“Краще зупинитись, поки нас не закенселили”: як в українських шоу працює культура скасування і що змінюється

Культура скасування, що походить від англійського словосполучення “cancel culture”, останніми роками значно вплинула на медіаіндустрію, зокрема на телевізійні та ютуб-шоу. Цей феномен, який тільки набирає обертів в Україні, полягає в публічному осудженні та бойкоті осіб або програм за висловлювання чи дії, які вважаються образливими або неприйнятними. 

 У результаті такого “скасування” багато шоу почали практикувати самоцензуру, щоб уникнути потенційних конфліктів з аудиторією. Наприклад, деякі комедійні програми переглядають свої сценарії, вилучаючи з них жарти на чутливі теми, щоб не стати об’єктом критики. 

ZMINA також звернула увагу на цей феномен, проаналізувавши, як відомі ютуб-шоу та телевізійні програми почали стримуватися у жартах, а деякі – навіть перестали знімати нові випуски після власних факапів. Це свідчить про те, що культура скасування має реальний вплив на контент, який ми споживаємо, змушуючи творців бути більш обережними у своїх висловлюваннях та темах, які вони піднімають.

Ті, хто не витримав критики

Торік у соціальних мережах прокотилася хвиля обурення через низку сексистських висловлювань відомих українських блогерів та акторів, які поставили під сумнів їхній подальший професійний шлях.

Одним із прикладів цього стало шоу “Мекнув – питайте”, ведучий якого, Володимир Остапчук, разом зі співаком Олексієм Задорожним (Позитив) та блогером Богданом Шелудяком в ефірі обговорювали тему зовнішності жінок. Серед іншого чоловіки висловили свої погляди на те, чи прийнятними є целюліт або неголені частини тіла, наголошуючи, що жінка не може бути “10 із 10”, якщо не видаляє волосся. Такий підхід викликав шквал критики, а в соцмережах навіть стартував флешмоб “10 із 10”, в якому українські зірки, серед яких Альона Альона, Jerry Heil, Юлія Саніна, Маша Єфросиніна та інші ділилися власними “неідеальними” світлинами, наголошуючи на важливості прийняття себе.

Позитив спробував виправдатися, назвавши свої висловлювання “особистою думкою”, однак громадськість не оцінила цього пояснення.

Намагався відстояти своє право на висловлення власних уподобань і Володимир Остапчук. Він то публікував, то видаляв в інстаграмі відео та селфі з оголеним торсом, де демонстрував поголені пахви і пояснював, що “чоловік має право говорити, що йому подобаються голені дівчата”. Але, оскільки його волосся на грудях при цьому не було поголено, то це ще погіршило ситуацію, адже користувачі запитували: чому він вимагає повної епіляції від жінок, а сам цього не робить?

Ще один випадок стосувався ютуб-шоу “Трендсеттер”, де ведучий Олександр Волошин і його співрозмовник Дмитро Євтушенко висловилися проти абортів, називаючи це вбивством і перекладаючи всю відповідальність за наслідки незахищеного сексу на жінок. Після хвилі критики в коментарях Євтушенко так само називав свої заяви “особистою думкою”, проте це не врятувало ситуацію. З цієї ж причини чи ні, але шоу припинило існування, а опубліковані раніше відео зникли з ютуб-каналу.

Дмитро Євтушенко у випуску “Трендсеттер”

Тож на цих прикладах бачимо, як працює культура скасування, примушуючи популярні шоу та їхніх ведучих не лише переглядати свої погляди, а й робити вибір: або адаптуватися до нових вимог аудиторії, або залишитися в тіні скандалів і забуття. Очевидно, що суспільство стає все менш толерантним до зневажливих заяв, а негативна реакція може миттєво вплинути на кар’єру, змусивши не лише перепрошувати, а й ставити на паузу або навіть припиняти проєкти.

Жарти на межі: смішно, поки не доведеться вибачатися

Якщо у серйозних шоу (тобто таких, які не позиціонують себе як гумористичні) усілякі сексистські та дискримінаційні “проколи” розпізнати доволі легко, то у випадку з гумором ситуація є дещо складнішою. Чи може формат розваг і сатири слугувати своєрідною “індульгенцією”, яка дозволяє комікам не перейматися наслідками? Адже гумор, за своїм визначенням, не вимагає серйозного сприйняття. Однак, як свідчать численні приклади зі стендап-сцени та комедійних шоу, аудиторія може бути безжальною до тих, хто переступає межу.

Популярна стендаперка і двічі переможниця “Розсміши коміка” Лєра Мандзюк цього літа опинилася у центрі скандалу. В одному з виступів, опублікованому в соціальних мережах, вона пожартувала про сучасне покоління школярів, назвавши деяких дітей “тупенькими”. Її жарт стосувався тих учнів, яким у навчанні допомагає асистент вчителя. Реакція не змусила на себе чекати – у коментарях до відео користувачі швидко пояснили гумористці, що асистенти допомагають дітям із нейровідмінностями та інвалідністю. Мандзюк розкритикували за нечутливість і відсутність розуміння теми, що викликало хвилю обурення.

Лєра Мандзюк

Після хвилі критики стендаперка опублікувала окремий пост, в якому пояснила свою позицію та спробувала виправдати жарт, зазначивши, що “комедія завжди народжується з трагедії”. Вона також запевнила, що не мала на меті образити дітей із інвалідністю, а її метою було привернути увагу до існування проблеми, яку вона до цього навіть не усвідомлювала. Проте, навіть попри ці пояснення, інтернет вже все запамʼятав.

Проте Мандзюк у своїх жартах така не сама. Відомий український стендап-комік Антон Стенюк, на своєму сольному концерті “Чуттєвий” у березні цього року жартував про війну, називаючи її “абсурдом”, оскільки йому незрозуміло, чому “одні православні вбивають інших православних, коли у світі багато мусульман”.

Антон Стенюк. Фото: “Телеграф”

Реакція так само не забарилася – голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров відкрито засудив висловлювання Стенюка, назвавши його негідником, який дозволяє собі принижувати співвітчизників. Омбудсман України Дмитро Лубінець теж відреагував на цей інцидент, звернувшись до поліції з вимогою розслідувати ситуацію за статтею про розпалювання релігійної ворожнечі. 

Стенюк, усвідомивши серйозність ситуації, був змушений публічно перепросити за свій недоречний жарт, визнавши його образливим та неприпустимим. Однак це сталося тільки через пів року після озвучування самого жарту.

Ці приклади показують, що гумор, навіть якщо він призначений викликати сміх, не завжди залишається поза межами відповідальності. Формат комедійного шоу або стендапу не звільняє авторів від необхідності розуміти, на яку аудиторію вони орієнтуються, і яку реакцію можуть викликати їхні слова. 

Робота над помилками зроблена, але чи можна вже казати “гоп”?

Не лише ютуб-шоу та стендапи стикаються з культурою скасування. Подібні скандали часто виникають і навколо телевізійних гумористичних програм, зокрема таких як “95 квартал” та “Дизель-шоу”. Ці проєкти регулярно зазнають виправданої критики через свої жарти, що базуються на стереотипах і дискримінаційних поглядах. 

Наприклад, у 2024 році “95 квартал” запам’ятався своїми неоднозначними жартами про рівненського військкома та переселенку зі Скадовська, яка раніше говорила “на росіянському язику”. Тим часом “Дизель-шоу” неодноразово звинувачували у ксенофобії, зокрема через новорічні жарти про кримських татар, яких вони називали “кочовим народом без паспорта”, або про румунського Діда Мороза, у якого “цигани” і вкрали коня.

Новорічний випуск “95 кварталу” про переселенку зі Скадовська

Такі випуски стають предметом обговорення не тільки серед глядачів, а й у медіаспільноті. На програми подають скарги до Комісії з журналістської етики та навіть до правоохоронних органів. Втім, за останні місяці таких звернень стало помітно менше, про що зазначає видання “Антоніна”, яке спеціалізується на критичному аналізі подібних програм. У своєму матеріалі видання зауважує, що останні випуски гумористичних шоу дещо змінили свої підходи до контенту. Не можна сказати, що дискримінаційні жарти зникли повністю, адже вони залишаються частиною базової концепції шоу, однак рівень таких елементів значно знизився.

Наприклад, в останніх випусках “Дизель-шоу” вже не було відверто мізогінних історій, на які раніше спиралися багато епізодів. Утім, суперечливі моменти все ж залишилися. Один із сюжетів стосувався шкільного батьківського чату, куди класна керівниця випадково скинула фото в білизні, що викликало незвичну активність татів у чаті. Інший номер про тещу, яка приїхала після зустрічі з однокурсниками, теж був на межі старих кліше, але містив і дотепні фрази, як-от коли вона каже: “Скільки ще я можу відкладати своє життя”, після чого її студентське кохання пропонує одружитися, а вона знову переносить це на потім.

Скетч з нового випуску “Дизель-шоу” про те, як батьки збираються вести дітей до школи

У підсумку авторка матеріалу Катерина Городнича зазначає, що “Дизель-шоу” досі не варте уваги тих, кого дратують прямолінійні та застарілі жарти, однак пропонує не критикувати програму “за звичкою”, а реагувати лише на дійсно серйозні “зашквари”.

Превентивні практики: чи є попередження про некоректний жарт запобіжником на всі випадки?

Попри ці інциденти, все ж стає помітно, що серед коміків і блогерів поширюється практика, коли вони дозволяють собі досить гострі жарти, але одночасно вибудовують “запобіжники” у вигляді публічних перепрошень або попереджень. Приміром, коли після одного некоректного жарту коміки кажуть, що “краще зупинитися, поки нас не закенселили в коментарях”, і не продовжують тему. Це можна сприймати як певну форму захисту від критики, яка останнім часом стає все більш гучною і впливовою. Яскравим прикладом такого підходу є український ютуб-проєкт “Леви на джипі”.

Постійними учасниками цього шоу є Андрій Лузан, Микола Зирянов, Валентин Міхієнко, Роман Щербан, Костя Трембовецький та Даша Кубік. Вони періодично запрошують до себе різних гостей – відомих блогерів, ведучих, коміків, співаків тощо. Майже у кожному випуску можна почути провокаційні жарти, де простежується сексизм, некоректна лексика, стереотипи щодо азійців, євреїв, ромів тощо. Ці жарти часто перетинають межу допустимого, проте учасники шоу одразу ж перепрошують або зазначають, що все, що було сказано – це лише жарт, який не варто сприймати всерйоз.

Шоу “Клуб Дилетантів” від команди “Левів на джипі”

Такий підхід дозволяє їм начебто “відводити” удар ще до того, як він настане, створюючи враження, що вони самі розуміють ризик і готові заздалегідь перепросити.

Проте чи дійсно це працює? І чи можна такі вибачення вважати щирими? Якщо аналізувати реакцію аудиторії, то відповідь на перший погляд позитивна. Канал “Леви на джипі” та їхні численні шоу, такі як “ДЗК на виживання”, “Клуб Дилетантів”, “Срач” та інші, поки не опинялися в центрі серйозних скандалів через свої жарти, попри їхню некоректність або можливу небезпечність. Ба більше, аудиторія часто підтримує такі жарти та не вбачає у них серйозної загрози. Це може бути пов’язано з тим, що сама подача шоу є радше стьобною: учасники використовують очевидні стереотипи, але подають їх у такому ключі, що стає зрозуміло – вони не сприймають ці висловлювання як власну серйозну позицію.

Дисклеймер, який зʼявляється перед кожним випуском “Срачу”

Однак така стратегія може бути хиткою. Соціальні мережі залишають мало місця для помилок, особливо, коли йдеться про теми, повʼязані з дискримінацією або стереотипами. Питання у тому, як довго такі “попередження” і публічні вибачення можуть захищати коміків і блогерів від критики. Можливо, аудиторія в якийсь момент перестане приймати такі виправдання, і на перший план вийде питання відповідальності за публічні висловлювання, незалежно від того, чи були вони озвучені в жартівливій формі.

То чи можливо сміятися, не наступаючи на граблі образ і дискримінації?

Гумор – це потужний інструмент, здатний зламати барʼєри в комунікації та обʼєднати людей. Проте питання, чи можливо жартувати і при цьому не ганьбитися, стало актуальним у сучасному суспільстві. З одного боку, жарти про стереотипи, національності та гендерні ролі були поширені протягом десятиліть, але з іншого – часи змінюються, і разом із ними розуміння того, що взагалі є прийнятним.

Традиційні жарти про блондинок, жіноче тіло або національні стереотипи можуть здатися легшими для написання, адже вони часто ґрунтуються на вже усталених уявленнях і кліше. Однак у реальності, створення гумору, який не завдає шкоди, вимагає значно більше часу, креативності та глибокого розуміння аудиторії. Коли йдеться про серйозні теми, такі як гендерна рівність, національність чи сексуальна орієнтація, важливо знайти баланс між веселощами та чутливістю, щоб не завдати болю тим, хто і так вже стикається з упередженим ставленням та дискримінацією.

В Україні після тривалих років впливу радянських та російських наративів у гуморі, що базувалися на жартівливих образах представників певної національності, людей з залежністю від наркотиків, а також із психічними порушеннями, ми спостерігаємо поступову еволюцію. Гумор, що будується на самоіронії та реаліях життя, відкриває нові горизонти для креативу. Аудиторія стає дедалі більш вимогливою до змісту жартів, і це справді може стати каталізатором змін у комедійній сфері.