Правовий лікбез для переселенців та… чиновників
“Є книжка Конституція, в якій написано, що держава зобов’язана нас захищати: гарантувати наше право на свободу пересування, житло, на охорону здоров’я, на роботу, на освіту…
Всі ці питання потрібно вирішувати тільки на законодавчому рівні. Якщо ми говоримо про правову країні, якщо у нас є прагнення до якихось європейських стандартам.
І вирішуватися не три роки … “
Переселенка
Наталія Чуйко, юрист і правозахисниця, сама приїхала з міста Горлівки Донецької області. Живе в Києві, винаймає квартиру, влаштувалася, за її словами, на конкурентоспроможну роботу.
“Мені треба вижити. Я буду шукати собі роботу, я буду умовляти роботодавця, що я класний працівник, я буду працювати і вдень і вночі … Перші півтора місяці плакала, коли приїхала. Мені було до того прикро, просто навіть не передати. Несподівано, ні сіло ні впало – витягнути із зони комфорту, і відправитися незрозуміло куди…“, – каже Наталя.
Незважаючи на те, що їй було дуже важко, дівчина намагається мислити позитивно. Зараз Наталя допомагає знайти грунт під ногами своїм землякам, які були змушені, як і вона, залишити все там (або втратити), щоб вчитися жити у нових умовах тут.
Хоча часто держава в особі армії чиновників веде майже справжню битву зі своїми громадянами, відмовляючи їм у наданні якісної інформації, оформленні статусу переселенців або адресної соціальної допомоги з формальних причин.
З якими труднощами стикаються переселенці і як їх вирішувати?
Абетка
Зареєструватися і отримати статус переселенця можна у обладміністрації, міській, селищній або сільській раді, куди ви прибули.
Спирайтеся на Постанову Кабміну №509 від 1 жовтня 2014 року. Документ, який вам видадуть, можливо, знадобиться при оформленні дітей у дитсадок чи школу, при відкритті банківського рахунку або інших послуг.
Шукайте місцеве (де ви зупинилися) УПСЗН – управління праці та соціального захисту населення.
Вам як переселенцю держава гарантувала щомісячну адресну допомогу Постановою Кабміну №505 від 1 жовтня 2014 року. Сума коливається від 442 гривень на одну людину (для працездатних осіб) до 884 гривень для пенсіонерів, людей з інвалідністю, дітей. Загальна сума допомоги на сім’ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім’ї і не може перевищувати 2400 гривень.
Райони проведення АТО. Це спірне питання, і наразі держава не готова його вирішувати. Ситуація дуже швидко змінюється.
Так, відповідно до першої статті закону “Про боротьбу з тероризмом“, райони проведення АТО визначаються виключно керівництвом антитерористичного центру при СБУ. І такий наказ є – кінцевий від 7 жовтня 2014 року. Згідно з цим наказом, Донецька і Луганська області є районами проведення АТО повністю – тобто всі населені пункти.
Також повний перелік міст і сіл зони АТО був визначений 30 жовтня 2014 року Кабміном у Розпорядженні №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”. Але поки готувалася стаття до друку, дане розпорядження скасували – не “прожило” і тижня.
Тому поки все ж слід спиратися на закон “Про боротьбу з тероризмом” і відслідковувати нові постанови Кабміну.
Порятунок переселенців – справа рук самих переселенців?
“Найперше, що нам потрібно всім – і переселенцям, і владі – це заспокоїтися. Я розумію, всі втомилися, все набридло. Ніхто не хоче про це зайвий раз турбуватися, особливо, якщо особисто тебе ці питання не стосуються.
Але правда життя в тому, що люди живуть в постійному стресі – дуже багато втрачено. І реально у багатьох просто немає грошей. Тому навіть ця невелика допомога – 400 або 800 гривень, – для когось може багато значити. Однак, звертаючись за допомогою в УПСЗН, багатьох просто футболять“, – говорить Наталія Чуйко.
Ситуація №1. “Попади до працівника УПСЗН на прийом”
Опинившись в новому місті, людині, яка хоче отримати статус переселенця, потрібно дізнатися точну адресу УПСЗН. В інтернеті можна знайти адреси і телефони, але графіків роботи немає. І, навіть якщо вам пощастило знайти графік – не факт, що він відповідає дійсності.
Як бути?
Спочатку зателефонуйте в обласній департамент соціального захисту і поцікавтеся у них, де розташоване і як працює районне УПСЗН. На сайті Мінсоцполітики можна уточнити телефони, знайти важливу інформацію, як діяти, якщо ти переселенець.
Не розібралися, не знайшли те, що шукали – телефонуйте на цілодобову безкоштовну “гарячу лінію“.
Ситуація №2. Не приймають документи
У держустановах чиновники часто змушують збирати непотрібні довідки.
Різні управління праці вимагають різні довідки, говорить Наталія Чуйко. Так, одне управління вимагає, що їм обов’язково потрібна довідка з ЖЕКу, що людина все-таки мешкає тут і зараз. Інші вимагають довідку з Бюро технічної інвентаризації (БТІ), що у того, хто звернувся за допомогою, немає іншої нерухомості, окрім як на окупованій території.
Треті вимагають довідки з МРЕВ (Центр надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів), чи є у тебе машина і скільки. Четверті починають вимагати всі оригінали документів, включаючи свідоцтво про шлюб, народження, трудові книжки…
“Відповідно, у людей цього немає … Хтось перебуває у трудових відносинах до сьогоднішнього дня, хоча вже давно не працює, але не має можливості забрати трудову книжку. Хтось їхав, захопивши з собою тільки паспорт. Не всі мали можливість ретельно збиратися. Хтось збирався під бомбами…“, – пояснює Наталя.
За словами правозахисниці, часто спекуляції з “додатковими довідками” виникають у Харківській, Донецькій, Луганській і частково Дніпропетровській областях.
Як бути?
В першу чергу, слід відновити документи. Як мінімум – паспорт, для дітей – свідоцтво про народження.
По-друге, просити відмову про надання вам статусу переселенця або адресної допомоги у письмовому вигляді. Ви маєте на нього право відповідно до 8-го пункту Постанови КМУ №509.
“Фактично, для того, щоб оформити допомогу, потрібен оригінал паспорту, який людина повинна надати, і на цій підставі отримати довідку. Ця процедура відбувається відразу: ти подаєш документи, щоб стати на облік, і одразу подаєш заяву, щоб отримати виплату.
Якщо людина у шлюбі, то за законом, звичайно, можуть попросити (але не вимагати!) копію свідоцтва про шлюб. Якщо це діти – то оригінали свідоцтва про народження. Також можуть попросити надати копії документів, зазначених вище. Ніяких інших документів вимагати не мають права“, – коментує Чуйко.
При відмові вам у наданні допомоги – пишіть заяву, в якій просіть (вимагайте/домагайтеся) письмової відмови у призначенні допомоги. Прослідкуйте, щоб вашу заяву прийняли і зареєстрували.
“Найголовніше, потрібно все вимагати у письмовому вигляді: відмова у взятті на облік, у призначенні допомоги і так далі. Хочете від мене додаткові довідки, щоб я принесла? Пишіть мені письмово, мовляв, управління вам призначить допомогу у випадку, якщо ви принесете ось такі довідочки“, – говорить Наталя, і додає, що дуже сумнівається, що таку письмову відповідь дадуть – швидше за все, призначать допомогу.
Навіть якщо таку відмову і напишуть, то його можна буде оскаржити у вищих органах або в суді. Також можна зателефонувати на “гарячу лінію” Мінсоцполітики і залишити вже “аргументовану” скаргу.
“Відповідно, чиновники будуть сильніше відчувати, що за свою некомпетентність можуть бути покарані. Найімовірніше, почнуть уважно читати ті документи, за якими вони працюють. Впевнена, це трохи спростить роботу“, – каже Наталя.
Ситуація №3. Соціальні виплати для матерів, пенсії, стипендії
Через тяганину з документами і оформленням частину грошей із соціальних виплат для матерів, які перебувають у відпустці за дитиною до 3-х років, втрачається.
“А про ті гроші, які були нараховані, але не виплачені, ніхто не знає – де вони. Держава не дає роз’яснення, як діяти у таких випадках.
Ми майже погодилися з тим, що не виплачується допомога у розмірі 130 гривень. Але ті мами, у яких дитині півроку-рік – і вони щомісячно отримували майже 900 гривень, втрачають від двох до п’яти тисяч через неоформлені документи за новим місцем проживання. А на сьогоднішній день для людини, яка багато втратила, ця сума суттєва“, – коментує Наталія.
Як бути?
Питання залишається відкритим. А так зване “рішення” держави поїхати в “свій” (за місцем реєстрації) УПСЗН і взяти довідку, що гроші не виплачено – варто переглянути.
Однак вимушеним переселенцям слід розуміти, що отримання соціальної допомоги за новим місцем проживання починається з моменту звернення в УПСЗН.
До слова, згідно зовсім свіжої Постанови Кабміну №595 від 7 листопада 2014 року, особам, переміщеним на контрольовану територію і взятим на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки, що підтверджує статус переселенця (Постанова КМУ №509) – пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установи), які здійснюють такі виплати.
Стипендії та допомога учням і студентам (курсантам), які навчаються за державним замовленням за денною формою навчання у навчальних закладах, які переміщені на контрольовану територію, – виплачуються відповідно до Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою КМУ від 12 липня 2004 року №882.
Ситуація №4. Працевлаштування та трудова книжка
Не стільки складно знайти роботу, скільки офіційно працевлаштуватися.
“Візьмемо держслужбовців. У кожному місті на Донбасі, в Луганській області працювали суди, податкові, інші держструктури. І якщо міліція “пішла” в батальйони і тепер служить під керівництвом української армії, то держслужбовці залишилися практично без роботи. Відповідно до закону, їм заборонено отримувати дохід від іншої діяльності, крім як за свою роботу. А перевестися на нове місце роботи – не завжди є вакансії“, – каже Наталя.
Багато хто навіть не знають, звільнені вони чи ні. Часто трапляється так, що підприємство просто зникло, а разом з ними – і документи. І якщо знайти роботу і домовитися про офіційне оформлення є якийсь шанс, то влаштуватися в Державну службу зайнятості – фактично нереально, розповідає Наталя.
Як бути?
“Я вважаю, що конкретне державне відомство має дбати про своїх працівників. Вони повинні самостійно прийняти рішення – як виводити трудові книжки, закривати посади або відкривати нові…“, – пропонує юрист.
По-друге, відкривати нову трудову книжку і оформлятися на роботу за сумісництвом. Нещодавно, 4 листопада 2014 року, набрали чинності зміни до Інструкції про порядок ведення трудових книжок, які дозволили роботодавцям на новому місці оформляти дублікат трудової книжки для працівників із зони АТО.
По-третє, державі слід подбати про створення нових робочих місць. Це частково зніме соціальну напругу. Наприклад, за часів Великої депресії уряд США розгорнув величезну програму з будівництва нових доріг: у людей з’явилася робота, а в країні – хороші дороги і покращена інфраструктура.
По-четверте, можливість людині працювати і заробляти дозволить згодом скасувати соціальні виплати.
Ситуація №5. Кому війна – кому мати рідна?
“У звільнені міста піде потік людей оформляти собі цю допомогу. Люди, які насправді на підконтрольній України території не живуть і в принципі робити цього не збиралися“, – каже Наталя.
Як бути?
Вже зараз державі слід подбати про те, щоб попереджати можливі маніпуляції.
“Можна було б погодитися з працівником УПСЗН про довідку з ЖЕКу, якби це не запускало нову бюрократичну машину. Формат таких довідок не затверджений, і якщо раптом це станеться – це не врятує ситуацію, але ще більше посилить корупцію.
За законом, я тільки в заяві вказую адресу, де я мешкаю. Але нічим це не підтверджується. Я розмовляла з держпрацівниками, вони запевняли, мовляв, моє місце проживання буде перевірятися. Але я в цьому дуже сумніваюся”, – каже Наталя.
За її словами, є чимало поселень, в яких люди живуть по п’ять-сім місяців. І ніхто з державних чиновників не переймається питанням – що за люди там живуть, яка їм потрібна допомога, чи ходять діти в школу.
“Навіть дільничний до них не заходить, не знайомиться. Це неправильно…” – коментує юрист.
Поважайте нас і не заважайте нам бути громадянами своєї країни
Велика кількість громадян України, які люблять свою країну, залишається на окупованих територіях і в зоні АТО, оскільки не мають можливості виїхати.
“Просто нікуди. Немає державних програм з розселення, допомагають фактично просто звичайні люди, чиї можливості не безмежні. На цей час держава хоче припинити всі соцвиплати пенсіонерам в зоні АТО.
З одного боку, начебто, справедливо – багато хто хотів жити в “народних республіках”. Але ж є й такі, хто не хотів, що робити їм? Виїжджати? Куди? Хто візьме на себе зобов’язання вивезти цих людей і розселити?” – говорить Наталя Чуйко.
Правозахисниця впевнена: якщо будуть ігноруватися проблеми переселенців, то, на жаль, це буде виливатися в нові проблеми для держави.
“Я розумію, що не можна вирішити все і відразу. Але іноді важливо просто не заважати людині бути громадянином. Для цього не обов’язково платити людям допомогу, купувати квартири або роздавати землі…” – коментує юрист.
Будьте відкриті – якщо людині потрібна інформація, надайте її.
“Поважайте мої права як людини і громадянина. Чи важко сказати: “Люди, ми вас любимо, поважаємо, ви у нас хороші, грошей у нас немає, але давайте жити дружньо і долати крок за кроком наші труднощі …” – переконана Наталія – громадянин України з Донецької області.
PS. Нещодавно Мережа правових приймалень Криму та Ініціатива Схід-СОС звернулися до Міністерства соціальної політики з приводу застосування постанов Кабміну №505 та 509. Правозахисники вимагають прибрати штучно створені бюрократичні бар’єри місцевими УПСЗН.
Автор дякує за допомогу в підготовці матеріалу Ініціативі Схід СОС і Мережа правових приймалень Криму, зокрема, правозахисниці Олені Луньовій.
Фото автора – Переселенці з Донецька в харківському дитячому таборі “Ромашка” (червень, 2014).
