До списку обміну просять внести невідомого заручника Кремля. Історія Олександра Марченка
Мешканка Павлограда Галина Марченко звернулася до президента України із проханням занести її сина Олександра до списку обміну полоненими. За її словами, він перебуває під слідством на території Росії через підозру в нібито контрабанді зброї. Жінка запевняє: сина катували та вибивали з нього зізнання, не давали контактувати з адвокатом і родиною, а звинувачення є сфабрикованими.
Українські Омбудсман та правозахисні організації наразі досліджують матеріали, зібрані рідними, щоб визначитися зі статусом політв’язня.
Видання ZMINA розповідає, як підприємець Олександр Марченко опинився в ув’язненні на території Росії.
На підвалі в “ДНР”
Мати Олександра та його дружина Катерина кажуть, що чоловік вирушив на територію незаконного збройного формування Донеччини через Москву 15 грудня 2018 року. У Донецьку він планував подати документи на повернення викраденого автомобіля, який на початку бойових дій залишив у місті на станції технічного огляду.
Катерина Марченко пояснює, що Олександр мав спортивний автомобіль, тому не кожна СТО могла обслугувати його належним чином.
“Його товариш у Донецьку порадив спробувати забрати автомобіль, бо в місті на той момент змінювалася влада. Для цього йому потрібно було приїхати і написати заяву, яку їхні органи мають розглянути протягом 30 днів. Спробувати варто, а раптом пощастить і повернуть автівку”, – переповідає Катерина сподівання чоловіка.
Олександр МарченкоЦю заяву він залишив у секретаря так званого “МВС ДНР” у Донецьку і поїхав на КПП “Успенка”, але там без пояснення причини з боку “ДНР” Олександра Марченка затримав “прикордонник”. Він зачинив Олександра в кімнаті, попередньо забравши речі та телефон. Через дві години бойовики “МВС ДНР” у масках одягнули на чоловіка пакет, який перев’язали скотчем, і перевезли з “митного посту” в підвал невідомої будівлі.
Там з нього “вибивали” причину приїзду в “ДНР”.
Згодом Олександра перемістили в одиночну камеру без туалету та вікон. Його також змусили писати пояснення щодо кожного номеру в мобільному телефоні, намагалися вибити з нього зізнання в тому, де він “працює”: у розвідці, СБУ чи контррозвідці. Родичі чоловіка наполягають: він не має жодного стосунку до українських спецслужб.
Українська спецслужба повідомила ZMINA, що Олександра Марченко у них не працював і не працює.
9 січня Марченка вчергове допитали. А згодом у карцері підвісили кайданками за решітку так, що чоловік ледь торкався ногами підлоги. У такому стані він перебував добу. Через ці дії сьогодні Олександр має часткове оніміння лівої ноги та передпліччя.
10 січня чоловіка знову катували, погрожували відрізати пальці та викрасти членів його родини, якщо він не напише таке зізнання, яке треба бойовикам. Через тіло Олександра пропускали струм, попередньо обливши водою.
Оскільки чоловік думав, що ніхто не знає про його місцеперебування, він підписав “зізнання”. Після цього його змусили повторити свідчення на відеокамеру.
Родина Олександра протягом місяця шукала його через знайомих у Донецьку. Зрештою 9 січня 2019 року його мати вирушила до окупованого міста, щоб написати заяви про зникнення її сина в усі можливі “інстанції”.
У донецькій “прокуратурі” їй повідомили про арешт Олександра за підозрою в організованій злочинності, а також про те, що він перебуває в “МДБ ДНР”.
“У “ДНР” не було жодного зв’язку та зустрічей з ним. Мені лише сказали, що можна передавати передачі. Я це й робила раз на тиждень. Але, як пізніше Саша розповів, він їх не отримував. Йому дали лише одну передачу наприкінці затримання”, – розповідає Галина Марченко.
Бойовики продовжили Олександру арешт на 30 діб, але коли 18 лютого 2019 року його мати приїхала до “МДБ ДНР”, “оперативник” повідомив: син поїхав автобусом до Луганська.
Насправді, каже Галина, Олександра привезли до кордону “ДНР”:
“Дали одягнути ремінь та шнурки, сказали проходити митний контроль, де він повинен був сам пред’явити паспорт у присутності співробітника МДБ. Потім його передали співробітнику ФСБ, під керівництвом якого він сам пред’явив паспорт на російському кордоні. Після цього у нього знову відібрали документи і речі та повезли до Росії”.
Жовтневе СІЗО м. Краснодара
Бойовики передали Олександра Марченка ФСБ на кордоні з Росією в наручниках та з мішком на голові. Його перевезли в будівлю ФСБ у Краснодарі. Там чоловіку сказали, що він проходить свідком у кримінальній справі, а отже, має дати свідчення.
Під час першої зустрічі слідчий відмовився надати Олександру доступ до адвоката і повідомити рідних про його місцеперебування.
Увечері у відділку поліції на Марченка склали адміністративний протокол за нібито непокору представникам правоохоронних органів. У документі йдеться, що Олександр відмовився показати поліцейському свій паспорт. Суд присудив десять діб адмінарешту.
З допомогою інших затриманих Олександру вдалося надіслати повідомлення рідним. Він написав, що перебуває в Жовтневому СІЗО м. Краснодара в Росії.
Це було перше за два місяці повідомлення від чоловіка.
Мати Олександра вирушила до Краснодара, найняла адвоката і домоглася зустрічі із сином. Розповідає, що те, яким вона його побачила, вразило її. За два місяці Олександр схуд на 20 кілограмів.
Галина каже, що співробітники ФСБ погрожували чоловікові повернути його в “ДНР” та затримати її. Тож Олександр був змушений підписати чотири окремих документи зі свідченнями проти себе.
Після того як адмінарешт завершився, у спецприймачі Олександра вкотре побили “троє в цивільному” та “двоє у формі”.
“Вони його били і кричали йому, що він Бандера, – каже Катерина Марченко – Я, адвокат та представник громадської наглядової комісії чули під установою його крики про допомогу”.
Російські силовики звинуватили чоловіка в непокорі правоохоронцям та незаконній трудовій діяльності на території Росії. В протоколі про затримання правоохоронці вказали місце затримання – опорний пункт поліції.
Адвокату затриманого Денису Плужному вони розповіли, що відпустили Олександра на волю, але той “біг” та відмовився показати правоохоронцям свій паспорт.
“Чого б він біг по вулиці, якщо б його відпустили? Я з адвокатом чекала його під воротами ізолятора тимчасового тримання. Іншого виходу, окрім тих воріт, не було”, – дивується Галина Марченко.
2 березня за порушення міграційного режиму суд знову ув’язнив українця на 15 діб у Центрі утримання іноземців та оштрафував на 2 000 рублів.
Під час судового засідання Плужний клопотав про перегляд відеозаписів, які мали б показати, як “Марченко біг”. Суд відмовив у клопотанні. Апеляційна інстанція також не підтримала скаргу українця.
Олександра Марченка так і не видворили з Росії. Натомість йому оголосили підозру за ст. 12, ст. 30 та ст. 226.1 Кримінального кодексу Росії за намір перевести через російський кордон плати зенітно-ракетного комплексу.
У коментарі виданню ZMINA адвокат Денис Плужний заявив про політичну вмотивованість справи.
“З 1 травня в кримінальній справі я не побачив жодних доказів його провини. У ній немає ані свідків, ані доказів транзакції на суму в 130 тисяч доларів, що фігурує в провадженні”, – каже Денис Плужний.
З 1 травня Олександр Марченко перебуває в краснодарському СІЗО ФСБ №5. Рідні не мають з ним зв’язку. Їм також відмовляють у побаченні. Із 12 його листів вони отримали лише два.
У Слідчому комітеті відмовилися розслідувати заяву українця про катування на території незаконного збройного формування Донеччини.
“Вони кажуть: “А ви доведіть. Немає ж слідів від струму”. Слідчий каже матері, що це ж ваші українські бандерівці вашого бандерівця й катували в “ДНР”. Сперечатися немає сенсу”, – каже Катерина Марченко.
За її словами, раз на два тижні російський суд обирає для чоловіка запобіжний захід про утримання під вартою. Слідчі дії в Росії тривають.
“СБУ нас включила до списку утримуваних в “Л/ДНР”, але ж він знаходиться в Росії. Там цього не підтвердять, скажуть, що такої людини у них немає. Ми не можемо зрозуміти, хто займається списками по Росії. Ми звертались також до Офісу президента України, МЗС України, але в Україні немає єдиного органу, який би займався цим питанням”, – нарікає Катерина.
Мати заручника Кремля звернулася по допомогу до президента України. У своєму листі вона, зокрема, пише, що її син має щоденно отримувати ліки: через рак йому видалили щитоподібну залозу.
Адвокат Плужний запевняє: за словами слідчого, Олександр Марченко потрапив до списку на обмін. Та потім його ім’я викреслили, оскільки чоловіка не засудив російський суд.
