Уроки Ґватемали: Як Україні подолати безкарність?

Ґватемала пережила 36-річну громадянську війну, яка залишила після себе до 200 тисяч загиблих та зниклих безвісті людей. З культурою безкарності в країні, зокрема, боровся Карлос Кастресана як перший комісар Міжнародної комісії з боротьби з безкарністю.

Сьогодні правозахисники та експерти наполягають на залученні міжнародних суддів та прокурорів, які б займались міжнародними та корупційними злочинами в Україні.

Колишній суддя і обвинувач в Іспанії, а нині – керівник кримінального відділу юридичної фірми Ejaso в Мадриді Карлос Кастресана пропонує варіант, як можна залучити міжнародну допомогу у боротьбі з безкарністю. 

“Ми мусимо згадати, що зараз ХХІ століття, а не ХІХ. У світі з’явилися принципи суверенності й субсидіарності. Якщо ви бачите, що хтось потрапив в аварію на дорозі, а ви їдете на машині, треба зупинитися, вийти з машини й допомогти. Це так просто. Порушення прав людини вже не можна вважати лише проблемою національних органів.

Багато хто вважає, що в демократичних суспільствах все залежить від результатів вільних виборів. Я думаю, що ні. Головне – це верховенство права, щоб ніхто не був вище цього. Необхідно забезпечети розслідування тих злочинів, які порушують права. Якщо цього не зробити, то й стовідсоткової демократії не буде.

Досвід Ґватемали може бути корисним Україні, оскільки Ґватемалі вдалося долати безкарність, іншими словами – зміцнювати демократію. Безкарність – це коли закон є, але не застосовується, а доступ до правосуддя зазнає величезні перешкоди.

Ґватемала звернулася до Генсека ООН за допомогою у реалізації положень Римського статуту. Десять років після завершення внутрішньої війни тривало створення системи правосуддя. Але вона була не дуже ефективною та просякнута противниками цього процесу. Ті, хто скоював воєнні злочини за десять років, почали керувати діяльністю злочинних угруповань, й це якраз підкреслює, наскільки важливо діяти, не гаючи часу.

У Ґватемалі створили міжнародну прокуратуру, яка працювала в рамках національної судової системи. У країні також створили міжнародний незалежний колектив із 27 представників різних країн за участі 15 різних донорів. Цей орган сформував партнерські зв’язки з прокуратурою, слідчими органами й поліцією, зокрема. Це допомогло усунути певні політичні перешкоди.

Ми, наприклад, почали з клопотання президенту про заміну Генерального прокурора. За рік звернулись іще з одним таким клопотанням. П’ятьох суддів Верховного суду із тринадцяти так само усунули з їхніх посад. Крім того партнери забезпечили Ґватемалі відповідні технічні можливості для боротьби з безкарністю”.

“Вода зробить свою справу”

“Боротьба з безкарністю не означає рослідування усього на світі. На це не вистачить грошей. На відміну від обрання цілей, які могли б послати чіткі месиджі громадянському суспільству, головний з яких – ніхто не може бути над законом. Отож було обрано кілька бізнесменів, представників збройних сил, парламентарів й тих, хто очолював неформальні центри влади.

Коли ми почали працювати у Ґватемалі, рівень безкарності був аж 98% у сімох справах, які ми розслідували. Але згодом було винесено сім обвинувальних вироків щодо дуже важливих осіб. Тобто ми досягли стовідсоткової карності. Це мало необхідний демонстраційний ефект. Говорити з громадянським суспільством мало. Треба показати йому, ЗМІ, міжнародній спільноті, що таку ситуацію можна змінити, аби було справжнє бажання.

При цьому звичайно потрібна підтримка з боку ООН, міжнародної спільноти, громадянського суспільства, але насамперед підтримка з боку звичайних людей.

Ви пам’ятаєте, як Джеймз Бонд в одному з фільмів намагався зруйнувати невеличкою бомбою дамбу. Його запитали: “Ти серйозно хочеш це зробити?”. А він каже: “Я хочу зробити маленьку дірочку, а далі вода зробить свою справу”.

Важливо планувати залучення міжнародного досвіду.

Не кажіть, що я тут все знаю, як треба робити. Ні, треба бути скромнішим. Разом зі своїми національними колегами цікавитись, намагатись зрозуміти, чому не вдається подолати проблеми. Немає компетенції, немає технічного обладнання чи на вас тиснуть політики? Що ще вам стоїть на заваді? Діагноз дуже важливий, щоб розібратись, чому стається колапс системи.

Ну, й інколи звичайно діагноз зрозумілий. Це – корупція. Але мушу вам сказати, що в будь-якому разі всюди можна знайти хоча б трохи чесних людей, які ладні зробити те, що треба й навіть інколи, ризикуючи собою й своїми сім’ями, якщо їх підтримати. Такі люди обов’язково є. Якщо їх захистити належним чином, то вони підуть на те, що треба зробити”.

Надихаюча допомога

“Треба визначитись із пріоритетами в злочинах проти людяності, воєнних та корупційних злочинах. Власне й в Ґватемалі намагались взятись за справи, які легко, на нашу думку, можна було довести до переможного кінця. Треба не просто розслідувати, треба довести справу до винесення обвинувального вироку, до засудження.

Людям треба продемонструвати, що можна це зробити навіть попри дуже вороже оточення.

А для цього треба не “замахуватись” від самого початку на найважчі справи. Потрібно взятись за те, що легше спочатку розслідувати, а потім переходити до складніших, заплутаніших справ. Людям треба продемонструвати результати й тоді вони стануть за вас і допомагатимуть вам. Без цього вони вам не повірять. А ця результативність пов’язана з питанням захистом свідків й потерпілих.

Ми у Ґватемалі працювали у непростих умовах. Там були присутня купа озброєних формувань. Були колумбійські й мексиканські картелі, потужна організована злочинність. У країні існувала система захисту свідків. Але вона не була ні на що спроможна і люди не хотіли свідчити, тому що вони розуміли, що їх просто вб’ють. І нам доводилось починати взагалі без свідків.

Пізніше нам вдалось створити ефективнішу систему, а слідчі працювали лише із залізними доказами без залучення свідків. А коли треба була інсайдерська інформація, то доводилось свідків та їхні родини навіть переселяти за кордон, інколи на все життя.

Добором персоналу в комісії частково опікувалась ООН, частково держави, які відрядили своїх фахівців. Але так чи інакше усі раз на місяць чи на два проходили спеціальні механізми контролю надійності, які стосувались з’ясування певних особистих обставин. Усі учасники команди проходили детектор брехні, аби перевірити надійність, доброчесність. Це стосувалось як закордонних, так й ґватемальських членів.

Комісія мала мандат переслідування організованої злочинності, корупції, але зрештою справа зайшла далі. Ці суди підвищеного ризику додали так би мовити й сили ґватемальським прокурорам, які й далі беруться за справи, пов’язані з 36 попередніми роками.

У такому трибуналі було розслідувано справу про геноцид, проти колишнього голови держави, а ще цього року дві справи було передану суду стосовно високопоставлених військових, які звинувачують у сексуальних злочинах. І тепер цю справу розглядатимуть ґватемальські судді”.