Санкції для онлайн-медіа за порушення медійного закону: коли це штраф, а коли – повне блокування

Закон “Про медіа” вперше впроваджує для онлайн-медіа систему санкцій за поширення інформації та матеріалів, заборонених законом. Раніше притягнути до відповідальності навіть за очевидні і найсерйозніші порушення можна було лише конкретного автора, якщо його дії мали ознаки злочину. Cаме ж онлайн-видання могло і далі слугувати майданчиком для трансляції, наприклад, незаконних закликів до повалення влади чи заперечувати російське вторгнення. 

Одразу варто зауважити, що система заходів реагування на порушення з боку онлайн-медіа складна та містить багато змінних. З метою збалансувати свободу висловлювань та захист інших легітимних інтересів закон розділяє порушення на різні види, залежно від їх серйозності, з відповідною градацією застосування штрафів та інших санкцій. Так зване “меню” порушень, на які реагуватиме Національна рада, визначено у статті 112 Закону. Як і для інших медіа, вони поділяються на незначні, значні та грубі порушення, відображаючи відповідні контентні обмеження. Детальніше про них ми писали у одному із наших попередніх матеріалів.

Закон також впроваджує дві паралельні системи заходів реагування – для зареєстрованих онлайн-медіа та для незареєстрованих. З огляду на додаткові обов’язки та вищу прозорість зареєстрованих суб’єктів у сфері онлайн-медіа законодавець пропонує для них більш ліберальну систему санкцій. 

Про те, у яких випадках до медіа застосовуватимуть штрафи, а в яких можуть повністю закрити доступ до онлайн-медіа, читайте в черговій статті із серії публікацій про ключові положення Закону “Про медіа” від експертів Лабораторії цифрової безпеки.

Виконуй або плати: припис та штраф як основні заходи реагування

Припис та штраф – основні заходи реагування, які може застосовувати Національна рада у відповідь на порушення з боку як зареєстрованих, так і незареєстрованих суб’єктів у сфері онлайн-медіа. 

Приписи містять застереження щодо недопущення аналогічного порушення в майбутньому або ж вимогу про припинення триваючого порушення із зазначенням строку на виконання припису. Припис не застосовується за грубі порушення: у цьому випадку Національна рада одразу застосовує штраф. У разі вчинення незначного або значного порушення вперше до суб’єкта одразу застосовується припис і лише, якщо таких приписів збереться кілька за місяць, вимоги першого припису не будуть виконані або ж відбудеться повторне порушення протягом одного місяця, Національна рада може призначити штраф в межах розмірів, визначених законом.

Розміри штрафів залежать від типу допущеного порушення:

• за грубі порушення – 10–15 мінімальних заробітних плат ( 67–100,5 тис. грн);
• за значні порушення/сукупність незначних порушень – 5–10 мінімальних заробітних плат ( 33,5 – 67 тис. грн).

При визначенні штрафу, що має бути сплачений у конкретному випадку, Національна рада повинна враховувати вид онлайн-медіа та розмір його аудиторії, а також інші обставини, що впливають на рівень суспільної небезпеки вчиненого порушення.  Відповідне обґрунтування регулятор має належно відобразити у своєму рішенні. Закон “Про медіа” встановлює підвищені (подвійні) штрафи у випадках повторних порушень, якщо на суб’єкта вже накладали штраф до цього. 

У відповідності до європейських стандартів Національна рада має забезпечувати пропорційність накладених штрафів, які не повинні призводити до банкрутства медіа чи його закриття. Інакше страх застосування надмірних санкцій може спричинити “охолоджувальний ефект” або самоцензуру в медіа.

Якщо ж приписи та штрафи не є достатніми аргументами для системних порушників, Національна рада може задіювати більш серйозні заходи реагування – скасування реєстрації або ж тимчасову чи повну заборону поширення онлайн-медіа в Україні. Детальніше порядок застосування заходів реагування на порушення медійного законодавства наведено в таблиці нижче. 

Порядок застосування заходів реагування на порушення

Що означає скасування реєстрації онлайн-медіа?

Національна рада приймає рішення про скасування реєстрації онлайн-медіа у випадку вчинення значного порушення, якщо впродовж одного місяця до суб’єкта вже було застосовано п’ять штрафів, рішення про які не було скасовано (наприклад, в результаті судового оскарження). 

На відміну від наслідків для інших суб’єктів у сфері медіа, цей захід не тягне за собою примусового припинення діяльності онлайн-медіа, а лише означає зміну його статусу (із зареєстрованого на незареєстрований) з відповідним позбавленням прав, що гарантуються лише зареєстрованим суб’єктам (наприклад, участь в співрегулюванні) та застосуванням в подальшому менш гнучкої системи санкцій.  

Водночас суб’єкт, чию реєстрацію було скасовано, може подати повторну заяву про реєстрацію вже через рік після застосування цього заходу реагування. Звісно, якщо до того часу не продовжить системно порушувати вимоги закону, що може призвести до заборони поширення онлайн-медіа в Україні.

Заборона поширення онлайн-медіа: підстави та порядок блокування

Закон передбачає два види заборони поширення онлайн-медіа в Україні: 

• тимчасова заборона, що застосовується за рішенням Національної ради до незареєстрованих суб’єктів, та
• повна заборона, яка застосовується за рішенням суду, крім випадків анонімних медіа, про які ми згадаємо далі.

Тимчасова заборона поширення онлайн-медіа в Україні застосовується лише до незареєстрованих суб’єктів та виключно за вчинення протягом одного місяця понад п’ять значних порушень, що може свідчити про системну протиправну діяльність. Строк обмеження становить 14 днів. Рішення про тимчасову заборону ухвалює Національна рада самостійно, але суб’єкт може оскаржити таке рішення до суду у разі незгоди.

Заборона поширення онлайн-медіа в Україні реалізуватиметься шляхом обмеження доступу до відповідного вебсайту онлайн-медіа, яке здійснюватимуть інтернет-провайдери. Для цього Національна рада співпрацюватиме з НКЕК (регулятором електронних комунікаційний послуг).

Варто наголосити, що будь-які заходи держави, спрямовані на обмеження доступу до вебсайтів чи інформації, мають відповідати статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Європейська конвенція), тобто спрямовуватись на досягнення легітимних цілей (наприклад, захист національної безпеки), бути законними та необхідними в демократичному суспільстві. 

Європейський суд з прав людини у своїй практиці серед іншого звертає увагу на важливість вмотивованості рішень про застосування обмежень, забезпечення чіткості категорій протиправного контенту, за поширення якого медіа може бути заблокованим, та оцінки можливості застосування менш серйозних заходів. Крім цього, державні органи повинні вчасно та належно інформувати суспільство про застосовані обмеження, зокрема підстави та обґрунтування вжитих заходів, а також гарантувати право оскаржити заборону до суду.

Усі перелічені європейські стандарти втілені в підході до заборони поширення онлайн-медіа в Україні. Блокування застосовуватиметься виключно у разі грубих порушень, які вчиняються систематично. Рішення про обмеження прийматиме суд з можливістю його наступного оскарження. Процедура застосування санкції передбачає постійну комунікацію між регулятором та відповідним суб’єктом у сфері онлайн-медіа, який має право подавати свої коментарі про наявність чи відсутність порушення. 

Анонімність не дорівнює імунітету

Інтернет-середовище створює багато можливостей для анонімної діяльності та уникнення відповідальності за незаконні дії. Зважаючи на це, закон не залишає поза увагою випадки, коли порушення допускаються незареєстрованими онлайн-медіа, які контролюють невідомі особи.

Особа суб’єкта у сфері онлайн-медіа вважається такою, що неможливо встановити, у разі сукупності таких умов:

• відсутність інформації про суб’єкта у сфері онлайн-медіа на вебсайті онлайн-медіа;
• відсутність інформації про особу реєстранта доменного імені у відкритому доступі;
• неодержання інформації про особу реєстранта доменного імені на запит Національної ради до реєстратора доменного імені;
• неодержання інформації про власника вебсайту онлайн-медіа від реєстранта доменного імені.

За будь-яке незначне, значне чи грубе порушення, вчинене невстановленим суб’єктом, Національна рада виносить припис з вимогами усунути порушення закону (відповідне рішення публікується на офіційному вебсайті регулятора). Якщо протягом одного місяця невиконаних приписів назбирається два за грубі або три за інші види порушень – це може стати підставою для заборони поширення такого онлайн-медіа, тобто обмеження доступу до відповідного вебсайту.

“Пільговий” період

Повноцінно норми про відповідальність суб’єктів у сфері онлайн-медіа запрацюють лише з 31 березня 2024 року. До того часу Національна рада може лише виносити приписи з вимогами усунути порушення закону, але не має повноважень накладати штрафи чи ініціювати обмеження доступу до онлайн-медіа. Такий підхід пов’язаний з необхідністю дати час для адаптації онлайн-медіа до нових вимог регулювання, а також для запуску механізмів співрегулювання, які сприятимуть кращому виконанню вимог закону та додатково захищатимуть медіа від надмірного втручання.

Проте особливий режим не стосується низки грубих порушень, пов’язаних з російською агресією, щодо яких регулятор отримав повноваження застосовувати весь спектр санкцій одразу з набранням чинності закону. Ідеться, зокрема, про такі порушення як:

• поширення інформації, що містить пропаганду російського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, а також символіку воєнного вторгнення російського тоталітарного режиму, крім випадків, передбачених Законом України “Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну”;
• поширення інформації, що висвітлює збройну агресію проти України як внутрішній конфлікт, громадянський конфлікт чи громадянську війну, якщо наслідком цього є заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності, розпалювання ворожнечі чи ненависті;
• поширення недостовірних матеріалів щодо збройної агресії та діянь держави-агресора (держави-окупанта), її посадових осіб, осіб та організацій, що контролюються державою-агресором (державою-окупантом), у разі якщо наслідком цього є заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності, розпалювання ворожнечі чи ненависті.

Водночас суб’єкти у сфері онлайн-медіа у будь-якому разі не можуть бути притягнені до відповідальності за порушення вимог Закону “Про медіа”, якщо інформація, що є предметом порушення, була поширена ними до набрання чинності законом. Тобто за архівні публікації, які досі є доступними на сайті онлайн-медіа, але були оприлюднені до набрання чинності законом, штрафи або блокування ресурсів не можуть застосовуватись.

Резюме

Медійний закон впроваджує складну систему заходів реагування на порушення з боку онлайн-медіа. Водночас саме такий багатогранний підхід дозволяє гнучко реагувати на можливі порушення і застосовувати найбільш обмежуючі заходи, як-то, заборону поширення онлайн-медіа, виключно у відповідь на систематичні зловживання та до суб’єктів, які попри формальний статус “медіа”, насправді мають на меті не забезпечення права суспільства на точну та правдиву інформацію, а інші корисливі чи протизаконні цілі.

Віта Володовська, голова Лабораторії цифрової безпеки