Підводне каміння міжнародного правосуддя. Як домогтися справедливості для України

Українські правники намагаються скористатись усіма доступними механізмами міжнародного права, щоб оскаржити збройний напад РФ та притягнути до відповідальності винних.

Російські злочини в Україні розглядають, зокрема, Міжнародний кримінальний суд, Міжнародний суд ООН, Європейський суд з прав людини, Міжнародний арбітражний суд у Гаазі.

Судді МС ООН зобов’язали Росію негайно припинити військові дії в Україні. Прокурор МКС видав ордери на арешт Володимира Путіна та його уповноваженої з прав дітей Марії Львової-Бєлової.

Однак РФ ігнорує будь-які судові приписи, а міжнародній правовій спільноті бракує інструментів, щоб вплинути на країну-порушника.

Що заважає притягти до відповідальності винних у міжнародних злочинах сьогодні та як це може вплинути на завтра, обговорювали експерти з міжнародного права під час конференції “Crimea Global. Understanding Ukraine through the South”.

“Норми є, механізмів їхнього виконання не вистачає”

Сучасне міжнародне гуманітарне право сформувалося після Другої світової війни та встигло дати непогані результати, зазначає Антон Кориневич, посол МЗС України з особливих доручень, під час конференції. Це, наприклад, Женевські конвенції про захист жертв війни чи ратифікація певних договорів усіма країнами світу. 

Ба більше, у відповідь на подальші міжнародні злочини поставали трибунали та спеціальні міжнародні суди, як-от щодо колишньої Югославії, Руанди, Сьєрра-Леоне чи Камбоджі. 

Однак нині ця система не може повноцінно відреагувати на виклики сьогодення, додав посол. І один з найбільших викликів – встановлення справедливості. 

“Питання відповідальності та правосуддя щодо України – це справді виклик для світового правопорядку”, – наголосив Кориневич. 

Він зауважив, що Україна використовує різні міжнародні майданчики та шляхи для того, щоб притягнути винних до відповідальності. Однак є проблема з інструментами впливу на порушників.

“У нас уже досить різних норм для запобігання міжнародним злочинам. Не вистачає механізмів виконання цих правил”, – додав вірменський правозахисник Араїк Газарян. 

Так, Міжнародний кримінальний суд має повноваження видавати ордери на арешт керівників держав та високопосадовців, однак він не може забезпечити виконання цих ордерів, адже не має власних правоохоронних органів. 

МКС покладає обов’язок виконувати його приписи на кожну державу, що ратифікувала Римський статут. Водночас президент Судану Омар аль-Башир свого часу зміг відвідати понад десять країн попри виданий ордер на його арешт. 

Міжнародна система правосуддя, за словами Кориневича, має дві прогалини: механізми репарацій та покарання за злочин агресії.

Над розв’язанням першої проблеми працюють, зокрема, спеціалісти з Міністерства юстиції України. Вони намагаються створити повноцінну систему з реєстром збитків та спеціальним фондом, додав посол.

Друга перепона виникла, зокрема, через те, що Україна так і не ратифікувала Римський статут. Через це Міжнародний кримінальний суд не має повноважень, щоб розслідувати злочин агресії в Україні. 

Національні ж судові органи не в змозі покарати за це порушення Путіна, наприклад, через його міжнародний імунітет.

Водночас притягнення до відповідальності винних у злочині агресії – це наріжний камінь для всеохопної справедливості, наголосив Кориневич.

“Якби не було агресії, то всі інші злочини теж не трапилися б”, – наголосив посол.

Дипломат підкреслив, що Україна активно налагоджує міжнародні зв’язки, які допоможуть їй встановити правосуддя. Так, у липні в Гаазі відкрили Міжнародний центр з розслідування злочину агресії проти України. До його складу ввійшли спеціалісти з Євроюсту, Міжнародного кримінального суду, а також прокуратур України, США та Європейського Союзу. 

Нині українські державні органи, правозахисники та їхні міжнародні колеги розробляють декілька варіантів функціонування трибуналу за злочин агресії. Майже всі вони передбачають співпрацю з Генеральною Асамблеєю ООН. 

Одна з найбільших проблем, що заважає заснуванню трибуналу через механізм ООН, – право вето Росії в Раді Безпеки.

“Неприйнятно, щоб порушник, який скоїв злочини проти людяності, мав право вето. Це не морально, не етично, і це відкрита наруга над потерпілими”, – заявив Фелікс Марадіага, президент Фонду свободи Нікарагуа.

Тому, додав експерт, реформа Радбезу ООН – це фундаментальна зміна для трансформації системи міжнародного правосуддя.

Також, на думку Марадіага, Рада ООН з прав людини потребує змін, адже нині вона об’єднує у своїх лавах і ті країни, що систематично порушують права людей, як Куба наприклад.

Посол України зі спеціальних доручень також зауважив, що система міжнародного права потребує змін та правок.

“На агресивну війну ми мусимо реагувати, створюючи відповідні механізми відповідальності, що таки будуть ефективними”, – підкреслив Кориневич.

Партнерство

Переважну більшість злочинів Росії в Україні розслідуватимуть саме національні правоохоронні органи.

Водночас навіть до процесів усередині країни потрібно залучати міжнародних експертів, упевнений колишній Головний обвинувач Міжнародних кримінальних трибуналів ООН щодо колишньої Югославії та Руанди Річард Голдстоун.

“Необхідно, щоб в українських судах були присутні незалежні міжнародні спостерігачі, які зможуть потім засвідчити справедливість цих процесів”, – наголосив він.

Міжнародні експерти під час конференції також зазначили, наскільки важливими можуть бути правоохоронні та судові органи всіх країн світу для засудження конкретних злочинів.

Так, 2019 року у Швеції затримали заступника іранського прокурора Хаміда Нурі. Прокуратура Стокгольма висунула йому звинувачення в катуваннях ув’язнених та масових стратах у Гохардаштській в’язниці в 1988 році. 

Це був перший випадок, коли винний у тих воєнних злочинах постав перед судом. 

“Швеція не мала жодного зв’язку з цими звірствами. Однак вона взяла на себе таку відповідальність за принципом універсальної юрисдикції”, – зазначила юристка і правозахисниця Фарзане Хоссейні під час дискусії про перспективи правосуддя в Україні.

На сьогодні власні розслідування воєнних злочинів росіян розпочали вже понад 20 країн світу

Задля досягнення справедливості варто об’єднувати не тільки правничі кола, а й громадські та політичні, зазначив Фелікс Марадіага.

“Ми маємо працювати над екосистемою демократії разом з активістами, з жіночими та молодіжними рухами, з парламентарями-однодумцями”, – наголосив він.

Такі міжнародні рухи мають протистояти об’єднанню Росії, Китаю, Ірану та інших режимів, адже ті постійно узгоджуються та вправно співпрацюють між собою. 

Нікарагуанський правозахисник зауважив, що часто після ухвалення обмежувальних законів в одній країні інші диктаторські режими в усьому світі копіюють їх та в тій чи тій формі встановлюють у своїй державі. У такий спосіб вони намагаються надати обмеженням та репресіям правового статусу, легалізувати їх. 

Притягнення Росії до відповідальності – це питання не тільки України, а й усього світового правопорядку, підкреслив Кориневич.

“Якщо ми не забезпечимо відповідальності за злочин агресії зараз, тоді він може знову поставати в інших країнах, а будь-який диктатор може вирішити, що він чи вона залишаться безкарними”, – додав посол.

Таке єднання, зауважив дипломат, має відбуватися не тільки серед європейських країн, а й між усім світом, адже вплив російських злочинів відчутний повсюди.