконують складну роботу. Адже в самій команді “Humanity” задіяно не більше 15 людей.

Загалом, за словами Стефан, останнім часом ситуація із безпековими ризиками настільки швидко погіршується, що невдовзі масові виїзди з окупації стануть неможливими.

 “Тому зараз важливо, щоб ті, хто ще може виїхати, не відкладали це на потім. Бо зі знищенням логістики, зв’язку і доступу до ресурсів можливості будуть тільки зменшуватися”, — переконаний він.

До речі, “Humanity” не втрачає зв’язку з людьми після виїзду на підконтрольну територію. Вони звертаються до волонтерів з питаннями, передають інформацію про злочини, іноді просто пишуть і дякують.

“Це показує, що наша робота має сенс”, — каже Стефан.