Успішний вступ до ЄС: яка роль громадянського суспільства і що роблять організації

Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС ще 2015 року, і відтоді триває процес євроінтеграції. Виконання завдань угоди не завжди відбувалося в одному темпі, багато що гальмувалося через складність реалізації чи превалювання консервативних поглядів. Але рух до ЄС значно прискорився після червня 2022 року, коли Україна отримала статус кандидата на членство в Євросоюзі.

Перед країною постало завдання провести необхідні реформи й гармонізацію законодавства з правом ЄС у максимально стиснуті терміни та з дотриманням усіх демократичних принципів і цінностей прав людини. Все це неможливо зробити без участі організацій громадянського суспільства, які роками працюють над питаннями в цих сферах. Експерти від громадськості можуть допомогти уряду як складати дорожні карти трансформацій для вступу до ЄС, так і розробити необхідні законодавчі зміни.

Так само для ЄС співпраця з громадянським суспільством країни-кандидата залишається ключовим пріоритетом, адже так вони отримують неупереджену інформацію про те, чи дотримується влада обраного суспільством курсу.

Про те, що роблять громадські організації для того, щоб євроінтеграція була успішною, швидкою та давала користь для всього населення, читайте в матеріалі ZMINA.

ЄС підтримує участь громадськості в напрацюванні реформ

На переконання фахівця з міжнародного права та колишнього європейського дипломата Джона Морейна, приєднання до ЄС є найважливішим рішенням, яке може ухвалювати населення будь-якої країни Європи, тому вкрай важливо, щоб таке рішення було широко підтримано в суспільстві. Цією базою підтримки не може бути лише уряд, оскільки уряди змінюються, – тож підтримувати мають і всі інші суб’єкти, які представляють суспільство, бізнес та неурядові організації.

Попри повномасштабну війну Україна працює над реформами в межах підготовки до членства в ЄС. Українське суспільство демонструє непохитну волю до демократії, прав людини і європейських цінностей, зазначав керівник Програм співробітництва Представництва ЄС в Україні Штефан Шльойнінг.

“Європейський Союз підтримував і продовжуватиме підтримувати українців на цьому шляху. Співпраця з громадянським суспільством залишається ключовим пріоритетом для ЄС. Саме тому ЄС в Україні працює з громадянським суспільством у всіх секторах та по всій країні”, – наголосив він.

У позиції Єврокомісії щодо взаємодії Європи з громадянським суспільством у зовнішніх відносинах ідеться, що ЄС надає значення динамічному, плюралістичному та компетентному громадянському суспільству і визнає важливість конструктивних відносин між державами та ОГС. Тому акцент у політиці ЄС полягатиме в залученні організацій громадянського суспільства до зміцнення демократичних процесів та в досягненні кращих результатів розвитку.

Тож у межах довгострокової стратегії зі зміцнення громадянського суспільства в Україні Європейський Союз надає суттєву підтримку для реалізації проєктів у різних сферах. Так, лише 2025 року ЄС вирішив виділити новий фінансовий пакет для України в сумі 44 млн євро для громадських організацій в Україні, зокрема на проєкти у сфері гендерної рівності, відповідальності за воєнні злочини, доступу до інформації, зміцнення демократичних процесів, а також соціальної згуртованості та сталого розвитку.

Євросоюз також заохочує залучення організацій громадянського суспільства до співпраці з органами влади, щоб Україна ефективно рухалася до членства в ЄС, зазначила заступниця виконавчого директора Міжнародного фонду “Відродження” Інна Підлуська під час V Форуму правових реформ для громадянського суспільства, який відбувся у вересні.

“Рух з боку громадянського суспільства не зупиняється. Ми це бачимо за кількістю заявок на отримання фінансування, зокрема на проєкти адорації євроінтеграційних рухів на рівні громад”, – розповіла Наталя Слинько, віцепрезидентка з програмної діяльності Фонду Східна Європа, який підтримує роботу громадських організацій.

Український центр європейської політики з 2015 року працює з тематикою євроінтеграції, його експерти готували моніторинговий звіт щодо виконання угоди про асоціацію.

“У якийсь момент процес виконання цієї угоди почав пригальмовувати, бо з’явилися складні завдання, які вимагають дуже комплексних реформ, треба було перекроїти законодавство. І ми бачили в очах посадовців нерозуміння: навіщо братися за такі складні завдання, якщо ніхто не обіцяє там вступу до ЄС. А зараз вони починають працювати з цими завданнями. З 2022 року ми дуже великий шлях пройшли, фактично вже закінчено скринінговий процес”, – розповіла старша аналітикиня центру Олександра Булана.

Залученість громадянського суспільства до процесів євроінтеграції активно проявилася 2022 року. На початку повномасштабного вторгнення переважна більшість аналітичних центрів країни, які хоч трохи дотичні до євроінтеграції, об’єднались і склали 4 тисячі сторінок відповідей до опитувальника ЄС для країни-кандидата на членство, нагадала директорка Sahaydachniy Security Center Леся Огризко. 

Уряд напрацьовував дорожні карти для вступу до ЄС разом із громадянським суспільством

З 2024 року українське громадянське суспільство зробило чимало важливих кроків, щоб допомогти Україні підготуватися до вступу в ЄС. Зокрема, експерти громадських організацій увійшли до робочих груп з напрацювання дорожніх карт трансформацій.

14 травня 2025 року Кабінет Міністрів України ухвалив та затвердив дорожні карти у сферах верховенства права, реформи державного управління та функціонування демократичних інституцій.

Робота над дорожніми картами є невіддільним елементом методології розширення Європейського Союзу, зауважив керівник євроінтеграційного напрямку аналітичного центру Easy Business Іван Нагорняк. 

За його словами, у червні 2024-го, під час першої міжурядової конференції між Україною та ЄС, були закріплені переговорні рамки з обох сторін. У документі ЄС було зазначено, що Україна повинна підготувати ці дорожні карти.

“Після червня 2024 року уряд і громадянське суспільство почали разом дивитися, а що таке взагалі ці дорожні карти, який вони повинні мати вигляд, вивчати досвід інших країн, Західних Балкан. Відтоді уряд і громадянське суспільство, яке долучалося до розроблення цих дорожніх карт, провели колосальну роботу”, – зазначив експерт. 

Роль організацій громадянського суспільства полягала в тому, щоб допомогти здійснити “прорив” у євроінтеграційному напрямку, звернула увагу Інна Підлуська:

“Були виконані надзвичайно важливі та масивні завдання, щоб підготувати ці дорожні карти в максимально короткий час”.  

Вона додала, що напрацьовані дорожні карти є необхідними не лише для руху до європейських стандартів, але й для самого громадянського суспільства, оскільки насамперед стосуються верховенства права і демократичних інституцій.

“Я була долучена до напрацювання дорожньої карти з питань функціонування демократичних інституцій. Робота над такими важливими документами була непростою. Проєкт дорожньої карти переписувався декілька разів. Це одна з тих карт, яка напрацьовувалася за активної участі громадянського суспільства”, – розповіла під час форуму Наталія Окша, заступниця директора департаменту інформації та комунікацій з громадськістю, завідувачка відділу секретаріату Кабміну.

За її словами, перші варіанти дорожньої карти охоплювали більшість проблемних питань, які порушували організації громадянського суспільства. Зрештою зміст документа викристалізувався, хоч і не всі пропозиції були в ньому враховані.

“Це показник того, що процес відбувався в демократичний спосіб: представники громадянського суспільства переконували органи влади в тому, що деякі завдання мають бути обов’язково внесені до цього порядку денного. Представники громадянського суспільства і органів влади об’єднувалися, щоб довести й аргументувати, що ті чи інші завдання важливі”, – зазначила посадовиця.

Водночас деякі громадські організації, які напрацювали пропозиції щодо євроінтеграційних реформ, під час нетвокінгів, які організовував Центр прав людини ZMINA, зауважували, що не були запрошені до участі в робочих групах з обговорення проєктів дорожніх карт.

Моніторинг виконання зобов’язань України перед ЄС

Вирішуючи, чи відкривати перемовини з Україною за першим кластером, Єврокомісія зважає на реалізацію дорожньої карти з верховенства права та реформи державного управління, звертає увагу членкиня правління Центру політико-правових реформ Юлія Кириченко.

Вона розповіла, що експерти Центру політико-правових реформ спробували проаналізувати стан виконання дорожніх карт, затверджених урядом у травні 2025 року.

“Ми побачили, що в частині реформи державного управління вже виконано 9% заходів. Один захід є з простроченням часу, але, мабуть, буде виконаний. У дорожній карті є 17 заходів з питань правосуддя, вже виконано 6% з них, але 12% заходів не виконано вчасно. І десь щодо близько 30% заходів ми не можемо взагалі знайти жодної інформації, що відбувається в державі з їхнім виконанням”, – наголосила експертка.

Вона додала, що таким самим є рівень виконання антикорупційних заходів і також щодо третини з них не вдається знайти інформацію, що відбувається в плані їхньої реалізації.

Юлія Кириченко закликала уряд і органи, які відповідають за певні заходи з дорожніх карт, більше інформувати суспільство про те, що відбувається, активніше залучати на етапі планування громадянське суспільство, медіа, міжнародних партнерів. Також – відкрити для суспільства інформацію щодо виконання цих зобов’язань на шляху до членства в ЄС.

Щоб прогрес України з виконання дорожніх карт був відомий суспільству, уряд готується запустити систему “Пульс вступу”, яка була створена 2024 року за підтримки ЄС. Це має стати ключовим IT-інструментом, який забезпечить моніторинг прогресу України в межах переговорного процесу за всіма переговорними розділами.

Громадський сектор в Україні також готує тіньові звіти до звітів Єврокомісії щодо України в межах пакета розширення Європейського Союзу – результати моніторингу стану справ, проблем і рекомендації стосовно їхнього розв’язання. Зокрема, коаліція громадських організацій, до якої входить і Центр прав людини ZMINA, готувала тіньовий звіт щодо розділу 23 “Правосуддя та фундаментальні права” у 2024 році та щодо розділів 23 і 24 (“Юстиція, свобода та безпека”) у 2025 році. Ці розділи входять до кластера 1 “Основи процесу вступу до ЄС” (Fundamentals), який є ключовим для всього переговорного процесу щодо вступу України до ЄС.

З моменту відкриття першого переговорного кластера про вступ на Україну чекає перехід до повної імплементації актів права Європейського Союзу.

“У переговорному процесі доведеться повністю трансформувати те, як ми бачимо імплементацію актів права ЄС. Тут важливий елемент реформи державної служби. Також уряд змушений буде підготувати національну програму адаптації права Європейського Союзу – великий план того, як наблизити державу до європейських стандартів”, – зазначив експерт Іван Нагорняк.

За його словами, це буде дуже великим викликом для інституційної спроможності України, а також і для громадянського суспільства. Зокрема, необхідно буде моніторити прогрес реформ, а по-друге – допомагати в їхній реалізації.

Громадські організації досліджують зміст дорожніх карт і пропонують зміни. Наприклад, ГО Fight For Right, яка займається захистом прав людей з інвалідністю, вказала на прогалини в дорожній карті з верховенства права. Зокрема, що деякі заходи зазначено узагальнено, а деякі неможливо буде виконати у визначений строк, до кінця 2027 року. Організація пропонувала прописати використання розумного пристосування у сфері працевлаштування людей з інвалідністю, а також запропонувати ширшу підтримку внутрішньо переміщеним людям з інвалідністю.

Громадські організації долучаються до роботи над законами

Громадські організації готують проєкти законів для реалізації реформ, які Україна має провести на шляху до членства в ЄС. Також – аналізують законодавчі ініціативи, які розглядають у парламенті.

Наприклад, Центр демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) долучився до напрацювання законопроєкту, який стосується змін міграційної політики щодо іноземців, які приїжджають до України як волонтери чи гуманітарні працівники.

Експертки Центру прав людини ZMINA проаналізували законопроєкт про Омбудсмана і визначили, що документ суперечить дорожній карті з питань верховенства права для вступу до ЄС.

На початку вересня Верховна Рада підтримала проєкт постанови № 13719 та відновила онлайн-трансляції пленарних засідань, які були припинені з початком повномасштабного вторгнення. Цьому передувала тривала адвокація з боку правозахисників, медійників та міжнародних організацій. Нова хвиля закликів відновити відеотрансляції сесій парламенту почалася після того, як нардепи проголосували скандальний законопроєкт про позбавлення незалежності НАБУ і САП.

В уряді запрошують експертів із громадського сектору долучатися до реалізації на різних рівнях реформ у взаємодії з владою. Часто в державних структурах бракує знань, які кроки необхідно зробити.

“Часто роль громадських організацій завершується в наданні завдань владі. А коли йдеться про їхнє виконання, то органи влади часто залишаються сам на сам. Були випадки, коли приходили колеги з органів влади й казали: “Є завдання в плані заходів, але ми не розуміємо, про що це”, – звернула увагу Наталія Окша.

Вона закликала представників громадянського суспільства активно подавати пропозиції до нормативно-правових актів, працювати над розробленням технічних завдань та долучатися до різних робочих груп.

“Без громадянського суспільства, без партнерства ми не зможемо це зробити. Хоча в дорожніх картах немає рядка “партнери”, але це наш спільний шлях до Європейського Союзу і побудови нашої держави в роботі над цими завданнями”, – додала посадовиця.

Коли йдеться про імплементацію конкретних актів ЄС, закони, взаємодія з громадським сектором залежить від уміння налагодити контакт на персональному рівні, зазначила Олександра Булана.  

“Десь державна служба відкрита залучати громадянське суспільство і шукати контакти. До нас, наприклад, зверталися з державної служби щодо досліджень і просили: “Зробіть ще таке, дуже треба, бо нам не вистачає аналітики”. Очевидно, що інколи люди, які пишуть якісь проєкти нормативних актів чи виконують якусь поточну роботу з державного управління, не мають часу, можливості, а інколи й навичок для того, щоб виконувати аналітичну роботу”, – звернула увагу Булана.

Громадськість на захисті реформ

Під час війни Україна має досить відкрите суспільство, відкритий доступ до більшості інформації, до більшості реєстрів, відкриті органи влади, вважає директор з розвитку Центру демократії та верховенства права Тарас Шевченко.

“Україна є цілком демократичною країною, де уряд демонструє велику відкритість. Звісно, багато що ще треба робити, але є й багато досягнень, які громадські організації здобувають ледь не щодня, – у законах, урядових рішеннях, на практиці, у власних проєктах, у діяльності благодійних організацій, краудфандингу. Цим Україна може не лише пишатися, але й поширювати такий свій досвід на інші країни”.

Вплив громадянського суспільства на рішення влади був показовим у липні 2025 року, під час спроби загальмувати антикорупційну реформу та позбавити незалежності САП і НАБУ. Тоді, 22 липня, Верховна Рада проголосувала за відповідний законопроєкт, президент його підписав того ж дня. Проте після низки мирних протестів у містах та реакції з боку ЄС парламент проголосував за закон, який повернув незалежність антикорупційним органам.

Співкоординаторка мирного зібрання “Люди з картонками” Зінаїда Аверіна розповіла, що на початку протестів багато хто висловлював здивування тим, що молодь вийшла на протести проти закону про ліквідацію САП і НАБУ:  

“Я була здивована самому факту такого питання, бо Україна має великий протестний досвід, і всі революції переважно починала молодь або студенти”.

Зінаїда Аверіна пояснила, що саме спонукало її до протестів. Зокрема, 22 липня, після перших новин у фейсбуці, що Рада готується голосувати за закон проти незалежності САП і НАБУ, у неї виникло відчуття, що влада перетинає червоні лінії й потрібно щось робити.

“Було кілька тригерів. Це точно не про персоналії НАБУ і САП, не про фігурантів їхніх розслідувань. У мене був протест проти руху до централізації в ухваленні рішень, це критично для розвитку демократії навіть під час війни. Другий тригер – це спадщина Революції гідності, за це, зокрема, відбувався Майдан. Третій – шлях євроінтеграційних реформ. САП і НАБУ – одна з ключових вимог щодо дуже важливих інституцій, які розбудовуються в процесі євроінтеграції“, – пояснила співкоординаторка зібрання.

Вона зазначила, що в процесі до мирних акцій приєдналося багато людей. Це “нові” молоді люди, які були не дуже обізнані в громадській діяльності.

“Це був протестний бліцкриг з позитивним результатом. Мені здається, у влади вистачило інстинкту самозбереження і розуміння, що потрібно пристати на вимоги народу, щоб не було радикалізації ситуації”, – зауважила Зінаїда Аверіна.

Вона додала: у каналі, куди почала приєднуватися молодь, комунікувалося, що під час війни дуже небезпечно протестувати, тому важливо було провести протест максимально конструктивно в межах вимогах скасування закону. Будь-які радикальні заклики відсіювали.

“Громадянське суспільство в Україні є, і воно дуже потужне. Тому що ми не встигли вийти на тиждень, не встигли нічого особливого зробити, але розбудована інфраструктура громадянського суспільства нас дуже активно підхопила”, – наголосила активістка.