“За один день”: як правозахисники пропонують реєструвати народження і смерті на окупованих територіях

Ще у 2018 році уряд України ухвалив закон, який дозволяє державним органам брати до уваги свідоцтва про народження чи смерті, видані на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Утім, через відсутність політичної волі Міністерства юстиції, кажуть правозахисники, адміністративну процедуру й досі не запровадили. Тож для отримання документів мешканці ТОТ вимушені звертатися до суду. 

Водночас на розгляді Кабінету Міністрів України перебуває законопроєкт, розроблений представниками Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та громадських організацій. У ньому детально прописано механізм позасудової процедури визнання фактів народження та смерті на окупованих територіях. 

Розповідаємо про те, якою автори бачать процедуру.

Ешлі Ґілбертсон

За даними правозахисників, не більш ніж 37% дітей, народжених на тимчасово окупованих територіях Донбасу, і тільки 13,5% народжених у Криму після 2014 року мають свідоцтво про народження українського зразка. 

За словами Альони Луньової, менеджерки з адвокації Центру прав людини ZMINA й однієї з авторок законопроєкту, відсутність у дітей, народжених на ТОТ, офіційних документів ускладнює для них доступ до державних послуг, соціального захисту й медичної допомоги. 

Навіть питання виїзду з окупованих територій з документами, які не визнає Україна, є проблематичним. Крім того, ті діти, які народилися на окупованих територіях Донбасу і не отримали свідоцтва про народження українського зразка, ризикують не мати громадянства взагалі. 

“Такий низький відсоток дітей, які отримали українські свідоцтва про народження, є, зокрема, наслідком чинної судової процедури, що її мають пройти родичі дітей, аби отримати документ, – пояснює Луньова. – Попри те що судова процедура в справах цієї категорії вважається спрощеною, вона все одно спричиняє значні фінансові та часові витрати. У середньому судова процедура триває від трьох до десяти днів, подекуди – місяць”. 

Водночас адміністративної процедури, хоча минуло вже два роки після ухвалення відповідного закону, досі не створено. Тобто для того, щоб отримати документи про народження або смерть, мешканці окупованих територій вимушені спочатку виїжджати на вільну територію, потім звертатися до органу реєстрації цивільного стану, той має відмовити, з відмовою заявнику треба піти до юриста, юрист має скласти заяву до суду, в певних ситуаціях сплатити судовий збір, потім заявнику варто почекати, отримати рішення, аби зрештою повернутися до РАЦСу за свідоцтвом. 

У Міністерстві юстиції відсутність позасудової процедури пояснюють тим, що норма ухваленого у 2018 році закону чітко не визначає, які документи слід вважати такими, що підтверджують факт народження або смерті на ТОТ.

Водночас, додають у міністерстві, за Законом України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” означені документи видають на підставі чітко визначеної форми в закладах охорони здоров’я з визначеного переліку.  

“Враховуючи ризики невизначеності документів, що підтверджують факт народження або смерті, виданих нелегітимними закладами та установами, та майбутні наслідки такої реєстрації, органи РАЦС не проводять державну реєстрацію на підставі таких документів”, – йдеться у відповіді Міністерства на інформаційний запит видання ZMINA.  

Фактично, зауважує Луньова, у Мін’юсті бояться можливої відповідальності для співробітників РАЦСів, оскільки вони муситимуть ухвалювати рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації факту народження або смерті на підставі документів, виданих окупаційними органами влади.

“З початку запровадження спрощеної судової процедури у 2016 році суди ухвалили понад 100 тисяч рішень про встановлення фактів народження або смерті на окупованих територіях. Це величезне навантаження на судову систему, бо насправді суди виносять свої рішення на підставі документів з окупованих територій, які подають заявники. Власне, суди підміняють собою роботу РАЦСів. А мали б вирішувати тільки ті справи, які є складними та неоднозначними”, – каже експертка. 

Водночас розроблений правозахисниками проєкт закону, каже Луньова, передбачає, що заявник звертатиметься безпосередньо до органів РАЦС на підконтрольній уряду України території, надаватиме документи, видані на ТОТ, і вже наступного дня отримуватиме на основі цього свідоцтво державного зразка. 

Тож запровадження адмінпроцедури, за словами експертки, не тільки заохотить українців на окупованих територіях отримувати документи, а й зменшить навантаження на суди.   

Автори законопроєкту наголошують, що позасудовий механізм має працювати й для мешканців тимчасово окупованого Росією півострова. Для цього доведеться внести зміни до закону про Крим – норму, аналогічну тій, що вже є в законі про реінтеграцію Донбасу.  

Крім того, у документі пропонують скасувати адміністративну відповідальність за несвоєчасну реєстрацію дитини, народженої на окупованих територіях, – наразі батьки мають зробити це протягом місяця. 

Якщо йдеться про реєстрацію народження, пропонується, що до будь-якого органу РАЦС на контрольованій території України зможуть звертатися батьки або один із батьків дитини. У разі реєстрації смерті – родичі або їхні представники. Сам строк для звернення хочуть зробити необмеженим. 

Для того аби зареєструвати народження або смерть, слід буде подати паспорт громадянина України, закордонний паспорт чи паспортний документ іноземця (особи без громадянства) та документ, що підтверджує законність перебування заявника на території України. Також варто долучити заяву про державну реєстрацію народження або смерті фізичної особи й документи, що підтверджують факт народження або смерті фізичної особи на ТОТ, зокрема видані окупаційною адміністрацією Росії, будь-якими (також і медичними) установами, організаціями й закладами на ТОТ. 

Розробники законопроєкту наголошують, що органи РАЦС лише враховуватимуть відомості, наведені в доданих заявником документах, а не визнаватимуть їх. 

Сам по собі документ окупаційної адміністрації не має юридичної сили на території України і не може підтверджувати факт народження або смерті, – зазначають автори законопроєкту. 

У документі пропонують, що обґрунтовану відмову в реєстрації заявник так само отримуватиме в день подання заяви.  

Підставою ж для відмови слугуватиме те, що документи подала неуповноважена особа або ж до заяви не додано документів, які підтверджують факт народження або смерті на ТОТ. Крім того, відмовити зможуть через недостатній для підтвердження обсяг відомостей у документах, долучених до заяви. 

Альона Луньова підсумовує, що створення спрощеної процедури є необхідним елементом державної політики, спрямованої на повернення людей і територій:

“Це важливо для деокупації та реінтеграції, бо наразі існує великий ризик, що після поновлення контролю над нині окупованими територіями виникне величезна кількість питань, пов’язаних із документами”.