Хто захистить захисників?
#FeelYourRights
Вони вже точно знають, як поводитися у бою. Але поза ним, у мирному житті, стикаються із викликами, які не завжди можуть прийняти.
У зоні бойових дій на Донбасі також трапляються випадки за межею добра і зла, що не мають із чесним поєдинком нічого спільного.
Розмова “на рівних”
Ті, хто повертаються з війни, приносять свій досвід, свій біль у мирне життя, і не вміють миритися з підлістю і несправедливістю, і реагують надто жорстко.
8 січня між суддею Верховного суду Анатолієм Скотарем із Переяслав-Хмельницького та бійцем Миколою Медведцьким сталась сварка. Суддя обгородив стовпчиками парковку біля свого будинку, зайнявши частину дороги. Військовий не помітив стопчиків і пошкодив радіатор автівки. Суддя вибіг сваритися та виніс з дому гвинтівку. Боєць поїхав додому та повернувся з автоматом і гранатою РГД. Стріляв з автомата, погрожував, зайшов на подвір’я та у будинок, поклав гранату на стіл і сказав: “А тепер поговоримо на рівних”.
На суді боєць запевнив, що вбивати не збирався, лише обурився встановленням стовпчиків на парковці.
Місцеві мешканці, що прийшли підтримати бійця, говорили, що суддя обгородив не лише стоянку, але й берег річки, куди вони ходили рибалити.
Апеляційний суд Київської області зважив на те, що у бійця є маленька дитина, і що про нього добре відгукуються мешканці. А також на те, що він сам пішов до правоохоронців, дізнавшись від дружини, що до нього після конфлікту приходила міліція. Бійця відпустили під домашній арешт.
Адвокат проекту “Надання безкоштовної правової допомоги учасникам АТО” Роман Титикало, який взявся захищати бійця, розповідав, що адвокати у Переяслав-Хмельницькому відмовлялися від такого клієнта, дізнавшись, що доведеться протистояти судді.
Антивоєнний дрес-код
Нерідко військові зазнають дискримінації – ті, кого вони захищали, у доволі нахабній манері дають їм зрозуміти, що вони заважають.
У ніч проти 3 березня адміністрація київського закладу “L’Kafa Cafe” відмовилась пускати чоловіка у військовій формі в караоке. Охоронці пояснили це вимогами дрес-коду. Ситуація повторилася і в іншій кав’ярні цієї мережі.
9 березня у Миколаєві образили бійців у кав’ярні “Де Густо” – жінка, що представилась адміністраторкою, попросила трьох військовослужбовців у формі не заходити до кафе, бо “їхній зовнішній вигляд напружуватиме інших клієнтів“.
Але тут до з’ясування стосунків через суд не дійшло: згодом директорка мережі ресторанів “L’Kafa Cafe” повідомила, що дрес-код не забороняє військову форму, і вибачилась. Щодо інциденту в Миколаєві виявилося, що жінка, яка заборонила вхід, не мала до закладу жодного відношення.
Омбудсман Валерія Лутковська назвала ці заборони дискримінацією за родом діяльності, та зазначила, що такі обмеження не мали правомірної мети.
Батальйон просто неба
Армія намагається діяти та розвиватись за американськими та ізраїльськими рецептами, але часто на місцях продовжують практикувати старі підходи, через які, зрештою, збройні сили і були в жалюгідному стані на початку збройного конфлікту.
Одна з таких історій трапилася наприкінці весни у Запорізькій області. Бійцям 37-го окремого мотопіхотного батальйону, коли більша частина з них була у зоні бойових дій на Донбасі, повідомили, що батальйон виселяють з бази в Широкому фактично у чисте поле, під Токмак, на полишений аеродром. Натомість на базі щойно зробили ремонт – постелили підлогу, поставили ліжка та баки для питної води, відремонтували склади та майстерню, зробили освітлення. Волонтери, що допомагали облаштовувати базу, вважають, що землю, на якій вона розташована, хотіли приватизувати, а потім продати.
Мер міста Олександр Сін тоді здивувався такому рішенню, адже на облаштування бази витратили більше півмільйона гривень. За даними волонтерів, сума значно більша – від 8 до 10 мільйонів, переважна частина з яких – пожертви громадян.
Після того, як 29 травня під Запорізькою облрадою зібралися обурені військові та волонтери, місцева влада дозволила бійцям лишитися на базі до 2 червня, але натякнула, що питання ще не закрите.
Без права на відпочинок
У липні близько 10 бійців звернулись до юристів Української Гельсінської спілки з прав людини за допомогою. Їх не відпускали додому, незважаючи на те, що ще в липні минулого року військомат уклав з ними контракт про проходження служби в Збройних Силах строком на один місяць.
В рамках другої хвилі мобілізації їх оформити не встигли. Третя хвиля ще не почалася, тому у Рівненському військоматі їх запевнили, що служити вони можуть, лише уклавши контракт.
Бійців не звільняли цілий рік, посилаючись на п. 9 статті 23 закону України “Про військову службу та військовий обов’язок”, згідно з яким “під час особливого періоду для військовослужбовців, які служать за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації”.
Військові не ухиляються, кажуть, що хочуть нести службу і надалі, просто хочуть відпочити, і тому просять про демобілізацію.
Юристи говорять, що хлопців просто ввели в оману. Правозахисники помітили ще кілька порушень: багатьом бійцям не видали примірник контракту, який було укладено. А один з військових, який згодом попросив свій примірник у частині, помітив, що підпис навпроти його імені підроблено. Юристи подали заяви до міліції та військової прокуратури, щоб довести факт підробки.
Призначений злочинцем
Журналісту та бійцю “Айдару” Юрію Гукову інкримінують розбій, хоча він, як кажуть, “стояв поруч”.
4 червня 2014 року він та інші добровольці отримали усний наказ затримати чоловіка, якого підозрювали у сепаратистських діях, та доставити його до батальйону. Бійці прийшли до нього додому, та, почувши крики дружини і побачивши доньку, передумали затримувати.
Пізніше Юрій дізнався, що один з добровольців прихопив із собою ноутбук та мобільний телефон чоловіка. Той викликав міліцію, і речі повернули. Але майже за рік Гукова арештували у цій справі. При цьому запобіжним заходом обрали утримання під вартою, хоча в Юрія троє малих дітей і добра репутація.
До речі, цікава деталь: це судове рішення за три хвилини винесла суддя Оксана Царевич, причетна до переслідувань активістів “Автомайдану”.
5 років за збереження життів
Можна згадати і командира 15-ї роти 30-ї окремої механізованої бригади Ігоря Глущука, якого засудили до 5 років позбавлення волі за відмову виконувати наказ. Відповідне рішення ухвалив 12 серпня Артемівський міськрайонний суд Донецької області. Але є нюанс – відмовився командир тому, що у його підлеглих не було необхідної зброї, боєкомплектів, теплих речей, харчів – словом, нічого.
Йшлося спочатку просто про супровід під час передислокації кількох БМП, але під час руху супротивник почав обстріл “Градами” та мінометами. Коли бійці запитали у керівництва штабу, чому їх не забезпечили зброєю та не попередили про бойове завдання, у штабі взагалі сказали, що вони перебувають тут незаконно, адже письмового наказу на виконання не існує.
Як у цій, так і у попередній справі, адвокати продовжують боротьбу в суді. Але питання у тенденції. Справ проти бійців – необгрунтовано велика кількість, говорять правозахисники. Вони вважають це політичними переслідуваннями активної частини суспільства.
Де ваш терпець?
На жаль, реакція на таке ставлення вже починає виходити за межі судових розглядів – як завжди, коли судова система не в змозі дати адекватної відповіді на проблему.
25 листопада добровольці штурмували Подільський райвідділ поліції у Києві. Бійці були обурені тим, що коли вони перебували у зоні бойових дій, їх оголосили у розшук. За словами народного депутата Ігоря Луценка, бійці знайшли у райвідділі документи, що свідчать про незаконне стеження з боку правоохоронців. На стіні серед фото осіб, що розшукуються, вони побачили багато учасників Революції гідності та бійців, що воювали на Донбасі. Фігурують вони нібито як свідки у справі про вибух біля Верховної Ради, що стався під час сутичок 31 серпня. Але серед таких свідків – Денис Поліщук та Андрій Медведько, підозрювані у вбивстві журналіста Олеся Бузини, які на той час вже два місяці перебували під вартою.
Активісти принесли під будівлю Подільського райвідділу шини та прикували себе до стін приміщення. Вони вимагали зустрічі з міністром МВС Арсеном Аваковим та першим заступником керівника Національної поліції Василем Паскалом, чиє нещодавнє призначення викликало обурення – аж до того, що через громадський тиск Паскал подав рапорт про відставку (активісти стверджують, що він був причетний до злочинів проти Майдану, міністр МВС це заперечує).
Розійшлися протестувальники вночі, після того, як їм пообіцяли зустріч із керівництвом Нацполіції наступного дня.
Заступник голови Нацполіції Олександр Фацевич згодом повідомив, що ситуацію, пов’язану з добровольцями, розслідує поліція та Генпрокуратура.
***
Нещодавно громадські активісти презентували видання “Пільги та гарантії для учасників антитерористичної операції”. З нього бійці та їхні рідні можуть дізнатися про питання отримання статусу учасника АТО, посвідчення “Учасника бойових дій” та “Інваліда війни”. Завантажити видання можна за посиланням.
Також у березні цього року в Україні відкрили багатоканальну гарячу лінію для надання безкоштовної юридичної допомоги бійцям АТО. Дзвінки приймаються за номером 0 800 30 00 21. Лінія працює з 8:00 до 20:00 без вихідних.
