Справа активіста Михайлика: слідство на затяжній паузі
Минув рівно рік з того дня, як у німецькій клініці в Мюнхені прооперували одеського громадського діяча Олега Михайлика, на якого у вересні 2018-го був вчинений замах.
Проте ключовий речовий доказ – куля, яку дістали лікарі з легені потерпілого, досі перебуває в Німеччині.
Ще на початку літа через відсутність цього доказу одеська поліція призупинила слідство. Адже, якщо через рік після злочину справу не розслідувати, її, відповідно до вимог закону, довелось би закрити.
ZMINA спробувала розібратися, чому Німеччина досі не повернула кулю та чому слідство “зависло” на паузі.
Підозрювані в замаху на вбивство – на волі
Нагадаємо, у Михайлика стріляли 22 вересня просто в центрі Одеси неподалік будівлі обласного управління поліції. Цей злочин за резонансом, зокрема міжнародним, та нахабністю рівнозначний нападу в Херсоні на активістку та керівницю справами міськвиконкому Катерину Гандзюк.
На щастя, Михайлику після перенесеної клінічної смерті вдалося вижити. Одеські лікарі його врятували, але от українські правоохоронці виявилися не в змозі виконати свою роботу – провести розслідування замаху.
Тоді як у справі Гандзюк бодай уже є вироки суду щодо виконавців нападу, хоч і дуже лояльні, то тут – ніхто не покараний узагалі.
Усі троє підозрюваних у виконанні замаху на Михайлика перебувають на волі.
Одного відпустили навіть без особистого зобов’язання після двох місяців арешту, посилаючись на першу групу інвалідності.
Двох інших у червні 2019-го відправили під домашній арешт. Хоча такому лояльному запобіжному заходу здивувався навіть адвокат підозрюваних.
“Справа сиплеться. Тобто навіть щодо осіб, яких підозрюють у скоєнні особливо тяжкого злочину, де можливе лише тримання під вартою без альтернативи внесення застави…” – прокоментував тоді “Слідству.Інфо” адвокат підозрюваних Володимир Поярков.
Ще перед звільненням один з підозрюваних вчинив спробу суїциду. За словами його адвоката, той зірвався через затягування розгляду справи в суді, де б урешті розглянули докази, які можуть довести, що на момент скоєння злочину підозрюваний був в іншому місці.
Сам Михайлик теж не вірить, що стріляли в нього саме ці особи, які раніше проходили в справі про розбій. На його думку, тут працював професійний кілер, який чітко прицілився. Але лише через перешкоду у вигляді кавуна в руках жертви кілер, на переконання Михайлика, змінив намір стріляти в голову (яку прикривав кавун) і цілився в серце. Проте куля, пройшовши в тіло, змінила траєкторію руху і застрягла за кілька сантиметрів від серця.
Потерпілий переконаний, що затримали цих трьох громадян Грузії за кілька днів після нападу про людське око, оскільки на той момент замах спричинив резонанс і низку заяв від міжнародних організацій та дипломатичних установ. А сам президент Порошенко з борту літака на шляху до свого міжнародного візиту навіть зателефонував лікареві реанімації після жорсткої заяви Посольства США.
Постріл – як з гвинтівки, але серед доказів – пістолет
Наприкінці 2018 року справу Михайлика передали з Одеси до Головного слідчого управління Нацполіції в Києві. Проте через пів року справу повернули назад в Одеську поліцію, не довівши розслідування до якогось відчутного результату.
Одеські активісти, які пережили у 2017–2018 роках напади на себе, неодноразово заявляли про ймовірну причетність до цих злочинів саме місцевої поліції. А також про свідомий саботаж розслідування з боку поліції на догоду управителям міста, які, на думку потерпілих, причетні до замовлення переслідувань осіб, що активно виступають проти корупційних схем в одеській владі.
“Справу знов передали з Києва до Одеси, щоб зняти із себе всю відповідальність за провал і просто її “злити”, – відреагував тоді на повернення слідства в Одесу Михайлик.
За ці пів року, поки справа перебувала в Києві, слідчі так і не змогли довести підозру трьом громадянам Грузії в обвинуваченні, щоб передати справу до суду.
Водночас урешті після особистої зустрічі з тодішнім генпрокурором вдалося провести перший слідчий експеримент. У результаті лише зросли аргументи на користь невинуватості офіційних підозрюваних.
Адже слідчим експериментом, зокрема, встановлено, що стріляли в Михайлика з відстані в щонайменше два десятки метрів. Також стало відомо, що, найімовірніше, в жертву стріляли з гвинтівки із глушником, цілячись у силует, який швидко рухався. А зробити такий постріл із такою точністю з пістолета вкрай складно, тим паче непрофесійним кілерам.
“Стріляли не менш ніж за 20 метрів і не більш ніж за 45 метрів. Кут пострілу був фактично паралельний горизонтальному, відстань від землі – 1,35–1,50 метра, що свідчить про те, що стріляли з вікна автомобіля із гвинтівки з глушником, оскільки пострілу не було чути. Адже з такого пістолета на таку відстань і так точно потрапити дуже важко. Тому нам дали фальшивих підозрюваних, щоб призначити винних”, – прокоментував після ознайомлення з експертизою адвокат Михайлика Вадим Оксюта.
Револьвер, знайдений у квартирі одного з підозрюваних на прасувальній дошці під жіночою білизною, фігурує в справі Михайлика як доказ їхньої причетності до замаху.
Згідно з текстом підозри, троє громадян Грузії за три місяці до нападу на Михайлика з цього ж револьвера влаштували стрілянину біля одеського кафе. Варто зауважити, що справа зі стріляниною за участю вищезгаданих підозрюваних громадян Грузії теж не дійшла до суду, тобто її одеські слідчі не змогли розслідувати до кінця.
Куля, яку дістали з легені Михайлика, мала б значно допомогти слідству в розкритті злочину і пошуку конкретної зброї відповідно до калібру кулі.
Проте вже рік цей ключовий речовий доказ перебуває в Німеччині.
“Без наявності зазначеного речового доказу – предмета, схожого на кулю, – неможливе проведення всіх необхідних судових експертиз, без висновків яких завершити судове розслідування та прийняти остаточне законне рішення в даному кримінальному провадженні неможливо”, – йдеться в ухвалі слідчого про призупинення слідства.
“Лише чекають на запит з України”
У цій же постанові уточнюється, що запит про надання міжнародної правової допомоги до міністерства юстиції Німеччини, зокрема і про передання до України кулі, не виконано в повному обсязі.
Мовляв, німці не реагують на запити з Києва про передання речового доказу.
Центр прав людини ZMINA звернувся із запитом до Посольства Німеччини, щоб там прокоментували цю дивну ситуацію.
Проте в посольстві відповіли, що не можуть коментувати ситуацію, оскільки “наразі триває розслідування”.
Водночас, за словами Михайлика, ніхто в Німеччині не мав і не має наміру спеціально утримувати кулю в себе.
Навіть більше, у Німеччині в криміналістичному центрі “Munich Forensic Institute” за фінансування німецького уряду навіть провели первинну експертизу кулі і ці всі документи теж готові передати до України.
“Я підтримую контакти з німецькою стороною. За моєю інформацією, банально Генпрокуратура ніяк не може зробити правильний запит у німецьку прокуратуру, щоб кулю та експертизу передали за всіма процесуальними вимогами. Тоді як там усе давно готово. Лише чекають на запит з України, оформлений згідно з міжнародними стандартами”, – розповів Михайлик.
Центр прав людини ZMINA звертався із запитом і до Нацполіції України, і до Генпрокуратури. У запиті просили уточнити більш детально причину відсутності кулі в Україні та скільки запитів ГПУ надсилала до Німеччини, щоб урешті отримати цей речовий доказ.
Відповіді від обох відомств надійшли майже тотожні. Їхня суть – не можемо розголошувати матеріали досудового розслідування.
Олег Михайлик разом з адвокатом самі намагалися дізнатися, чи були такі запити до Німеччини взагалі і які саме. Для цього хотіли отримати доступ до матеріалів справи. Проте за пів року зробити їм цього не вдалося попри численні спроби.
Політична воля, якої не було, так і не з’явилась
Олег Михайлик мав великі сподівання, що зі зміною керівництва Генпрокуратури розслідування замаху на нього пожвавиться. Особливо після своєї пресконференції в Києві із закликом до президента Володимира Зеленського та особистої телефонної розмови із заступником генпрокурора Віктором Чумаком.
Попередньому генпрокуророві потерпілий не вірив після особистої зустрічі з Юрієм Луценком у листопаді 2018 року.
“Його не цікавило розслідування, а хвилювали якісь політичні мотиви і як завалити цю справу. Перше запитання під час нашої зустрічі до мене було, чи збираюсь я балотуватися на міського голову Одеси. Мовляв, йому про це повідомляють джерела.
Водночас він мені сказав, що мер Одеси Труханов – бандит і має сидіти в тюрмі й, дійсно, може, має стосунок до замаху на мене, але що в них немає достатньо доказів для відкриття провадження проти Труханова.
Також запевняв, що слідство навіть має записи телефонних розмов одного з підозрюваних у замаху з Галантерником (його називають сірим кардиналом Одеси. – Ред.), де вони обговорюють замах на мене. Тому в Луценка, за його словами, не було жодних сумнівів щодо причетності підозрюваних грузинів. І що? Де ті записи?” – обурювався Михайлик на пресконференції влітку 2019-го.
Активіст тоді також розповідав, що Луценко наполегливо переконував його дістати кулю з легені у військовому шпиталі в Києві, а не їхати до Мюнхена, де німецький уряд пообіцяв повністю профінансувати операцію та навіть експертизу кулі.
Хоча перед тим Михайлик заявляв, що оперуватися за кордоном для нього принципово – щоб уникнути підміни тут кулі, яка є ключовим речовим доказом.
Додаткові сумніви щодо незацікавленості українських правоохоронців в об’єктивному слідстві в Михайлика з’явилися і після вимушеного перенесення операції до Мюнхена. Сталося це, оскільки Генпрокуратура не відправила до Німеччини міжнародно-правового запиту, необхідного для дотримання законних процедур, щоб долучити кулю до матеріалів справи.
Після зміни президента і генпрокурора Михайлик особисто звертався до Володимира Зеленського із закликом узяти під особистий контроль розслідування низки нападів на одеських активістів.
“Ми не просимо багато, а говоримо про те, що єдиний спосіб розслідування – це передати всі справи хоча б щодо Одеси до СБУ, об’єднати їх в одну, трактуючи їх як терористичний акт або створення організованого злочинного угруповання”, – заявляв Михайлик.
Спільно з Українською Гельсінською спілкою з прав людини активіст подав позов до ЄСПЛ “проти тих, хто фактично нічого не хоче робити або вже продав цю справу”.
“Уже за нового керівництва Генпрокуратури виникла аналогічна ситуація з нерозумінням, що відбувається і чи відбувається взагалі. А саме нерозуміння з боку окремих посольств європейських країн, представники яких зі мною зв’язувалися за останні місяці”, – зауважив Михайлик у коментарі.
Нагадаємо, у 2018–2019 роках Одещина була одним з лідерів серед регіонів України щодо нападів та переслідування активістів. Замовників за жодним злочином слідство не назвало.
Під час медіамарафону президент Зеленський розповів, що просив міського голову Одеси Геннадія Труханова припинити переслідувати громадськість. Проте мер відповів, що хоч усі його і звинувачують у переслідуваннях, але доказів проти нього немає. Врешті Зеленський порадив незадоволеним просто обрати собі іншого голову на місцевих виборах.
Зрештою, коли вже за нової влади на посаді залишився той самий міністр внутрішніх справ, за якого з’явився “список Гандзюк” з переліком 55 нерозкритих до кінця нападів на активістів, то сподівання на ефективне слідство в Україні у багатьох кануло в Лету.
Мар’яна П’єцух, спеціально для УП
