Як і за що кримчани можуть засудити Росію – поради адвоката
Для того, щоб притягнути Росію до відповідальності за дії в Криму, не обов’язково чекати, коли розпочнеться міжнародний суд над державою-окупантом. Можна вже зараз подати індивідуальну скаргу до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Зробити це можуть багато кримчан. Адже окупацією Криму Росія порушила низку статей Європейської конвенції з прав людини.
Адвокат, експерт Регіонального центру з прав людини Сергій Заєць в інтерв’ю для Центру інформації про права людини роз’яснив, які саме статті Європейської конвенції порушила Росія в Криму.
За словами експерта, Росія буде зобов’язана заплатити кожному кримчанину, який подасть на неї скаргу і виграє справу в ЄСПЛ.
“Спектр проблем достатньо великий. Ми безкоштовно допомагаємо кримчанам подавати скарги. В основному беремося за справи, які не мають великого резонансу в ЗМІ. Часто це справи про порушення, що в багатьох жителів Криму трапляються в повсякденному житті. Тому що ситуація з окупацією Криму унікальна. Із часів Другої Світової війни такого прецеденту у світі більше не було”, – розповідає Сергій Заєць.
ПРИЧИНИ ЙТИ ДО СУДУ
Отже, щодо яких порушених прав можна звертатися до Європейського суду з прав людини?
Порушення прав власності
“Порушення прав власності Росією в Криму включає в себе низку проблем. Це і так звана “націоналізація” майна українців та знищення об’єктів власності. Наприклад, коли в Севастополі окупаційна влада просто підірвала 16-поверховий будинок на мисі Кришталевий. Є й системні порушення, пов’язані з перереєстрацією транспорту та нерухомості за законами РФ. У цьому випадку РФ порушує право власності, тому що без такої перереєстрації неможливо користуватися автомобілем і продати його, не можна проводити операції з нерухомістю”, – стверджує адвокат.
Обмеження свободи пересування
Також позови в ЄСПЛ можна подавати і у випадках порушення свободи пересування. Установлення контролю РФ за тим, хто перетинає Кримський перешийок, і контроль за тривалістю перебування в Криму є втручанням в свободу пересування, – упевнений Сергій Заєць.
Він каже, що це актуально і у випадках, коли РФ не допускає людину на територію Криму.
“Проблема, з якою точно потрібно йти до Європейського суду, – втрата на території Криму українського паспорта. Тому що людина, яка позбавлена українських документів у Криму, не може звідти виїхати. Російська влада не випускає таких людей із Криму. Їх змушують отримувати документи про втрату українського паспорта на території РФ (у Ростові). Люди змушені їхати за такими документами, оминаючи материкову частину України. І потім, коли людина з цими документами знову намагається виїхати з Криму – її штрафують вже українські прикордонники. Штраф у розмірі 1 700 гривень накладають за те, що людина виїжджала з Криму в РФ, оминаючи українські пункти пропуску.
У подібному випадку дії і України, і РФ кваліфікуються як порушення свободи пересування, і в людей є великі шанси виграти справу в ЄСПЛ проти обох країн”, – каже адвокат.
Висилка з території країни громадянства
Причиною для скарги в Європейський суд на Росію може стати також депортація людини з території Криму. Це стосується тих, хто живе в Криму, але не має російського громадянства і посвідки на проживання. Таких людей можуть вислати з Криму за порушення 90-денного терміну перебування на території РФ.
“Дуже незвичні справи – це висилка громадян з території країни громадянства. Це порушення ст. 3 протоколу №4 до Європейської конвенції. Ця норма забороняє висилку громадян з території своєї країни. У ситуації з окупованою територією це теж актуально. Особливо щодо українських в’язнів, які перебувають на території Криму. Коли РФ висилає таких людей для відбування покарання на свою територію проти їхньої волі, вона порушує цю статтю Конвенції”, – роз’яснює експерт.
Порушення прав на справедливий суд і на законність покарання
Ще один привід звернутися до суду – справи тих в’язнів, які утримувалися під вартою до окупації, ще за рішеннями українських судів.
“На мій погляд, тут є порушення, пов’язане з тим, що Російська Федерація не має повноважень щодо виконання судових рішень, винесених судами України. Наприклад, після окупації Криму, РФ продовжила утримання під вартою всіх, хто на той момент знаходився в Сімферопольському СІЗО. Хоча в російської влади не було повноважень цього робити”, – вважає Сергій Заєць.
Росія згідно з Женевськими конвенціями зобов’язана підтримувати правопорядок на окупованій території. Однак суди в Криму не можуть обирати людям міру покарання, яка перевищує норми, встановлені законодавством України. За практикою, суди, які діють у Криму, виносять рішення, ураховуючи норми Кримінального кодексу України.
“Але в нашій організації є справи, де покарання призначене більше, ніж могло би бути призначене за законодавством України”, – каже адвокат.
На його думку, засудження кримчан за Кримінальним кодексом РФ також можна розцінювати як порушення ст. 7 Європейської конвенції.
“КК РФ ніколи не був опублікований на території Криму. У четвертій Женевській конвенції йдеться про те, що на окупованій території, в принципі, має діяти Кримінальний кодекс України. Зміни можуть мати силу, тільки якщо вони опубліковані. Окупаційна влада може вводити відповідальність за певні дії, але тільки тоді, коли це вкрай необхідно. Повна заміна одного кримінального кодексу на інший суперечить Женевській конвенції”, – роз’яснює адвокат.
Він каже, що за ст. 7 Європейської конвенції покарання людині може бути винесене лише на підставі закону. А це означає, що Російська Федерація не має права притягувати людей до кримінальної відповідальності за дії, вчинені до початку окупації.
Адвокат наводить як приклад “Справу 26 лютого”, де людей судять за дії, вчинені до окупації, справу Еміля Курбедінова, якого притягли до відповідальності за публікацію, зроблену в 2013 році.
“І таких випадків досить багато. Подібні дії порушують також і Конвенцію (IV) про захист цивільного населення під час війни (Четверту Женевську Конвенцію). Згідно з цією Конвенцією держава-окупант не має права притягувати до кримінальної відповідальності людей, за дії і висловлювання, які були зроблені до початку окупації. Особливо якщо мова йде про висловлення поглядів”, – стверджує експерт.
Обмеження свободи вираження думок
Свобода вираження поглядів також постійно обмежується в Криму. І всі, хто притягнений РФ до відповідальності за свої погляди, можуть звертатися до суду за компенсаціями моральної шкоди.
“До обмеження цієї свободи належать закриття засобів масової інформації, перерозподіл теле- і радіочастот, відповідно до якого організації, що не були свідомо лояльні до російської влади, просто не отримали доступу до ефіру. До порушень цієї статті належать також перереєстрація ЗМІ, впровадження особливого порядку щодо Інтернет ЗМІ і блогерів”, – вважає Сергій Заєць.
Він наводить приклад кримської журналістки Анни Андрієвської, коли в неї вдома проводили обшук, хоча на той момент вона проживала на материковій Україні і публікацію, що не сподобалася владі РФ, зробила не в Криму.
Втручання в приватне та сімейне життя
Ще одне глобальне порушення прав – це доступ РФ до персональних даних усіх кримчан.
“Персональні дані всіх громадян України, які проживали і були зареєстровані на території Криму, незаконно опинилися в розпорядженні російської влади. Це дані про місце проживання і народження, інформація про військовий облік, автобіографії, банківські рахунки, дані про акти громадянського стану. Усі ці дії є втручанням в особисте життя”, – каже адвокат.
Російська Федерація оголосила всіх кримчан, хто офіційно не відмовився від російського громадянства, громадянами РФ. Таким чином на підставі отриманих персональних даних громадянами РФ автоматично оголосили і тих, хто на момент окупації в Криму не проживав, але мав кримську реєстрацію.
Сергій Заєць перераховує чимало проблем, що виникають в українців у Криму, які офіційно відмовилися від російського громадянства. Таких, за інформацією окупаційної влади, на півострові 3 500 осіб.
“Вони автоматично опинилися в статусі іноземців, що є очевидним порушенням за ст. 8 Європейської конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя). Нині щодо цих людей введено міграційний контроль, вони повинні або постійно в’їжджати і виїжджати з Криму, або отримувати вид на проживання. По суті, цим людям потрібно отримувати дозвіл влади, щоб залишитися жити у себе вдома. Їм також обмежили політичні права (наприклад, право брати участь в управлінні справами товариства) і свободу мирних зібрань, тому що РФ вважає їх іноземцями. Якщо люди не дотримуватимуться всіх цих обмежень, їх взагалі можуть позбавити посвідки на проживання і вислати з півострова”, – роз’яснює адвокат.
Нав’язане громадянство – це теж грубе порушення ст. 8 Європейської конвенції. Кримчанин, який отримав таке громадянство, тепер повинен підкорятися законам держави-окупанта, а це означає, наприклад, зобов’язання служити в армії. У ситуації збройного конфлікту між Росією та Україною автоматичне присвоєння російського громадянства людям, які вважають себе українцями, обмежує права кримчан і в стосунках з Україною.
“Особливо яскравий приклад порушення щодо нав’язаного громадянства – це діти, які були позбавлені батьківського піклування і перебували в дитячих будинках. У цих дітей просто не було можливості відмовитися від російського громадянства. У цьому випадку Урядовий уповноважений у Європейському суді з прав людини може звернутися до ЄСПЛ зі скаргою про захист прав таких дітей”, – каже Сергій Заєць.
Обмеження свободи мирних зібрань і тиск на свободу віросповідань
До суду можуть звертатися й ті, хто зазнає тиску за своє віросповідання. Насамперед від обмеження цієї свободи в Криму страждають мусульмани. Також зазнають системних переслідувань представники Української православної церкви Київського патріархату.
Ще один спектр порушень, за які РФ можна і потрібно притягати до відповідальності – обмеження свободи мирних зібрань.
“Особливо це характерно щодо до кримських татар. Коли проводяться обшуки, а люди збираються, щоб підтримати тих, кого обшукують. І на всіх присутніх у результаті складають протокол про несанкціонований мітинг”, – роз’яснює експерт.
Він упевнений, що справи про подібні порушення – також необхідно доводити до суду.
Невиплата пенсій
Скарги щодо невиплати пенсій також можна подавати в ЄСПЛ уже на державу Україна. Звернутися з такою скаргою до суду можуть ті жителі Криму, які отримували пенсію, сформовану за рахунок страхових внесків.
“Після справи Пічкур проти України можна говорити, що така пенсія – це приватна власність. Виняток становлять ті, хто отримував пенсії з інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та інші соціальні пенсії. Такі люди, можливо, не зможуть вимагати від України виплати пенсій через Європейський суд”, – зазначає співрозмовник.
У будь-якому випадку, справа Пічкура дозволяє ставити питання про дискримінацію за ознакою місця проживання, оскільки стосується громадян України, які мають певний зв’язок з окупованою територією.
Тим кримчанам, які все життя платили до Пенсійного фонду страхові внески, – держава Україна зобов’язана виплачувати пенсії. І зовсім не важливо, чи платить їм уже Росія пенсії, чи ні, – упевнений адвокат.
“За Женевською конвенцією держава-окупант повинна утримувати окуповані території. Що стосується України – цілком зрозуміло, що влада нашої країни хоче заощадити на кримчанах. Але насправді Крим – це територія України, там живуть громадяни України, яким пенсія повинна нараховуватися і виплачуватися просто тому, що вони її тут заробили. Тут не діють міждержавні угоди, тому що Крим – це не територія РФ. І якщо окупаційна влада хоче додатково утримувати українських пенсіонерів – це не знімає з України зобов’язань із виплати пенсій своїм громадянам“, – роз’яснює експерт.
Але перед тим як звертатися до Європейського суду, потрібно спочатку оскаржити подібну невиплату пенсій в українських судах. І є велика ймовірність того, що подібні справи будуть виграні на національному рівні, – говорить він.
ЯК ПРАВИЛЬНО ПОДАТИ СКАРГУ В ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ?
Підготовка скарги в Європейський суд – трудомісткий і кропіткий процес. Іноді це пов’язано із супроводом справи в місцевих судах, з оскарженням рішень цих судів. Для звернення до Європейського суду спочатку потрібно вичерпати всі ефективні засоби правового захисту. Якщо скарга готується проти України, то потрібно спочатку пройти всі три судові інстанції на території нашої країни.
З Росією ситуація не така однозначна.
“У більшості випадків перед подачею скарги в ЄСПЛ потрібно спочатку пройти всі три судові інстанції в РФ аж до Верховного Суду РФ. Тому що в цивільних справах, наприклад, останньою інстанцією є Верховний суд РФ, який був сформований та існував до початку окупації Криму і його легітимність ні у кого не викликає сумнівів.
У кримінальних справах ситуація трохи інша. За практикою ЄСПЛ щодо Росії останньою інстанцією, яка підлягає вичерпанню, є апеляція.
Є низка ситуацій, які не вимагають звернення до національних органів РФ. Наприклад, якщо в цій справі від російського суду потрібно визнання Криму частиною території України. Серед таких випадків, зокрема, справи, які пов’язані з висилкою ув’язнених з Криму на територію РФ. Із точки зору російського законодавства, у цих діях немає порушень, оскільки мова йде про переміщення громадян “територією Росії”. А ось із точки зору Європейського суду з прав людини – такі порушення можуть бути встановлені”, – наголошує адвокат.
Складнощі при зверненні до ЄСПЛ бувають також зі складанням правильного формулювання скарги. У Криму часто виникають нестандартні ситуації, подібних яким ще не було в практиці Європейського суду. Тому багато скарг необхідно додатково аргументувати, збирати докази. Необхідно критично підходити до збору таких матеріалів. Європейський суд досить суворий, і він не буде допомагати заявникам з додатковими питаннями.
Тому при складанні подібної скарги краще проконсультуватися з юристами, які знають ці особливості.
“Регіональний центр з прав людини” безкоштовно надає кримчанам допомогу з усіх цих питань.
Якщо ви кримчанин і вважаєте, що хоч одне з перерахованих вище порушень торкнулося саме вас, і у вас є докази цього факту, то можна звертатися за безкоштовною консультацією до юристів Регіонального Центру прав людини
Телефон: +38 (044) 284-30-33
Електронна адреса: rchr.sev@gmail.com
Записала Ірина Сєдова, спеціально для Центру інформації про права людини.
Матеріал підготовлений у співпраці з Institute for War and Peace Reporting
