“Не варто плекати ілюзій”: про які ризики для людей в окупації в контексті мирних переговорів має знати світ
Наприкінці березня Коаліція організацій, що опікуються захистом прав постраждалих внаслідок збройної агресії Росії проти України, провела з міжнародними партнерами дискусію про перспективи для громадян України в окупації в контексті перемовин про закінчення війни, які ініціювала адміністрація президента США Дональда Трампа.
Дискусія проходила за правилом Чатем-Хаус, яке використовується для заохочення відкритості та чесності обговорення та передбачає, що учасники можуть вільно використовувати озвучену інформацію без розголошення особистостей виступаючих.
На дискусії учасники коаліції також оприлюднили спільну позицію про необхідність враховувати під час перемовного процесу гуманітарні питання, які стосуються жителів ТОТ України.
Про те, які аргументи наводили правозахисники та експерти представникам міжнародної спільноти і чому Україна повинна мати чітку позицію щодо окупованих територій у разі будь-яких перемовин про припинення війни, перемир’я чи припинення вогню, читайте в матеріалі.
У лютому адміністрація Дональда Трампа ініціювала прямі перемовини США з Російською Федерацією без участі України, назвавши цей процес “мирними перемовинами про закінчення війни в Україні”. 24 березня США провели окремі перемовини з Україною.
Від різних сторін лунає суперечлива інформація про те, якими можуть бути умови врегулювання війни, а також якою може бути “ціна” миру для України та її громадян.
У своїй заяві Коаліція правозахисних організацій наголошує, що серед представлених пропозицій перемир’я немає публічно озвучених позицій щодо забезпечення прав і підтримки тих громадян України, які проживають на ТОТ України. Ба більше, почали з’являтися наративи щодо необхідності “відмови” України від частини окупованих територій, зокрема й Автономної Республіки Крим (визнання Криму російським).
Експертка з питань оборони під час дискусії також звернула увагу, що гуманітарні питання у цьому переговорному процесі не турбують жодну суб’єктну сторону, окрім самої України. З наявних даних випливає, що у найближчій перспективі українські території лишатимуться під тимчасовою російською окупацією.
Представники організацій громадянського суспільства у своїй Позиції наполягають, що забезпечення прав жителів ТОТ України, попри цілеспрямовану політику Москви щодо витіснення українського населення та намагання знищити українську ідентичність, мають бути частиною порядку денного перемовин і умов, які мають бути висунуті РФ як державі-окупанту.
У коаліції вказують на тяглість порушень прав громадян України в окупації з боку Росії і сумніваються, що це закінчиться, якщо домовленості надалі передбачатимуть окупацію українських територій.
Хоч міжнародне право наголошує, що окупація – тимчасове явище, аналіз дій РФ показує, що країна-агресор ніколи не розглядала окупацію українських територій як тимчасове явище, а тому послідовно впроваджує політику інтеграції ТОТ України до своєї правової, освітньої, культурної, інформаційної систем.
Так, до прикладу, РФ систематично нав’язує своє громадянство, а ті, хто його не приймає, стикаються з суттєвими обмеженнями в доступі до медичних послуг, соціальних і пенсійних виплат, освіти, реалізації права власності, свободи пересування тощо. Крім того, українські громадяни в окупації зазнають переслідувань, проти них РФ фальсифікує кримінальні справи, безпідставно засуджує їх до тривалих строків позбавлення волі.
Переслідування українців на окупованих територіях систематично зростає
Голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник детально пояснила міжнародним партнерам, як країна-агресор погіршує становище громадян України на ТОТ. Вона попередила, що їхнє становище і далі буде погіршуватися, а кількість незаконно утримуваних громадян України в окупації тільки зростатиме.
Ольга СкрипникНа ТОТ України – як окупованих до 24 лютого 2022 року, так і після – РФ реалізує практики насильницьких зникнень, катувань, переслідування за релігійні переконання, прояви нелояльності до російської окупаційної влади та підтримку України.
Кримська правозахисниця звернула увагу на типову поведінку Москви. Якщо з 2014 року до початку повномасштабного вторгнення росіяни звільнили з незаконного утримання декілька сотень людей зі Сходу України, то вже після лютого 2022 року вони незаконно ув’язнили тисячі, зокрема на новоокупованих територіях.
“Росія може відпустити десять політв’язнів та полонених, а завтра посадити 100 нових. Допоки триває окупація у Росії потенційно можуть бути мільйони українських заручників”, – пояснила кримська правозахисниця.
Читайте також: Стратегія РФ по боротьбі з екстремізмом на 2025 рік містить нові загрози для українців в окупації – КПГ
Вона також звернула увагу, що у світі мало знають про проблему політичного переслідування Росією громадян України в окупації. Вона навела дані дослідження згадок Криму в англомовних медіа, презентованого у червні 2024 року. Відповідно до нього частка тем про кримських татар, політв’язнів, порушень прав людини у провідних англомовних ЗМІ склала менше 5%.
Ольга Скрипник також вважає, що основний урок, який Україна винесла із Мінських перемовин полягає у тому, що такий формат не працює на наближення миру, адже у Мінських угодах не йшлося про звільнення Автономної Республіки Крим.
Представник іншої правозахисної організації з Криму закликав міжнародних партнерів у переговорному процесі враховувати, що Російська Федерація, окрім незаконної паспортизації, видає громадянам України інші види “документів”, які не мають жодної юридичної сили.
“Всі ці “документи”, видані в окупації, надалі створюють складнощі для людей, якщо вони виїжджають на підконтрольну територію або на територію третіх країн. Відомості, відображені в цих документах, потребують перевірки та верифікації. Таким чином Росія системно та планомірно вже одинадцять років дезорієнтує наших громадян і всіма способами намагається відділити їх від юридичного, адміністративного, культурного та інформаційного простору України”, – пояснив він.
Міжнародні злочини як метод ведення війни
Українська журналістка, яка після початку повномасштабного вторгнення створила правозахисну організацію для документування міжнародних злочинів, під час дискусії повідомила, що її організація зібрала понад 500 детальних свідчень потерпілих.
“Ми задокументували численні випадки катувань, зокрема із застосуванням електроструму, та незаконних затримань людей. Аналізуючи ці дані, ми бачимо разючі подібності у діях представників РФ у різний час та в різних регіонах: у березні 2022 року на Чернігівщині, улітку 2023 року на Херсонщині, взимку 2024 року на Запоріжжі до людей ставляться однаково. Їх затримують, катують схожим способом та використовують однакову лексику. Ці дані свідчать, що воєнні злочини не є ексцесами виконавця на місцях. Навпаки, це один із цілеспрямованих методів ведення війни задля придушення спротиву населення”, – сказала вона.
Журналістка зізналася, що, починаючи з 2014 року, вона сприймала та розглядала репресії, політичні, релігійні переслідування крізь призму порушень прав людини. Тоді як насправді російська влада від самого початку дивилася на це з військово-стратегічного погляду.
“На момент повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року на ТОТ Криму практично не залишилося активних громадян, здатних попередити про військові приготування – вони всі були ув’язнені. Стало очевидним, що Росія увесь цей час розглядала окупацію як елемент довгострокової воєнної стратегії”, – додала вона, назвавши російську агресію в Запорізькій та Херсонській областях “окупацією на стероїдах”.
Медійниця пояснила: якщо після 2014 року правозахисники та журналісти відстежували поступове ухвалення в Москві окремих законів, імплементацію методів паспортизації, запровадження російських стандартів в освітній сфері тощо, то у 2022 році російські окупаційні адміністрації прийшли з уже готовим посібником, відпрацьованим за вісім років тимчасової окупації у Криму. Це дозволило їм значно швидше та жорсткіше впровадити механізми контролю.
Як приклад вона навела задокументовані свідчення потерпілого з Енергодара.
“За нашою методологією ми не маємо права ставити питання, які підводитимуть до певної відповіді. Ми формуємо дуже загальні питання, щоб нас не могли звинуватити в тому, що ми підказуємо. І от годину слухаючи людину, я розумію, що знаю, що вона скаже далі. Вона розповідає про те, як вводили російське законодавство, про те, як без російського паспорта не можна отримати медичну допомогу, і я усвідомлюю, що я це дуже добре знаю і який буде наступний крок”, – поділилася спогадами журналістка та документувальниця.
Вона також переконана, що Росія буде посилювати свою жорстокість на ТОТ і навела слова однієї з потерпілих на тимчасово окупованій частині Запоріжжя.
“Жінка сказала, що питання не в тому, чи дотримуєшся ти певної ідеології. Вже сам факт того, що ти маєш власну думку, є приводом потрапити “на підвал”. Це означає, що будь-яка не контрольована Росією спільнота – релігійна, волонтерська чи гуманітарна, становить для російської окупаційної влади небезпеку. А в Україні люди за роки незалежності держави звикли мати власну думку”, – пояснила журналістка та правозахисниця.
Читайте також: Репресивна паспортизація: куди звертатися через нав’язані російські паспорти
Крім того, вона вважає, що Росія буде використовувати окупацію українських територій для подальшої мілітаризації і підготовки плацдарму бойових дій, накопичення зброї, особового складу та накопичення громадян України на окупованій території із подальшою незаконною мобілізацією до лав збройних сил РФ, зокрема й через механізми відверто примусової або прихованої мобілізації, організацію регулярного призову на строкову службу на ТОТ України.
“Стратегічний військовий пріоритет Росії навіть зрозумілий із розбудови інфраструктури: до прикладу, коли росіяни будували шосе між Сімферополем і Севастополем, то вони не робили з’їздів до місцевих населених пунктів. Їх будували не для місцевого населення, щоб вони могли поїхати на море. Їх першочергове призначення – для швидкого пересування військової техніки. Ця цілеспрямована мілітаризація інфраструктури продовжується, і з огляду на це єдиним дієвим способом захисту людей від руйнівних наслідків окупації на сьогодні є звільнення захоплених територій та відсунення лінії фронту”, – наголосила журналістка та правозахисниця.
Мілітаризація дітей та молоді
У коаліції також вказують, що РФ з 2014 року системно працює над змістом освіти, індокринуючи та мілітаризуючи українських дітей, яких, за оцінками громадських організацій, в окупації залишається близько 1 600 000. Правозахисники пояснюють, що країна-агресор і надалі буде незаконно реалізувати свої освітні стандарти доти, доки українські території лишатимуться окупованими.
Експертка з питань внутрішнього переміщення Марія Красненко процитувала мовою оригіналу, як лунав освітній стандарт, сформульований 2014 року на території, що незаконно контролювалася незаконним збройним формуванням Донеччини.
“Воспитание идентичности гражданина Донецкой народной республики, патриотизм, уважение к своему народу, чувство ответственности перед родиной, гордости за свой край, свою родину, прошлое и настоящее многонационального народа России”.
Вона звернула увагу, що навіть у той час, коли Росія заперечувала свою військову присутність в Україні, в освітніх стандартах вже йшлося про Росію.
Правозахисниця вказує, що мілітаризація наскрізно прослідковується в усій системі освіти, позашкільній та в молодіжній політиці на ТОТ. Лише в 2025 році РФ виділила на молодіжну політику 66 млрд рублів (близько 800 млн доларів).
Марія Красненко“Це свідома стратегія РФ – вкладатись у молодіжні рухи, які в першу чергу схожі за всіма об’єктивними даними на мілітаризовані рухи, які чітко акцентують свою увагу на “СВО” (як Москва називає свою війну проти українського народу), на необхідності служити та відстоювати інтереси Росії. До цього процесу в примусовому порядку залучаються українські діти, які перебувають в окупації”, – розповіла Марія Красненко.
Вона також звернула увагу, що Російська Федерація намагається впливати та залучати до своїх військових операцій дітей на підконтрольній українському уряду території, про що свідчать повідомлення у ЗМІ.
Читайте також: Як розпізнати, що дитину намагаються завербувати: Міносвіти та МВС підготували поради для батьків і вчителів
Свобода пересування
Серед іншого РФ застосовує практики витіснення з ТОТ України нелояльних громадян і заміщення їх російським населенням.
Головна координаторка громадської організації “Донбас SOS” Віолета Артемчук наголошує, що предметом перемовин також має бути свобода пересування на українській території.
Експертка з питань оборони зауважила, що у переговорах країна-агресор не сприймає поточну лінію фронту, незаконно внісши українську територію до конституції Російської Федерації.
“Росія не налаштована на утримання лінії розмежування, тому поки навіть найменшого кроку в цьому напрямі немає. Якщо навіть теоретично уявити фіксацію лінії фронту, щоб повернутися до пунктів перетину та інших практик, які раніше були, то згідно зі всіма планами та підготовкою Росії, Москва готується до нового циклу війни. Сьогоднішні перемовини, які Росія веде задля того, щоб отримати перепочинок, відтягнути час та оновити військові сили. Тому навіть, якщо ми отримуємо лінію розмежування, вони точно не будуть вкладатися в організацію транспортування населення, натомість активно готуватимуться до наступного вторгнення”, – пояснила експертка.
Вона також сумнівається, що під час переговорного процесу буде можливість позитивно вплинути на долю цивільного населення в окупації.
“Можливо будуть унікальні кейси, коли вся світова спільнота, Саудівська Аравія тиснутимуть на Росію, або Трамп особисто про когось попросить. Але це буде виключення із правил. В цілому, як ми бачимо, Сполучені Штати зараз не готові взагалі говорити про права людини та свободи. Цього немає у їхньому лексиконі, який звідти лунає, тому я взагалі не думаю, що вони їх винесуть на перемовини”, – додала експертка.
Україні потрібна стійка позиція щодо окупованих територій, щоб просувати її на перемовинах
Директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова наполягає, що у ситуації щоденної зміни контексту, “громадськість та українське суспільство мають міцно триматися за непохитні принципи та цінності, які поділяють, в які вірять і за які українці боролися під час Революції гідності та в попередні роки”.
Вона вважає, що Україна має відходити від позиціонування як місця скоєння масових злочинів, а поступово переходити до суб’єктності як держава, яка готова чітко формулювати свої правила та артикулювати позиції.
Альона Луньова“Часом здається, що доленосні моменти застають нас зненацька і ми не завжди готові відповісти, не маємо чіткої програми дій та розуміння того, чого ми хочемо та очікуємо від наших міжнародних партнерів. Почасти характер та обсяг допомоги Україні від міжнародних партнерів залежить від того, який є запит від нас самих. Тому для нас надзвичайно важливо, щоб такий запит формувався в Україні”, – говорить правозахисниця.
Вона назвала “трагедією” ліквідацію Мінреінтеграції, яке раніше виступало від імені мешканців ТОТ.
“На жаль, наші вересневі застереження щодо зміни урядового суб’єкта повністю підтвердилися, ба більше – наша тодішня оцінка ситуації була навіть дещо оптимістичнішою, ніж є насправді сьогодні. Наразі у нас немає суб’єктів уряду, які будуть готові говорити про тимчасово окуповані території і це – проблема”, – наголосила правозахисниця.
Наразі в Україні залишилося лише Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, яке працює над викликами в окупованому Криму, утім, як пояснює Альона Луньова, в державі немає міністерства, яке б озвучувало консолідовані позиції щодо усіх окупованих територій загалом. Пресслужба Мінрозвитку проігнорувала усі запити видання ZMINA щодо питань, якими раніше опікувалося Мінреінтеграції, а також щодо нових викликів, що постають перед українцями в окупації.
Читайте також: Реорганізація Мінреінтеграції створила проблеми у сфері захисту ВПО – Омбудсман
Правозахисники вважають, що Україна повинна виконати своє домашнє завдання і напрацювати стратегічні документи, зокрема ухвалити проєкти Стратегії відновлення державної влади та реінтеграції деокупованих територій України й Стратегії когнітивної деокупації.
З цим погодився й експерт Харківського інституту соціальних досліджень Андрій Черноусов. Він наголосив, що Україна вже має напрацювати відповідні документи, щоб у потрібний момент ці рішення були вже готові.
“У нас не буде часу на підготовку навіть у такому форматі – необхідно мати напрацювання вже зараз. Ні для кого не секрет, що повернення українських дітей є частиною переговорного процесу. Це стало можливим завдяки попередній копіткій роботі протягом кількох років з верифікації, перевірки, пошуку та ідентифікації цих дітей. Як результат цієї роботи це питання сьогодні на столі перемовин. Якщо у нас не буде готових напрацювань, то ані європейські партнери, ані адміністрація Трампа, не враховуватимуть наших вимог, оскільки вони не сприйматимуть їх як серйозно опрацьовані варіанти”, – сказав правозахисник, подякувавши за роботу організаціям громадянського суспільства, які працюють у сфері захисту потерпілих від збройного конфлікту.
“В таких умовах представникам громадянського суспільства залишається самостійно формулювати свою позицію та говорити про те, що ми вважаємо важливим донести, на чому необхідно наполягати в переговорному процесі. Громадянське суспільство щодня – хтось 11 років, хтось менше – працює з тематикою подолання наслідків збройної агресії. І ми вважаємо, що Україна має озвучувати мінімальний набір вимог стосовно ситуації на ТОТ”, – сказала Альона Луньова.
У коаліції наголошують: незалежно від того, чим завершаться ці перемовини, навіть якщо це буде тимчасове припинення вогню, для людей, які залишаються в окупації, війна триватиме.
“Не потрібно робити вигляд, що припинення вогню – це є начебто вирішення питання із захистом прав людини в Україні. Ні, це не вирішення. І ми маємо бути свідомі, що на ТОТ порушення, про які говорять колеги, продовжаться. Ба більше, ситуація погіршиться. Тому ми вважаємо, що має вестися розмова про гуманітарні коридори з ТОТ задля виїзду громадян”, – наголосила Альона Луньова.
Вона також наголосила, що громадяни на ТОТ повинні мати можливість проживати без примусового отримання паспортів громадян Російської Федерації чи інших документів, які зараз незаконно вимагає окупаційна влада. Їм має бути гарантоване право залишатися на своїй землі без переслідувань за нібито виявлення нелояльності до окупаційного режиму, які зараз застосовує окупаційна влада.
Крім того, правозахисники вважають, що було б добре розгорнути моніторингові місії. Утім, експертка з питань оборони скептична щодо цього. За її словами, раніше Росія погоджувалася на моніторингові місії ОБСЄ та ООН тільки тому, що офіційно не вважала ці території російськими. Зараз же вони наполягають на тому, що українська територія нібито є невід’ємною частиною Росії.
“Моніторингові місії не працюють безпосередньо на лінії зіткнення. Ба більше, вони не діють і за її межами, оскільки частина порушень, пов’язаних, наприклад, з близькістю до лінії фронту, не може бути належним чином зафіксована. Ми це спостерігали на прикладі місій ОБСЄ, які у своїх звітах зазначали, що на слух їм здається, ніби постріл пролунав зліва. […] Свого часу робилися спроби встановити автоматизовані комплекси для ідентифікації джерела пострілу, хоча б для отримання певної доказової бази. Однак це виявилося надзвичайно складним завданням”, – пояснила експертка і додала, що саме тому і з огляду на довгу лінію зіткнення експерти з питань безпеки, геополітики та політики говорять про неможливість перемир’я на землі. Його неможливо реалізувати.
Вона також висловила занепокоєння, що досвід роботи МАГАТЕ та Червоного Хреста під час війни в Україні змушує сумніватись в тому, чи має ця робота якусь користь.
“Ми спостерігаємо роботу Червоного Хреста з військовополоненими, і, як показують мої постійні консультації зі звільненими з полону військовополоненими, більшість з них свідчать, що представники організації або ніколи не з’являлися в місцях їхнього утримання, або їхні візити були формальними та поверховими, без реальної уваги до умов перебування полонених. Тому, чесно кажучи, на даний момент я не бачу жодного дієвого практичного інструмента, який міг би реально врятувати хоча б одну людину, яка опинилася в окупації чи полоні”, – пояснила вона.
Альона Луньова переконана, що позиція України має бути узгоджена з позицією міжнародних організацій, які чітко розуміють важливість присутності моніторингових місій на ТОТ.
Ольга Скрипник висловила упевненість, що першочерговим завданням наших європейських партнерів є підтримка та збереження належного рівня функціонування моніторингових місій, які вже зарекомендували себе як ефективні або принаймні мають потенціал для здійснення реальних дій.
“На щастя, такі приклади існують. В Україні працюють спеціальна моніторингова місія ООН та Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні. Їхні звіти є надзвичайно важливими. Тому одним із ключових завдань наших європейських колег є збереження спроможності цих існуючих механізмів, які, попри всі складнощі, залишаються дієвими та ефективними”, – сказала голова Кримської правозахисної групи.
У коаліції наголошують, що попри триваючу окупацію Росією частини території України держава-окупант має забезпечувати для громадян України, які проживають цих територіях, дотримання норм міжнародного гуманітарного права щодо режиму тимчасової окупації, зокрема:
- у частині заборони поширення власного законодавства на ці території;
- примусу жителів ТОТ присягати на вірність і змінювати громадянський статус дітей, зокрема й шляхом примусу до набуття громадянства РФ, примусового індивідуального чи масового переміщення або депортації осіб з окупованої території на територію держави, що окупує, або на територію будь-якої іншої держави;
- примусу служити в збройних чи допоміжних силах;
- здійснювати тиск чи розповсюджувати пропаганду, спрямовану на забезпечення добровільного вступу на військову службу.
У коаліції наголошують, що частиною перемовин з РФ щодо припинення війни (перемир’я, “заморожування”, припинення вогню чи іншого процесу незалежно від назви) мають стати домовленості про забезпечення мінімальних умов для жителів ТОТ України. Це має включати такі кроки (але не обмежуватися ними):
- Звільнення всіх цивільних осіб, свавільно затриманих представниками збройних сил РФ чи окупаційної влади;
- Припинення застосування РФ протиправної практики кримінального та адміністративного переслідування та затримання громадян України на ТОТ України, яка застосовується як інструмент залякування та політичного тиску;
- Визначення тимчасової лінії розмежування та встановлення тимчасових КПВВ для забезпечення можливості в’їзду-виїзду з ТОТ України на територію, підконтрольних уряду України, і у зворотньому напрямку (гуманітарні коридори);
- Надання з боку РФ гуманітарного доступу для міжнародних організацій на ТОТ України з можливістю прямого безпосереднього надання гуманітарної допомоги громадянам України;
- Надання наявної інформації та доступу на ТОТ України пошуковим групам для встановлення місцезнаходження осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
- Забезпечення присутності міжнародних спостережних (моніторингових) місій на всіх ТОТ України, зокрема для моніторингу стану справ у сфері прав людини;
- Забезпечення проведення розмінування території населених пунктів, цивільної інфраструктури на ТОТ України;
- Забезпечення можливості громадянам України проживати на ТОТ України без необхідності отримання паспорта громадянина РФ чи будь-яких інших документів, що надають “право проживати” на ТОТ України відповідно до незаконно розповсюдженого на ТОТ України законодавства РФ;
- Забезпечення безперешкодного доступу громадян України на ТОТ України до медичних послуг, соціальних і пенсійних виплат, освіти, реалізації права власності, свободи пересування;
- Забезпечення можливості для жителів ТОТ України, які були примусово переміщені на територію РФ чи в межах ТОТ України, повернутися до своїх домівок або виїхати на підконтрольну уряду України територію.
Зважаючи на важливість забезпечення прав громадян України, які залишаються в окупації, у коаліції висловили переконання, що саме в межах перемовного процесу мають бути чітко сформульовані вимоги до РФ щодо гарантування основних прав і свобод громадян України. Ці вимоги мають бути не лише висловлені, а й закріплені в будь-яких мирних угодах чи документах, що будуть підписані між сторонами. Лише враховуючи ці правові гарантії ми зможемо забезпечити відновлення миру, стабільності та гідності всіх громадян України, незалежно від того, де вони перебувають.
