Голосування з перешкодами
2019 – рік виборів в Україні. Близько двох мільйонів виборців – голоси людей з інвалідністю. Якщо кожний з них проголосує, це не тільки суттєво може вплинути на результат виборів, а й змінити політику в державі. Ключове тут – якщо.
Не всі з них через фізичні та інформаційні бар’єри можуть, по-перше, зробити усвідомлений вибір (за браком доступної інформації про кандидатів, їхні передвиборчі програми тощо), а по-друге, суто фізично проголосувати…
Напередодні дня голосування ми поспілкувалися з виборцями, які мають інвалідність. Це молоді активні люди. Попри передвиборчі бар’єри – їм важливо реалізувати своє право голосу.
ЯКІ БАР’ЄРИ ДОВОДИТЬСЯ ДОЛАТИ?
– Щоразу одна й та ж історія – “із супроводжувачем у кабінку не можна”. На нас прямо кидалися спостерігачі… – розпочала свою історію Дар’я Коржавіна.
Даша має інвалідність із зору. Їй потрібна допомога помічника, щоб поставити ту важливу галочку.
– Про приватність і таємницю голосування, ясна річ, можна забути, – додає дівчина. І пояснює, що так буде доти, доки держава не забезпечить альтернативних видів голосування, як-от бюлетень шрифтом Брайля чи спеціальна машина для голосування, яка дозволяє незрячим людям самостійно проголосувати без порушення приватності.
– По-друге, дуже неприємно, коли до тебе привертають зайву увагу. Обов’язково якась тьотя Глаша кричить через весь хол школи: тут інвалід! Хіба не можна спокійно вирішити всі справи і не почуватися при цьому, як у цирку, або винною, що “ускладнюєш” комусь життя?
Даша Коржавіна пригадує чи не єдиний випадок, коли на попередніх президентських виборах дільнична комісія намагалася щось зробити, аби їй комфортніше було проголосувати. Такий професійний підхід дуже важливий.
– Цієї неділі я йду на вибори. Це мій громадянський обов’язок. Через пасивність виборців втрачається солідний відсоток. А потім чуєш, що в нас поганий президент, парламент. Агов, люди, а де ви були? Найлегше звинуватити владу, якихось абстрактних “вони”. А що зробили ви, щоб у вашому житті щось змінилося? – запитує Даша.
Юля Миронюк пересувається на інвалідному візку і саме сходи та фізичні бар’єри загалом заважають почуватися незалежною під час голосування.
– Виборчі дільниці чи в ЖЕКу, чи в школі зазвичай на другому поверсі, куди я на візку не можу дістатися… – каже Юлія і додає: – Якби в нас було більше доступних приміщень, це спростило б життя не тільки під час виборів.
Тому найчастіше Юля голосує вдома. І щоб скористатися своїми виборчими правами – готується до цього заздалегідь: дізнається, чи доступна її виборча дільниця, якщо ні, з’ясовує, які можуть бути альтернативи, куди писати заяву тощо.
Юля стверджує, що часто вибір “свого” кандидата обумовлений його готовністю забезпечувати права людей з інвалідністю. Не через популістські гасла, а через конкретні справи.
– Мені дуже запам’яталися нещодавні вибори мера Києва, – пригадує Юля Миронюк. – Недалеко від мого дому був відкритий партійний пункт одного з кандидатів. Я не полінувалася туди зайти й запитати, але нічого про людей з інвалідністю там не знайшла. Представник партії натомість запропонував підійти, коли буде сам кандидат, обіцяли навіть на сцену запросити. Та без проблем: готова говорити і зі сцени! Але коли прийшов кандидат – мене до нього не пустили. Прийшла купа народу, які охоче брали… автографи. Неподалік стояли мої знайомі, теж користуються інвалідним візком: тендітна жіночка невисокого зросту й її чоловік, трохи цупкіший. Їх так само турбувало питання доступності, зокрема встановлення пандуса в їхньому будинку. У результаті кандидат у мери тікав від них, як скажений, кажучи, що запізнюється… А коли та сімейна пара спробувала його наздогнати, майбутній мер, під два метри зросту, розвернувся і сказав: “Женщіна, я вас боюсь”…
Законодавством створені мінімальні умови, щоб людина з інвалідністю, якщо в неї є бажання, могла проголосувати. Про це розповідає представник громадської організації незрячих юристів Ігор Шрамко.
– Наприклад, можна проголосувати вдома. І не обов’язково, щоб у людини була офіційна інвалідність. Це може бути стара, немічна людина або ж виборець має травму і тимчасово не здатний пересуватися. Якщо подати заздалегідь заявку, до вас комісія приїде додому. Я один раз скористався такою “послугою”, коли народився син і ми з дружиною ніяк не могли потрапити на дільницю.
Ігор переконаний, що за бажання можна й інформацію про кандидатів відшукати:
– Простіше для тих, хто користується сучасними технічними засобами. Щоправда, для людей з порушенням зору ця інформація більш доступна, аніж для виборців, які не чують. Нещодавно був у школі, де навчаються нечуючі, так вони розповідають, що дуже мало інформації із субтитруванням, а з перекладом на жестову мову – ще менше. Пригадався лиш один випадок, коли один з кандидатів на свій виступ запросив перекладача…
За словами Ігоря Шрамка, цьогоріч майже нічого з передвиборчого, що траплялося йому, не дублювалося шрифтом Брайля. До того ж у законі про вибори президента про таку можливість навіть немає згадки. Лиш у законі про вибори до Верховної Ради сказано, що Центральна виборча комісія замовляє трафарети шрифтом Брайля. Хоч йому за двадцять років, що він голосує, ще жодного разу не довелося скористатися таким трафаретом. А вся передвиборча література шрифтом Брайля створювалася переважно громадськими організаціями.
– Очевидно, якби самі організації зверталися до партій чи кандидатів, то такої інформації було б більше. Але ж можна поставити питання і по-іншому: а що ці кандидати зробили, щоб інформація про них була доступною, власне, щоб за них проголосувало цих два мільйони виборців?
Чи дорого? Не думаю, що це якась захмарна сума. Наприклад, брайлівський друк в Україні стає все більш доступним. Якби була політична воля – усе можна реалізувати. На якихось виборах на всіх дільницях запровадили онлайн-спостереження, поставили камери – шалені суми були виділені на закупку обладнання, інтернету. То мабуть надрукувати брайлівські трафарети для бюлетенів коштувало б у рази дешевше…
УЧАСТЬ КОЖНОГО ВАЖЛИВА
– Ставлення до виборців красномовно показує, яку політику проводитиме майбутній мер, депутат чи президент. Тому дуже важливо читати програми, включатися активно у виборчий процес, думати… – коментує голова громадської організації Fight for right Юлія Сачук і продовжує: – Якщо ти не підеш на вибори, то твій бюлетень можуть використати. Також голосувати – значить бути причетним, це спонукає тебе слідкувати за роботою свого кандидата і вимагати від нього більшої відповідальності.
Юлія Сачук наголошує, цей рік особливо щедрий на вибори. І щоб кожен з виборців, які мають інвалідність, максимально міг реалізувати свої права, їхня команда Fight for right з березня до кінця жовтня 2019 року надаватиме безкоштовні консультації. З будь-яких виборчих питань можна звертатися на е-скриньку info@ffr.org.ua.
Так, виборчі права людей з інвалідністю гарантовані Конституцією, Конвенцією ООН про права осіб з інвалідністю, законами “Про вибори Президента України” та “Про вибори народних депутатів України”. Згідно із законодавством, право голосу на виборах президента України мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним.
На сайті www.drv.gov.ua можна завчасно перевірити себе в реєстрі виборців, знайти виборчу дільницю, а також необхідну інформацію про вибори.
Лише виборець має право вирішувати, де він хочете голосувати – на дільниці чи вдома (подати відповідну заявку).
Проголосувати на виборчій дільниці кожен виборець може самостійно або з допомогою.
– Законом не заборонено – може заходити й інша особа, але це не має бути спостерігач виборів, кандидат або його представники і члени комісії. Водночас законодавством нічого не передбачено, щоб таємниця голосування дотримувалася, – пояснює Юлія Сачук.
До уваги, голосування вдома теж має бути самостійним і таємним.
Якщо виборець зробив помилку в бюлетені, потрібно повідомити про це членів виборчої комісії, написати заяву та отримати ще один бюлетень.
“А якщо ваші виборчі права порушують або ви стали свідком правопорушень, обов’язково зверніться до поліції!” – наголошує Сачук і закликає всіх прийти проголосувати 31 березня.
***
У матеріалі використані архівні фотографії героїв.
Матеріал підготовлений у межах проекту “Моя участь важлива” за підтримки Фонду сприяння демократії U.S. Embassy Kyiv Ukraine.
