Медіа і ЛГБТІК+: чи готові українські журналісти до всебічного висвітлення важливих тем?
Теми, які стосуються ЛГБТІК+, дедалі частіше стають предметом суспільної дискусії, але їхнє висвітлення в медіа досі залишається складним викликом. Журналісти та редактори мають балансувати між професійними стандартами, етикою та суспільними упередженнями, які інколи проникають навіть у лексикон досвідчених медійників. Це робить питання правильного висвітлення прав ЛГБТІК-людей та протидії мові ворожнечі вкрай важливим для розвитку демократичного суспільства та забезпечення прав людини.
На цю тему дискутували експертки – Яна Гончаренко, Анастасія Гудима та Ана Море – під час сесії “Політика висвітлення тематики ЛГБТІК+ в медіа. Протидія мові ворожнечі”, яка відбулася в межах XVII Національної ЛГБТІК-конференції.
ZMINA зібрала ключові меседжі спікерок, що пролунали під час обговорення.
Фото: Дмитро ГоловченкоЛюдиноцентричність у дії
Створення стратегії різноманіття, рівності та інклюзії на найбільшому державному мовнику України є важливим кроком до забезпечення рівних можливостей для всіх громадян, незалежно від їхньої статі, сексуальної орієнтації чи інших характеристик. Ця стратегія допомагає сприяти більшій представленості різних спільнот у медіа, зменшити стереотипи та дискримінацію, а також підтримувати комфортне середовище для всіх глядачів і слухачів.
З огляду на це Анастасія Гудима, керівниця департаменту з питань розмаїття, інклюзії та рівних можливостей “Суспільного мовлення”, охоче поділилася своїм досвідом роботи над стратегічними ініціативами, які змінюють підходи до висвітлення квір-тематики в державному медіа.
На самому початку розмови вона зазначила: публічних виступів і дискусій на тему прав ЛГБТІК-людей стає дедалі більше. Таке збільшення обговорень цієї тематики стимулює і самі медіа створювати більше проєктів, що сприяють розумінню різноманіття.
На “Суспільному”, за словами Гудими, працюють з контентом різних тематик і питання ЛГБТІК – лише одна зі складових загального підходу, орієнтованого на людиноцентричність.
“Ми зосереджуємося на людях, а не на їхній ідентичності”, – наголосила вона, пояснюючи, що незалежно від походження, орієнтації чи гендерної ідентичності учасники дискусій на “Суспільному” обговорюють найрізноманітніші теми: від економіки до ремонту доріг.
Анастасія Гудима. Фото: Дмитро ГоловченкоЦього року компанія зробила ще один важливий крок – уперше за свою історію масштабно підтримала прайд-місяць.
“Ми навіть вивісили прапор на офіційній будівлі на Хрещатику. Це був важливий крок, який не всі працівники сприйняли однозначно, але ми це зробили”, – поділилась Анастасія.
Вона визнає, що іноді доводиться долати опір не лише зовнішній, але й внутрішній, серед колег.
Утім, саме наявність маленької групи підтримки всередині компанії допомогла реалізувати ідеї, які згодом стали основою для масштабніших ініціатив.
“Якщо є невелика група людей, яка розуміє, чому це важливо, ми можемо створювати більше ідей і зменшувати кількість цих викликів”, – зазначила вона.
Наступного року команда “Суспільного” планує здійснити ще більше зустрічей з різними спільнотами. Формат таких заходів – щось на кшталт “живої бібліотеки”, де представники ЛГБТІК+ або інших груп відкрито спілкуються з журналістами, розповідаючи власні історії та відповідаючи на їхні запитання. Це, за словами Анастасії, допомагає краще зрозуміти й відчути спільноти, з якими працюєш.
Не менш важливим є й питання внутрішніх цінностей компанії. Однією з таких є цінність розмаїття. За словами Гудими, це саме те, чим керуються всі працівники мовника. У компанії також діють політики гендерної рівності, недискримінації та редакційний статут, що регулює створення контенту.
Втім, виклики все ще існують. Анастасія розповідає, що контент на ЛГБТІК-тематику іноді ставлять у вечірній ефір, аргументуючи це тим, що його нібито не мають дивитися діти.
“І тут уже йдеться не про редакційний статут чи редакційну раду, а про інші підрозділи нашої компанії, такі як управління талантами або HR. Саме тому ми розробляємо цю концепцію та стратегію, щоб зафіксувати й зрозуміти, що певні позиції в нашій компанії є необхідними для того, аби уникати подібних питань. Ми маємо чітко розуміти, що контент, який стосується ЛГБТІК, може транслюватися навіть о третій годині дня, коли його можуть дивитися діти. І в цьому немає жодних проблем”, – пояснила Анастасія.
Зрештою, вона оптимістично дивиться в майбутнє і продовжує працювати над новими концепціями та ідеями, які допоможуть медіа краще висвітлювати теми розмаїття, інклюзії та рівності.
Маленьке медіа – великі зміни
Протидія мові ворожнечі та впровадження інклюзивної лексики стають важливими аспектами сучасної редакційної політики медіа, особливо в контексті невеликих медіаорганізацій, які прагнуть сприяти змінам у суспільстві. Одним з медіа, яке активно працює над впровадженням принципів гендерної рівності та інклюзії, забезпечуючи відображення різноманітних поглядів і підтримку прав ЛГБТІК-спільноти та інших соціальних груп, є Громадське радіо.
Його виконавча продюсерка та ведуча Ана Море вважає, що маленькі медіа, навіть якщо вони значно поступаються за масштабами великим холдингам, мають відчутний потенціал для змін.
“Ми маленьке регіональне медіа, але ми маємо свою мету – не тільки інформувати, а й давати інструменти громадянському суспільству, щоб щось змінювати”, – зауважила вона.
За її словами, Громадське радіо, яке створили після Революції гідності самі журналісти, є саме такою платформою, де всі редакційні політики, зокрема щодо гендерної рівності та інклюзії, спрямовані на практичні зміни в суспільстві.
Ана Море. Фото: Дмитро ГоловченкоПідхід до редакційної роботи в цьому медіа базується на принципах колективної відповідальності та активізму. Керівні органи в редакції є виборними, а багато ведучих та редакторів мають конкретний фокус на важливих соціальних питаннях, включно з правами ЛГБТІК-людей.
Ана розповіла, що всі в команді займаються різними напрямами й більшість із них фокусується на певних аспектах політичного активізму. Наприклад, вони реалізують правозахисну програму разом з Обʼєднанням родичів політвʼязнів Кремля, яку ведуть Ігор Котелянець і Анастасія Багаліка. У межах цієї програми вони спілкуються з родичами політв’язнів і залучають об’єднання родичів до роботи. Крім того, на Громадському радіо є програма, присвячена судовій реформі, яку веде членкиня Громадської ради доброчесності, що працює над цією темою з моменту її започаткування.
Гендерна рівність і підтримка ЛГБТІК-спільноти також стали важливими частинами редакційної політики Громадського радіо, і навіть у найперших редакційних статутах зазначалося, що це одні з цілей організації. Важливо, що ці цілі були не лише на папері, а й на практиці. Працюючи з питаннями прав ЛГБТІК, Громадське радіо організувало низку ініціатив, які сприяють глибшому розумінню проблематики. Серед них – проєкт “Хтось когось любить”, що отримав велике охоплення.
“Ми подали цей проєкт як боротьбу з гендерною дезінформацією, і результат нас здивував. Охоплення в 3 мільйони людей. Для нашого ютуб-каналу, на якому 78 тисяч підписників, або інстаграму, де 10 тисяч підписників, охоплення в 3 мільйони – це дуже успішне охоплення”, – зазначила продюсерка.
Фото: Дмитро ГоловченкоЦей проєкт, який містив відео та подкасти на різних платформах, став важливим кроком у зламуванні табу. Особливо показовим був випуск про інтерсекс-людей, який згодом став частиною курсу для молодіжних працівників України із сексуальної освіти.
Утім, цей успіх не був без складнощів. Ана згадує про те, як на початку команда зіткнулася з негативним фідбеком. Однак з кожним новим відео чи випуском кількість негативних коментарів зменшувалась.
За словами медійниці, для реалізації проєкту “Хтось когось любить” їй довелося вийти за межі своєї звичної “бульбашки”. Проєкт розпочався завдяки її особистим контактам та інтересам, оскільки вона знала людей, готових говорити про трансгендерний перехід, інтерсекс-варіації та важливість ухвалення законопроєкту про цивільні партнерства.
“Це не було частиною якоїсь ініціативи, як, наприклад, кампанія “Повага” чи база “Спитай жінку”. Вони збирають експерток з усіх сфер для того, щоб було легко навігувати, коли ти когось шукаєш і хочеш урівноважити собі ефір не тільки чоловічими голосами. Наш проєкт став можливим завдяки тому, що самі спільноти, організації та активісти шерили його”, – пояснила Море.
І, хоча бульбашка розширюється, пошук героїв, як зазначила Ана, залишається складним через обмеженість контактів. З огляду на це продюсерка закликала ЛГБТІК-людей звертатися до неї, якщо вони мають бажання поділитися своїми історіями з аудиторією Громадського радіо. Зараз команда продовжує цей проєкт за власні кошти. Його результатом стало оновлення їхньої аудиторії на ютубі: вік їхніх глядачів змістився із 45+ до 18–35 років, що є найактивнішою аудиторією на платформі.
Підтримка та цінності без компромісів
Під час заходу спікерки зачепили й питання стратегії підтримки прав ЛГБТІК-спільноти на всіх платформах найбільшого приватного мовника України, оскільки саме це є невіддільною частиною корпоративної соціальної відповідальності. Так, директорка з комунікацій та сталого розвитку Starlight Media Яна Гончаренко поділилася досвідом компанії з підтримки прав ЛГБТІК-людей на Новому каналі. Вона згадала важливий момент, коли вперше за всю історію українського телебачення канал підтримав прайд-місяць у цілодобовому мовленні.
Яна Гончаренко нагадала, що 2023 року Новий канал був каналом номер один у країні й вони з командою обирали день, який би найкраще підійшов, щоб виступити на підтримку ЛГБТІК-людей. Зрештою, вибір припав на неділю – день сімейного програмування, коли на каналі транслюються мультфільми та родинні шоу. Колеги Гончаренко казали, що вони вирішили зробити подвійне піке і тому готувалися до ще масованішої критики.
Однак підтримка від дружньої частини аудиторії в цьому разі виявилася надважливою.
“Нас захистила спільнота і союзники, які відреагували спокійно і дуже підтримували нас у коментарях. Зрештою, буквально нічого не трапилося. І я думаю, що після цього в інших мовників не залишилось офіційної “відмазки”, чому вони не можуть зробити щось подібне”, – підкреслила вона.
Гончаренко також поділилася важливою частиною стратегії компанії щодо підтримки інклюзивності та різноманіття, яку розробили ще 2020 року. Саме там підтримка ЛГБТК-спільноти стала однією з ключових тем. Оцінювання реалістичності впровадження через правління приватного мовника такої стратегії були різними, адже на той час в українських приватних компаніях ще не було такого досвіду. Яна Гончаренко зізналася, що переживала, адже це було одне з її перших правлінь. До того ж за день до винесення стратегії на обговорення сталась атака на офіс фонду Олени Пінчук через показ документального фільму про ЛГБТК-спільноту.
“І, поки я там невпевненим і тремтячим голосом казала правлінню, що насправді це дуже-дуже треба зробити, виявилося, що ніхто не збирався сперечатись. Просто вирішили посилити охорону на локаціях, бо планувалась ось така заява”, – додала вона.
Яна Гончаренко. Фото: Дмитро ГоловченкоДля директорки з комунікацій цей момент став важливим, оскільки вона зрозуміла, що працює з роботодавцем, який підтримує інклюзивні ініціативи. Вона також додала, що компанія почала з питань комфорту своїх працівників, і наголосила на важливості ухвалення не тільки декларативних рішень, але й практичних. Як приклад спікерка згадала, що компанія вирішила поширити програму страхування не тільки на подружжя, а й на партнерів і партнерок, що стало важливим сигналом цінностей компанії, оскільки українська держава поки що не дає можливості легалізувати цивільні партнерства.
“І, знаєте, нічого поганого не трапилось. Все функціонує абсолютно нормально”, – підсумувала вона.
Крім того, Гончаренко згадала випадок з камінг-аутом артиста Меловіна на музичному концерті, коли він заявив, що його виступ вирізали з ефіру. Після цього в компанії провели внутрішнє розслідування, яке показало, що це не так: причина неввімкнення фрагменту з камінг-аутом співака була суто технічною. Проте Гончаренко зазначила, що їхня медіакомпанія однаково мала реагувати на ситуацію, перепросити й запропонувати інші можливості для виправлення.
Зрештою, команда запропонувала ефір на топових телеканалах, а журналістка Емма Антонюк, яка тоді працювала у “Вікнах”, зробила серію матеріалів про важливість камінг-аутів. Ці матеріали показали в прайм-таймі на каналах зі значно більшим охопленням, ніж М1. Для Яни Гончаренко особисто це була важка ситуація, оскільки вона відчувала провину через інцидент.
Крім того, під час повномасштабної війни такі організації, як “Українські ЛГБТ+ військові та ветерани за рівні права” та “Точка опори”, стали партнерами Starlight Media в реалізації кампаній на підтримку цивільних партнерств. Зокрема, одну з них вирішили зробити у вигляді мультфільму, оскільки фокус-групи показали, що такі матеріали можуть бути легше сприйняті масовою аудиторією. Гончаренко зазначила, що, хоча для цієї кампанії використали додатковий бюджет для малювання українських військових, дуже важливо було забезпечити масовий показ, щоб більша аудиторія побачила це.
Фото: Дмитро ГоловченкоНаразі Starlight Media продовжує працювати над інтеграцією теми прав ЛГБТІК-спільноти в основні медіапродукти, адже вірить у дієвість такого підходу. Яна Гончаренко вважає, що для захисту прав спільноти не обов’язково створювати окремі продукти, а важливо, щоб усі люди бачили відображення своїх досвідів у головних медіапроєктах. Тож вона згадала серіал “Перевізниця”, у якому був епізод про ЛГБТІК-військового, зазначивши, що цей продукт є прикладом експериментів у розважальному контенті. Також це простежується в шоу “Є питання” з Лесею Нікітюк, де один з учасників – військовий – також є геєм і ділиться своїм досвідом. Така репрезентація почала з’являтися й у таких проєктах, як “Мастер-шеф”, новинних програмах і соціальній рекламі.
Насамкінець Яна Гончаренко підкреслила, що команда не збирається зупинятися, незважаючи на коментарі про те, що такі дії начебто можуть призвести до “квотування” в медіапродуктах, як у Голлівуді. Комунікаційниця каже, що вона хотіла б дожити до того дня, коли така репрезентація стане нормою в кожному продукті, а підтримка творчих професіоналів, зокрема й представників ЛГБТІК-спільноти, стане ще відчутнішою, щоб вони розуміли, що можуть створювати більше контенту, який підтримають і покажуть.
