“Звільнити без умов і обмінів”: в Україні стартувала адвокаційна кампанія з визволення цивільних заручників
Цього тижня в Україні стартувала інформаційно-адвокаційна кампанія “Звільнити без умов і обмінів”, присвячена визволенню з російських в’язниць всіх українців, викрадених або затриманих на окупованих територіях. Захід, приурочений до початку кампанії, організував 28 лютого Центр громадянських свобод – український лауреат Нобелівської премії миру.
У ньому взяли участь експерти-правозахисники та колишні цивільні заручники Кремля. Більшість спікерів були одностайними у тому, що наразі викрадення українських цивільних є цілеспрямованою стратегією загарбників.
Фото: Центр громадянських свободЗа даними організаторів, наразі у РФ незаконно утримуються понад 2000 цивільних полонених.
Як зазначив експерт Центру громадянських свобод Михайло Савва, незаконне позбавлення волі беззбройних цивільних є одним з найпоширеніших воєнних злочинів, які скоює Росія в Україні. Ще одним злочином за Римським статутом Міжнародного кримінального суду є позбавлення затриманих права на справедливий суд.
“Ніякого суду взагалі немає. Тобто їх затримують без будь-яких судових рішень. Навіть після піврічного утримання під вартою жодних судових рішень про продовження терміну ув’язнення теж немає. Людей просто позбавляють волі”, – наголосив Савва.
Третій воєнний злочин, за словами експерта, – це тортури та жорстоке поводження. Під час полону людей піддають різноманітним тортурам: випалюють татуювання, б’ють током, піддають “прийомці” (щойно прибулих ув’язнених проганяють через шеренгу наглядачів, які б’ють їх кийками та шокерами. – Ред.) та застосовують різні форми фізичного насилля.
ЦГС має намір довести, що Росія вчиняє воєнний злочин, беручи цивільних людей в заручники (тобто незаконно утримують у неволі, а потім намагаються обміняти на військових). Російських адвокатів, з якими вони співпрацюють, до них не пускають. У цих людей немає жодного юридичного статусу.
“Наразі вже зафіксовано більш ніж 60 тисяч епізодів, які є воєнними злочинами. Жодний міжнародний суд не може таку кількість справ “перетравити”, тому їх опрацьовує українська правова система. Їй, звісно, у цьому допомагають міжнародні судові організації. Це такий гібридний підхід. Є ще ідея міжнародного трибуналу, але тоді вище російське керівництво не матиме імунітету”, – пояснив Савва.
Керівниця проєкту Prisoners Voice Наталія Ящук розповіла, що їхня організація зафіксувала 945 випадків насильницьких зникнень цивільних. З них вдалося звільнити 302 людини, частина з яких досі проживає на окупованій території.
“Сотні повідомлень про зникнення цивільних ми почали отримувати з Київської області. Когось з них вбили окупанти, а комусь пощастило вижити. Нещодавно ми дізнались про знайдення тіл двох людей, яких ми розшукували 11 місяців. Їх вже ідентифікували“, – сказала Іщук.
Вона також порадила родинам, у яких зникли рідні, дотримуватись такого порядку дій: написати заяву про зникнення до поліції, зателефонувати до Міжнародного комітету Червоного Хреста та повідомити в Національне інформаційне бюро та Координаційний штаб.
Експертка координаційної групи відділу забезпечення Генштабу і Міноборони Ірина Баданова підняла проблему ненадання медичної допомоги українським полоненим, серед яких є літні та хворі люди:
“Ми маємо кілька випадків, коли людина після побиття тяжко хворіє, але її не повертають“.
Друга проблема, на яку Ірина звернула увагу у своєму виступі, стосувалася приховування Росією місць утримування цивільних полонених:
“Кожен українець має знати, де і скільки наших заручників знаходиться у російських в’язницях. Світова спільнота має зрозуміти, який жах тут коїться“.
Фото: Центр громадянських свободІгор Козловський, історик з Донеччини та колишній бранець Кремля, поділився спогадами про своє 700-денне перебування у полоні. Шок та втрата надії – так він охарактеризував два етапи свого ув’язнення, через які йому довелося пройти:
“Коли мені перебили ноги, навіть знеболюючого ніхто не дав. Для них (деенерівців) процес катування був насолодою. Вони сподівались, що я не встану і буду перед ними плазувати. Для них важливо було зламати твою внутрішню силу та гідність, а твоє тіло було лише інструментом. А коли ти підіймаєшся та йдеш, для них це — справжній вирок“.
Важким випробуванням для Ігоря стали повна ізоляція та відсутність будь-якої інформації ззовні.
Інший бранець Кремля, якого Україні вдалось звільнити, Володимир Балух, розповів, як на початку свого ув’язнення перебував у тимчасовій камері на 12 осіб, де разом з ним знаходилось ще 37 людей. Балух на власні очі бачив, як окупанти виносили з кімнати для допитів бездиханне тіло директора феодосійського дитячого табору. За його словами, вони це зробили навмисно, щоб нажахати його та інших ув’язнених, а також дати їм зрозуміти, що вони ніхто й ніщо.
“Вони вмикають російський гімн, і ти під камерами маєш стояти й співати. Це дуже важко, коли ти зі звичайного життя потрапляєш за ґрати. Поступово ти приходиш до усвідомлення, що російська тюремна система так побудована, щоб поховати людину в людині. Щоб людина жила виключно рефлексами”, – поділився колишній в’язень.
Балух також згадав про українського активіста Олега Приходька (64 роки), якого досі утримують в російській колонії у Владимирській області. Зокрема, він розповів, що у своїх листах той запитував, чи про нього ще хтось пам’ятає в Україні.
Організатори не оминули тему кримських політв’язнів. За даними Кримського ресурсного центру, з 2017 року в окупованому Криму зафіксовано 7911 порушень основних прав людини, з яких 5613 було скоєно проти представників кримськотатарського народу. Кримських татар переслідують за релігійною та національною ознаками та за проукраїнську позицію (небажання позбуватися українських паспортів).
Присутнім на заході продемонстрували відеозвернення відомого кримськотатарського актора та режисера Ахтема Сейтаблаєва. У ньому він, зокрема, сказав:
“Я переконаний, що саме культура є найдієвішим запобіжником від того, щоб ніколи і ні з ким не повторилось таке жахіття, яке відбулося в Бучі, Гостомелі та Ірпені“.
Під час проведення заходу відбулося відкриття виставки “В’язні сумління”, яку представила мисткиня Катя Сита. У своїй промові вона зазначила, що цим проєктом вона хоче посприяти звільненню з полону всіх українських активістів та правозахисників.
Фото: Центр громадянських свобод
Фото: Центр громадянських свободГостям також показали документальний фільм Анни Трушової “Голос Вікторії – щоденник викраденої вчительки”. У стрічці розповідається історія затримання, полону та звільнення вчительки математики з Броварів Вікторії Андруші. Окупанти звинуватили її у тому, що вона нібито здавала їхні позиції ЗСУ. Вікторію тримали в полоні з 25 березня по 29 вересня 2022 року.
В СІЗО Курської області Вікторії довелося пройти “прийомку”, яку зазвичай застосовували до чоловіків. Там їй постійно погрожували та навіть казали, що спалять живцем. Під час допитів вона часто втрачала свідомість, але росіяни на це не зневажали, звинувачуючи її у поганій акторській грі.
Фото: Центр громадянських свободНаприкінці заходу з’явились головні гості – Вікторія Андруша та українська співачка Руслана. Остання розповіла про свій досвід обміну військовополоненими:
“На початку повномасштабної війни голова ЦГС Олександра Матвійчук надіслала мені інформацію про розстріляних росіянами активістів для роликів, які ми показуємо по всьому світу. Я пам’ятаю, що під час обміну військовополонених мені один сепар сказав, щоб я опустила очі, бо він може в мене вистрелити. А я сказала, що я на своїй землі і не збираюсь цього робити. Вони слабкі, а ми сильні“.
